Рішення № 135492644, 07.04.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/9737/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправою та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни від 04.03.2026 ВП №79873537 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаний штраф накладений за невиконання судового рішення по справі №240/22452/24, а саме щодо правильності нарахування пенсії. Вважає, що постанова головного державного виконавця від 04.03.2026 прийнята із порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскільки позивач ухиляється від повного виконання судового рішення по справі №240/22452/24, тому наявні підстави для накладення на нього штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 в справі №240/22452/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, визначеному статтею 54 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону №230/96-ВР), який становить 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 21 жовтня 2024 року.

У відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження №79873537 з примусового виконання виконавчого листа №240/22462/24 від 09.12.2025, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 21 жовтня 2024 року.

24.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження.

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та з метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем винесено вимогу від 12.02.2026, якою зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській виконати рішення суду.

На вимогу від 12.02.2026 ГУ ПФУ в Житомирській області листом ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило про виконання рішення суду з якого вбачається, що нараховано підвищення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, щомісячно згідно із Законом України "Про Державний бюджет України" на 2024 та 2025 роки. Мінімальна пенсія застосована на дату зобов`язання на 21.10.2024 та не змінено у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (з 01.01.2026 - 2595,00). Також зазначено, що мінімальний розмір пенсії взято на дату зобов`язання.

04.03.2026 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Житомирській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

Вважаючи вказану постанову протиправною, ГУ ПФУ в Житомирській області звернулося із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Частини 2 і 3 ст. 63 Закону №1404-VIII визначають, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідальність за невиконання рішення суду, зокрема, умови, підстави та розмір застосування штрафних санкцій встановлені в ст. 75 Закону №1404.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, для накладення зазначеного штрафу, законодавець передбачив наявність факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, слід з`ясувати, насамперед, причину невиконання судового рішення у відведений державним виконавцем строк.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

У постанові від 03.04.2024 у справі №620/6019/23 Верховний Суд зауважив на тому, що з текстуального викладу статті 63 Закону №1404-VIII можна зрозуміти, що на боржника може бути накладений штраф, якщо він не виконав рішення з поважних причин. Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

Так, надаючи правову оцінку доводам позивача про те, що судом не розглядалось питання проведення перерахунку розміру пенсії в майбутньому та не зобов`язано його проводити в подальшому перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд зауважує на таке.

Як зазначалося вище, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 в справі №240/22452/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 21 жовтня 2024 року.

Наведене свідчить, що розмір пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду є змінним та залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

За приписами частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон України №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі Закон України №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно зі статтею 7 Законів України "Про державний бюджет України на 2024-2025 роки" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, станом на: 01 січня 2024 року 2361 гривня; 01 січня 2025 року 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03 грудня 2025 року №4695-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, 2595 гривень.

Тому, на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснити з 01 січня 2026 року нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України №796-XII, із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2595,00 грн.

Проте, як убачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Житомирській області здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2361,00 грн і після 01 січня 2026 року, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у справі №240/22452/24 судовому рішенню, оскільки після 01 січня 2026 року при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2595,00 грн.

Відтак, наведені обставини не можуть свідчити про фактичне і повне виконання позивачем рішення суду станом на день прийняття постанови про накладення штрафу.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ: 45798761) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Черноліхов

07.04.26