Постанова № 13549015, 14.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року м.Запоріжжя Справа № 2а-9282/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Гнідой А.В.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовною заявою: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України у Вільнянському районі Запорізької області

до: Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії

№ 55 Управління державного департаменту України з питань виконання

покарань у Запорізькій області»

про: стягнення недоїмки та пені

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2010 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії № 58 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області» про стягнення суми недоїмки в розмірі 12478 грн. 55 коп. та 2342 грн. 13 коп. пень.

Ухвалою суду від 15.11.2010 відкрито провадження у справі № 2а-9282/10/0870, та призначено судове засідання на 24.11.2010. У звязку із неявкою сторін розгляд справи відкладався до 30.11.2010 та 14.12.2010.

Відповідно до позовної заяви ДП «Підприємство Софіївської виправної колонії № 55 має недоїмку в розмірі 12478 грн. 55 коп., з яких 12263 грн. 88 коп. недоїмка по страховим внескам, які нараховані на заробітну плату засудженним за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 та не стягнута за рішенням судів, 214 грн. 67 коп. суми недоїмки, які нараховані на заробітну плату вільно найомним працівникам, яка виникла за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 та не стягнута за рішенням судів та 2342 грн. 13 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105.

Представник позивача в судове засідання не зявився надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі .

До суду від представника відповідача надійшли заперечення та клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідно до заперечень відповідач не визнає позовні вимоги оскільки ДП «Підприємство Софіївської виправної колонії № 55 не є роботодавцем та не є страхувальником для увязнених у розумінні Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідач не використовує найману працю засуджених до позбавлення волі, не укладено із засудженими будь-яких трудових договорів та будь-яких спеціальних договорів. Відповідно до с. 1 ст. 118 засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Таким чином, засудженні залученні до праці, не є найманими працівниками, але зобовязанні працювати. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ст. 41 КАС України, у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Державне підприємство «Підприємство Софіївської виправної колонії № 55 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області» (ідентифікаційний код 08680075) є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та зареєстрований як платник страхових внесків.

Позивачем в період з 21.09.2010 по 23.09.2010 була проведена перевірка відповідача щодо правильності нарахування повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у період з 01.04.2009 по 30.06.2010, про що складено акт від 24.09.2010 № 144.

В ході перевірки встановлено, що у перевіряє мий період мала місце відсутність нарахування відповідачем страхових внесків на заробітну плату засуджених, які перебувають покарання у Софіївської виправної колонії № 55, в результаті чого відповідачу було донараховано 12263 грн. 88 коп. страхових внесків та 884 грн. 98 коп. пені.

Також встановлено, що відповідач має недоїмку по страховим внескам, які нараховані на заробітну плату вільнонайманим працівникам, а саме 12485 грн. 26 коп., на яку нараховано пеню в розмірі 1457 грн. 15 коп.

Вказаний акт перевірки було підписано керівником колонії без зауважень.

Згідно рішень Господарського суду Запорізької області від 24.07.2003 по справі № 11/587, від 26.04.2005 по справі № 11/106, від 26.01.2009 по справі № 14/19/09-АП та постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2009 по справі № 2а-5253/09/0870, від 19.01.2010 по справі № 2А-6546/09/0870 та від 17.05.2010 по справі № 2а-1314/10/0870 частково було стягнуто з відповідача суму недоїмки по страховим внескам на заробітну плату вільнонайманим працівникам у розмірі 12270 грн. 59 коп.

Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2009 № 2а-5253/09/0870 та постановою Господарського суду Запорізької області від 16.05.2008 по справі № 14/172/08-АП була стягнута з відповідача сума пені яка нарахована на недоїмку по сплаті страхових внесків на заробітну плату вільнонайманим працівникам станом на 30.03.2009 у розмірі 4365 грн. 17 коп.

Таким чином,сума заборгованості ДП «Підприємство Софіївської виправної колонії № 55 перед ВВФСС становить 14820 грн. 68 коп., з яких 12263 грн. 88 коп. недоїмки по страховим внескам, які нараховано на заробітну плату засуджених за період з 01. 04.2009 по 30.06.2010 та не стягнута за рішенням судів, 214 грн. 67 коп. суми недоїмки, які нараховані на заробітну плату вільно найомним працівникам, яка виникла за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 та не стягнута за рішенням судів та 2342 грн. 13 коп. пені.

Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлює, що страхувальниками (платниками внеску) є роботодавці.

Роботодавцем вважається: власник підприємства або уповноважений ним орган і фізична особа, яка використовує найману працю; власник розташованих в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародних), філії або представництва, що використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згоду на обовязковість якого надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Статтею 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що Роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Порядок узяття на облік та набуття роботодавцями статусу страхувальників, обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, фізичними особами - підприємцями, фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, а також добровільно застрахованими особами, порядок обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначений Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 за № 36.

Згідно п. 4.12 вказаної інструкції страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Відповідно до п. 8.1. вказаної Інструкції робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік.

Також вказана Інструкція передбачає, що на виявлені під час перевірки суми коштів, на які страхувальником не нараховано страхові внески, за актом перевірки страхові внески донараховуються із сумою пені, а до винних посадових осіб застосовуються санкції відповідно до законодавства.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, та керівником і головним бухгалтером страхувальника і скріплюється печаткою страхувальника в разі її наявності. Один з примірників акта передається під підпис керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, а в разі відмови керівника від підпису акта перевірки один примірник акта надсилається страхувальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення адресату.

В акті зазначаються: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення в нарахуванні і сплаті страхових внесків та пені, обчисленні і виплаті допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; відображаються суми додатково нарахованих страхових внесків і пені та суми витрат, які приймаються до заліку за рахунок внесків чи підлягають виплаті застрахованим особам додатково.

За наявності заперечень чи зауважень щодо змісту акта перевірки з боку страхувальника його керівник або головний бухгалтер підписує акт із зауваженнями в письмовій формі, що подається для розгляду в установленому порядку органу, який проводив перевірку.

Суми донарахованих страхових внесків, пені та штрафів сплачуються до Фонду страхувальниками в десятиденний термін з дня складання акта перевірки окремим платіжним дорученням, у рядку призначення платежу вказуються дата перевірки, номер акта і період.

Сума додатково нарахованих страхових внесків за матеріалами перевірки у разі їх несплати в установлений строк стягується у судовому порядку, якщо інше не передбачено законодавством.

Закон України «Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 встановлює розмір страхових внесків

Щодо твердження представника відповідача про те що засуджені до позбавлення волі не підлягають загальнообовязковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, оскільки з ними не укладаються трудові договори, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 50 Кримінального кодексу України встановлено, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Кримінально-виконавчий кодекс України визначає, що засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України (п. 1 ст. 9). Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з пп. 6 п. 2 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Частина 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України засуджені, які працюють у відповідача фактично уклали з ним трудовий договір. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Стаття 118 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Згідно ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Частина 4 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.8 «Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження волі та позбавлення волі», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004 № 191 засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Засуджені до позбавлення волі мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Окрім того, п. 1.4 та п. 1.9 Інструкції з оплати праці засуджених передбачено, що праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.

Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання Мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з п. 5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 5.8. вказаної Інструкції передбачено , що при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відділенням Фонду правомірно та на підставі норм чинного законодавства нараховано страхові внески на заробітну плату увязнених.

Виходячи з вищезазначеного, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 41, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області до Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії № 55 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області» про стягнення недоїмки та пені - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії № 55 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області» (ідентифікаційний код 08680075) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вільнянському районі суму недоїмки в розмірі 12478 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 55 коп. та 2342 (дві тисячі триста сорок дві) грн. 13 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя/підпис/О.О. Артоуз