Рішення № 135491714, 07.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокуСправа №160/23101/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 11 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, від 31 липня 2025 року №046350019666, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, на підставі його заяви від 24 липня 2025 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди його роботи: з 15.07.1990 по 14.07.1993; з 10.10.1993 по 10.05.2000; період отримання допомоги по безробіттю з 23.01.2002 по 19.10.2002 в Біловодському районному центрі зайнятості Луганської області; період навчання з 01.09.1990 по 29.06.1993 у Старобільському радгосп технікумі, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення з 24 липня 2025 року йому дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, позивач вказує, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу спірних періодів трудової діяльності та навчання попри те, що вони належним чином підтверджувалися наданимем рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження.

26 серпня 2025 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:- періоди роботи з 15.07.1990 до 14.07.1993, відповідно трудової книжки від 15.11.1990 НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1991-1992 роки, оскільки відсутні номери наказів, на підставі яких внесені дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1990 р., 1993 р., з 10.10.1993 по 10.05.2000, оскільки дата рішення про прийняття на роботу (18.11.1993) не співпадає з датою наказу про прийняття (10.10.1993) та дата звільнення (10.05.2000) не співпадає з датою наказу про звільнення (28.08.2001);- період отримання допомоги по безробіттю відповідно вищезазначеної трудової книжки з 23.01.2002 по 19.10.2002, оскільки дата призначення (23.01.2002) та припинення допомоги по безробіттю (19.10.2002) не відповідає даті наказу про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю (25.10.2001);- період навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 29.06.1993, оскільки прізвище значиться « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Отже, страховий стаж позивача становить 22 роки 09 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення дострокової пенсії. Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637, відсутні. Позивач матиме право на пенсійну виплату при наявності необхідного страхового стажу. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.

24.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) №046350019666 від 31.07.2025 розглянуто заяву за принципом екстериторіальності та відмовлено позивачу у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу.

В обґрунтування відмови у призначені пенсії, зокрема, зазначено:

-вік заявника 55 років;

-необхідний страховий стаж становить 25 років;

-страховий стаж заявника становить 22 роки 09 місяців 23 дні.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 15.07.1990 до 14.07.1993, відповідно до трудової книжки від 15.11.1990 НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1991-1992 роки, оскільки відсутні номери наказів, на підставі яких внесені дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1990 рік, 1993 рік, з 10.10.1993 до 10.05.2000, оскільки дата рішення про прийняття на роботу (18.11.1993) не співпадає з датою наказу про прийняття (10.10.1993) та дата звільнення (10.05.2000) не співпадає з датою наказу про звільнення (28.08.2001).

До страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю відповідно вищезазначеної трудової книжки з 23.01.2002 до 19.10.2002, оскільки дата призначення (23.01.2002) та припинення допомоги по безробіттю (19.10.2002) не відповідає даті наказу про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю (25.10.2001).

До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 29.06.1993, оскільки прізвище значиться « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

Не погодившись із відмовою відповідача у призначенні пенсії та зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із тих доводів, якими відповідач керувався при прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо незарахування ГУ ПФУ в Житомирській області до страхового стажу періоду трудової діяльності з 15.07.1990 до 14.07.1993, оскільки на сторінці 18-19 у розділі трудової книжки "трудова участь в громадському господарстві", в графі 6, на підставі чого зроблено запис, не зазначено документ, його дату і номер.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , 15.07.1990 ОСОБА_1 принятий в члени колгоспа ім.Докучаєва, рішення правління колгоспа № 8 від 21.07.1990. 14.07.1993 звільнений з колхоза ім.Докучаєва, згідно наданої заяви, рішення правління колхоза № 8 від 10.07.1993.

Відтак, за спірний період у відомостях трудової книжки позивача внесена інформація про період роботи позивача у колгоспі.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Відсутність в трудовій книжці записів щодо трудової участі в господарстві, обов`язок щодо внесення яких покладається на адміністрацію, не може впливати на реалізацію позивачем права на пенсійне забезпечення, оскільки працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. Так, записи в трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємством, а не особисто працівником. З огляду на те, що обов`язок ведення трудових книжок законодавцем покладено на адміністрацію підприємства, недотримання правил ведення робочої документації може мати наслідки виключно для особи, яка допустила порушення, а не для робітника.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Матеріали справи також містять докази звернення представника позивача до Державного архіву Луганської області за отриманням довідки на підтвердження трудового стажу в період з 15.07.1990 до 14.07.1993.

Листом Державного архіву Луганської області від 21.07.2025 №08/08-19/436 позивача повідомлено про те, що документи з кадрових питань від колгоспу ім.Докучаєва Біловодського району Ворошиловградської області, КСП ім.Докучаєва Біловодського району Ворошиловградської області, яке перейменовано в сільськогосподарське акціонерне товариство закритого типу "Городище", "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон", до Держархіву на підконтрольній українській владі території не надходили. У зв`язку із тимчасовою окупацією майже всієї Луганської області інформацію щодо запиту немає можливості перевірити та надати більш детальну інформацію.

Представник позивача також звертався до Луганського обласного центру зайнятості із зазначеного вище питання.

Також, у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування №8138 4202 8811 31 21 від 30.05.2025 щодо застахованої особи ОСОБА_1 містяться дані про набутий позивачем стаж до 2004 року, включаючи спірний період трудової діяльності.

Зазначеним обставинам відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення оцінки не надав, відтак, не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.

З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі ім.Докучаєва у період з 19.07.1990 до 14.07.1993, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не зарахував до страхового стажу роботи позивача зазначений період трудової діяльності.

Щодо незарахування ГУ ПФУ у області, ГУ ПФУ в Житомирській області до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 10.10.1993 до 10.05.2000 в колгоспі ім. Докучаєва/КСП «Червоний прапор», оскільки дата рішення про прийняття на роботу (18.11.1993) не співпадає з датою наказу про прийняття (10.10.1993) та дата звільнення (10.05.2000) не співпадає з датою наказу про звільнення (28.08.2001)

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від вбачається, що 10.10.1993 принятий в члени КСП ім.Докучаєва, рішення правління колхозу № 10 від 15.10.1993;

05.08.1993 принятий на роботу в КСП «Червоний прапор» водієм, наказ № 35 від 28.08.1993.

11.09.1993 звільнений з КСП «Червоний прапор», за власним бажанням наказ № 38 від 11.09.1993.

10.10.1993 принятий на роботу в КСП бригадиром комплексної бригади, рішення правління № 10 від 15.10.1993.

10.05.2000 звільнений згідно поданої заяви за власним бажанням, наказ № 110 від 28.08.2001.

Суд звертає увагу, що працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд виходить з того, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через недоліки заповнення трудової книжки роботодавцем, є протиправним. Крім того, у трудовій книжці позивача містяться номери наказів, на підставі яких позивач був прийнятий на роботу та звільнений.

Водночас, частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідачі не вчиняли, тим самим не дотримавшись вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.

Також, у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування №8138 4202 8811 31 21 від 30.05.2025 щодо застахованої особи ОСОБА_1 містяться дані про набутий позивачем стаж до 2004 року, включаючи спірний період трудової діяльності.

Отже, період роботи позивача з 10.10.1993 до 10.05.2000 повинен бути зарахованим до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 23.01.2002 до 19.10.2002, оскільки дата призначення (23.01.2002) та припинення допомоги по безробіттю (19.10.2002) не відповідає даті наказу про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю (25.10.2001).

Так, відповідачем у спірному рішенні відмова у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу пояснюється тим, що дата наказу про припинення допомоги по безробіттю не відповідає даті початку та припинення допомоги по безробіттю.

Аналіз норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мінстерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

При цьому, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин суд приходить до переконання, що наявні в трудовій книжці позивача розбіжності не можуть бути підставою неврахування періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні позивачу пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Також, у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування №8138 4202 8811 31 21 від 30.05.2025 щодо застахованої особи ОСОБА_1 містяться дані про набутий позивачем стаж до 2004 року, включаючи спірний період отримання допомоги по безробіттю.

З огляду на наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивачки період отримання допомоги по безробіттю з 23.01.2002 до 19.10.2002.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1990 до 29.06.1993.

Згідно із п.«д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 15.08.1990 направлений на навчання до Старобільського радгосп-технікуму по спеціальності механізація сільського господарства, рішення правління колхоза № 9 від 10.08.1990. 29.06.1993 закінчив навчання в Старобільському радгосп-технікумі.

Дана обставина також підтверджується дипломом НОМЕР_2 від 29.06.1993.

Отже, період навчання позивача з 01.09.1990 до 29.06.1993 має бути зарахований до його страхового стажу.

Оскільки відповідач не довів правомірності своїх дій, а також відсутності у позивача права на зарахування спірних періодів роботи та навчання до страхового стажу, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області №046350019666 від 31.07.2025 року - скасуванню.

Відтак, позовна заява підлягає задоволенню, а порушені права захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення з 24 липня 2025 року йому дострокової пенсії за віком.

Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (Ідентифікаційний код: 13559341, адреса: 10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31 липня 2025 року №046350019666 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 15.07.1990 до 14.07.1993; з 10.10.1993 до 10.05.2000; період отримання допомоги по безробіттю з 23.01.2002 до 19.10.2002; період навчання з 01.09.1990 до 29.06.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення з 24 липня 2025 року йому дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон