Рішення № 135492462, 07.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року Справа№200/1178/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування в частині наказу, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправним та скасування пункту наказу від 19.09.2024 року № 277 в частині виключення зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення;

- зобов`язання привести наказ від 19.09.2024 року № 277 у відповідність до вимог абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України;

- зобов`язання утриматися від виключення зі списків особового складу військової частини до моменту проведення повного розрахунку по всім видам грошового та речового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 23.09.2021 року по 19.09.2024 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №277 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 19.09.2024 року.

Разом з тим, при звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок, тому він двічі звертався за захистом своїх прав до суду, що доведено рішеннями Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/7399/24 від 04 лютого 2025 року та у справі №200/6783/25 від 02 грудня 2025 року.

Вважає наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року № 277 в частині виключення позивача зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 19.09.2024 року протиправним, оскільки він суперечить вимогам абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким передбачено, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З зазначених підстав, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року вказаний позов залишено без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву, тому суд на підставі частини 6 статті 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 .

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 23.09.2021 року по 19.09.2024 року на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 №287 від 23.09.2021 року та № 277 від 19.09.2024 року.

Зокрема, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №277 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 19.09.2024 року у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2025 року №45 до наказу від 19.09.2024 року №277 було внесено зміни щодо виплати різних складових грошового забезпечення позивача на підставі судових рішень.

Після звільнення з військової служби за сімейними обставинами у 2024 році позивач декілька разів звертався до суду з позовами до військової частини НОМЕР_1 з різними вимогами щодо невиплати різних складових грошового забезпечення.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі №200/7399/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням виплаченої суми грошової компенсації.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням вже виплаченої суми грошової компенсації.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст. 117 Кодекс законів про працю України середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2024 по 04.02.2025 у сумі 131077,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року без змін.

Також рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 200/6783/25, зокрема визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов`язано відповідача розглянути рапорти ОСОБА_1 від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік (за вх. №14714 від 07.07.2025) та від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік (за вх. №14715 від 07.07.2025).

Вказане судове рішення не оскаржене сторонами та набуло законної сили 01.01.2026 року.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 200/400/26 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 , зокрема про зобов`язання виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік як військовослужбовцю, який перебуває у штаті військової частини на момент виникнення права на такі виплати, відповідно до вимог чинного законодавства України, тобто після виключення зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 19.09.2024 року.

Правовою підставою позову у справі № 200/400/26 також зазначено приписи абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

28.01.2026 року позивачем було подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 з вимогою привести наказ від 19.09.2024 №277 у відповідність до вимог чинного законодавства та скасувати пункт про моє виключення зі списків особового складу. Зазначений рапорт було направлено 28.01.2026 року через поштового оператора «Укрпошта» на адресу військової частини НОМЕР_1 з описом вкладення, однак станом на день подання цього позову представниками військової частини він не був отриманий.

У зв`язку з наведеним, з метою належного інформування відповідача, 04.02.2026 року позивачем повторно направлено вказаний рапорт електронною поштою на офіційну електронну адресу військової частини НОМЕР_1 .

При цьому, наказ №277 не приведено у відповідність до вимог абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а отже, позивач вважає, що порушення його прав є триваючим, оскільки не усунуто на дату звернення до суду.

Перевіряючи правомірність наказу відповідача про виключення позивача з особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 19.09.2024 року, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває в дійсний час.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно приписів частини 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення).

Пунктом 1 Положення передбачено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

За приписами пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Як зазначено вище, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 року №277 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 19.09.2024 року на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Таким чином, звільнення позивача у запас під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини на підставі наведеної норми відбулося на підставі його особистого рапорту у зв`язку з небажанням продовжувати військову службу.

Згідно з абзацом третім пункту 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин, а отже позивач був ознайомлений зі спірним наказом № 277 від 19.09.2024 року.

Пунктом 242 Положення встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Позивач, у позовній заяві посилається на абзац третій пункту 242 Положення, як на правову підставу свого позову.

Водночас, вказаною нормою передбачено, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, звільнення позивача на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) відбулося на підставі його рапорту, а отже, за згодою ОСОБА_1 .

З зазначених підстав, спірний наказ № 277 від 19.09.2024 року є реалізованим за згодою позивача, а пункт 242 Положення, на який посилається позивач, не передбачає зворотньої дії наказу про звільнення з військової служби у вигляді поновлення на службі.

Як зазначено вище, саме після звільнення з військової служби за сімейними обставинами у 2024 році позивач декілька разів звертався до суду з позовами до військової частини НОМЕР_1 з різними вимогами стосовно невиплати йому різних складових грошового забезпечення.

Рішеннями Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/7399/24 від 04 лютого 2025 року та у справі №200/6783/25 від 02 грудня 2025 року права позивача щодо неналежного нарахування відповідачем ОСОБА_1 сум грошового забезпечення було захищено, а отже проведено усі необхідні розрахунки з ним.

Слід зазначити, що оскаржуваний наказ № 277 від 19.09.2024 року є актом індивідуальної дії щодо колишнього військовослужбовця - ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

На теперішній час позивач не має статусу військовослужбовця у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас за його рапортом, тому рапорти (заяви) ОСОБА_1 після виключення його зі списків військової частини відповідачем не розглядалися.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій військової частини НОМЕР_1 під час прийняття спірного наказу № 277 від 19.09.2024 року критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно й похідні вимоги про зобов`язання відповідача привести наказ від 19.09.2024 року № 277 у відповідність до вимог абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та зобов`язання утриматися від виключення зі списків особового складу військової частини до моменту проведення повного розрахунку по всім видам грошового та речового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не вирішується, оскільки у позовних вимогах відмовлено.

На підставі положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування в частині наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.Б. Голубова