Ухвала суду № 135492435, 03.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у встановлені судового контролю за виконанням рішення суду

03 квітня 2026 року Справа №200/6353/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку задоволено частково: 1) визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; 2) зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2025 року про внесення зміни до відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з його непридатністю до військової служби на підставі відомостей, що зазначаються в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду у даному рішенні та прийняти відповідне рішення; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 .

Вказане судове рішення набрало законної сили 28 листопада 2025 року.

24 березня 2026 року позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення. Просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6353/25 від 28 жовтня 2025 року щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2025 року про внесення зміни до відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») про виключення Позивача з військового обліку у зв`язку з його непридатністю до військової служби на підставі відомостей, що зазначаються в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду у даному рішенні та прийняти відповідне рішення; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6353/25 від 28 жовтня 2025 року щодо зобов`язання розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2025 року про внесення зміни до відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з його непридатністю до військової служби на підставі відомостей, що зазначаються в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду у даному рішенні та прийняти відповідне рішення.

Позивач зазначив, що станом на даний час, відповідачем не виконано рішення суду.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечував проти встановлення судового контролю за виконання судового рішення, зазначивши, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 , у ІНФОРМАЦІЯ_5 немає жодних відомостей або будь-якої іншої документації щодо громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , також відсутня облікова карта на військовозобов`язаного ОСОБА_1 відсутні будь-які довідки, висновки BJIK, які б мали бути підставою для виключення громадянина ОСОБА_1 з військового обліку.

Щодо внесення будь яких даних до системи «Оберіг» ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначив, що не має ані юридичних повноважень, ані технічної можливості вносити будь-які зміни до облікового запису Позивача, оскільки адміністрування цього запису належить до виключної компетенції ІНФОРМАЦІЯ_8 у якому ОСОБА_1 перебуває на обліку.

До того ж у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні будь які підтверджуючі дані про легітимність наданих копій та ймовірних оригіналів.

Надана копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , підписана військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_9 , ймовірніше за все є одним з епізодів у кримінальному провадженні номер 1-кс/202/3 319/2022 у справі номер 202/4255/22, з приводу незаконного виключення з військового обліку військовозобов`язаних. Також повідомляю, що велика кількість оригіналів документів щодо виключення військовозобов`язаних з 2018 року по цей час вилучена в рамках вище зазначеного кримінального провадження.

Перевіривши матеріали заяви й вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009 року).

Згідно із частинами 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.

Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Положеннями статті 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Заяву подано позивачем в порядку статті 382 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої ч. 5 ст. 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

Враховуючи викладене суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 129-1 Конституції України, частина 2 статті 14 КАС України).

Підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2022 року у справі № 120/2914/19-а зазначив, що спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень. При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю суд повинен мати обґрунтовані сумніви у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення. У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.

З огляду на матеріали справи суд вказує на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки як вбачається з його заперечення у нього відсутні можливості виконати рішення суду, оскільки відсутні як документи, так й технічна можливість вносити будь-які зміни до облікового запису позивача, оскільки адміністрування цього запису належить до виключної компетенції ІНФОРМАЦІЯ_8 у якому ОСОБА_1 перебуває на обліку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про встановлення судового контролю, відповідно до положень статті 382 КАС України, та відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 248, 248, 382-382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/6353/25 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя І.М. Тарасенко