Ухвала суду № 135492433, 07.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 квітня 2026 року Справа №200/2572/26

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

06.04.2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому в період з 29.01.2020 року по 30.03.2025 року грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести йому перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 30.03.2025 року, в тому числі, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначав, що з 17.10.2015 року по 30.03.2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Як йому стало відомо, що в період з 29.01.2020 року по 20.03.2025 року нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися в меншому розмірі, ніж було передбачено законодавством.

Він звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення за зазначений період враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року.

Листом від 20.02.2026 року вих. № 420 відповідач відмовив у проведенні перерахунку грошового забезпечення та повідомив, що нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по день виключення зі списків особового складу військової частини здійснювалася згідно з чинним законодавством, а саме з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Виходячи з відомостей, які були надані відповідачем, а саме з довідок від 19.02.2026 року № 419, вбачається, що відповідач в період з 29.01.2020 року по день виключення зі списків військової частини, невірно встановив розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до виплати йому усіх видів грошового забезпечення в меншому розмірі ніж було передбачено законодавством.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

За загальним правилом місцезнаходження юридичних осіб в позовній заяві зазначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частини 2 статті 26 Кодексу); в подальшому воно відображається в резолютивній частині судового рішення (пункт 4 частини 5 статті 246 Кодексу) та у виданому на його виконання виконавчому листі.

В порушення вимог статті 160 вказаного Кодексу в позовній заяві не зазначено повне та правильне місцезнаходження відповідача юридичної особи, яке б відповідало даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вказано, що він знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Бахмут, тоді як правильне та повне його місцезнаходження згідно з вказаним Реєстром наступне: 84506, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Чайковського, 8; код ЄДРПОУ 26615169).

Щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 30.03.2025 року

Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби та звільнення з неї.

Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інший строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у справах про звільнення встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Так, до 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.

Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).

19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю України викладено в іншій редакції деякі положення ст.ст. 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп і від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з огляду на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: - до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року; - до правовідносини, які виникли після 19.07.2022 року, застосуванню підлягає діюча редакція ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року (предметом спору в якій є, зокрема недотримання законодавства про оплату праці), у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 року у справі № 300/4201/22, від 15.01.2025 року у справі № 620/4223/24.

При цьому п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В період, зокрема з 19.07.2022 року (дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX) по 30.06.2023 року в Україні діяв карантин, що встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у зв`язку з чим на цей період строки, що визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, продовжувалися.

З 01.07.2023 року зазначений карантин на території України не діє.

Отже, правило тримісячного строку звернення до суду з позовом, про який йдеться в частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, застосовується з 19.07.2022 року, а з урахуванням його продовження на строк дії карантину, - з 01.07.2023 року. Відповідно, останній день такого строку - 30.09.2023 року.

Позов поданий до суду 06.04.2026 року та стосується правовідносин (сум, що належать позивачу при звільненні), що виникли, зокрема, після 19.07.2022 року (в період з 19.07.2022 року по 30.03.2025 року).

З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діє з 19.07.2022 року, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).

За загальним правилом строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду з позовом в частині періоду з 19.07.2022 року (з урахуванням його продовження на строк дії карантину) по 30.03.2025 року пропущений.

Судом встановлено, що позивача звільнено (виключено зі списків особового складу військової частини) 30.03.2025 року (дату звільнення зазначено в картці особового рахунку працівника за 2025 рік). Тобто станом на день подання позову позивач не є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 .

Про порушення своїх прав (на думку позивача) невірним обчисленням грошового забезпечення, що призвело до його виплати в меншому розмірі, позивач повинен був дізнатися 30.03.2025 року при звільненні зі служби (виключенні зі списків особового складу), коли строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) обмежувався тримісячним строком. А до суду з позовом він звернувся 06.04.2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Між тим, в порушення вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Відповідно до частини 1 статті 123 вказаного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

В позовній заяві необхідно зазначити повне місцезнаходження відповідача (зазначити район області, вулицю та номер будинку).

До позовної заяви потрібно додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку, - в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року (з урахуванням його продовження на строк дії карантину) по 30.03.2025 року.

До поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.

Керуючись частиною 1 статті 123, частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.

В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Логойда