Ухвала суду № 135488175, 02.04.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2565/26

провадження 1-кп/462/393/26

У Х В А Л А

02 квітня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Львові заяву обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відвід групи прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №12026141390000023 від 10.01.2026р.

встановив:

у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №12026141390000023 від 10.01.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинуваченими подано письмову заяву про відвід групи прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Мотивуючи заявлений відвід, обвинувачені зазначили, що на їх переконання прокурори умисно приховують ключовий доказ у кримінальному провадженні, а саме розписку потерпілого про отримання коштів у борг, подають суду завідомо неправдиві відомості та загалом сфабрикували кримінальне провадження. У зв`язку з цим обвинувачені вважають, що прокурори у даному кримінальному проваджені є упередженими, що свідчить про необ`єктивне ставлення сторони обвинувачення та виключає їх участь у подальшому розгляді провадження. Просять заяву про відвід задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви про відвід, вказавши, що така є безпідставною, оскільки обвинуваченими не надано об`єктивних доказів щодо такого. Просить відмовити у задоволенні такої заяви.

Сторона захисту у судовому засіданні підтримала заяву обвинувачених з мотивів, наведених у такій, просила суд заяву задовольнити.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши мотиви заяви, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною першою та другою статті 80 КПК України встановлено, що за наявності підстав, передбачених статтею 77 цього Кодексу, прокурору може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Виходячи з положень частини 2 статті 81 КПК, заяву про відвід прокурора чи слідчого під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Відповідно до ст. 77 КПК України прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Законом України «Про прокуратуру» встановлено, що неупередженість та об`єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.

Неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпечення законності (ст. 9 КПК). Значення неупередженого досудового розслідування варто оцінюється в контексті забезпечення реалізації права на справедливий розгляд (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини).

Неупереджене та об`єктивне здійснення досудового розслідування є однією із фундаментальних засад здійснення кримінального провадження і правосуддя, та з метою дотримання такого учасники кримінального провадження мають право заявити відвід, який відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК повинен бути вмотивованим, тобто в будь-якому випадку презюмується неупередженість, аж доки не буде надано належних доказів існування обставин, які викликали б обґрунтовані сумніви в такому. У той же час належить зазначити, що поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості» є суб`єктивно оціночним, проте в будь-якому випадку таке має бути обумовлено конкретними фактами, які можуть бути перевірені.

Норми кримінального процесуального законодавства не містять переліку ознак, які б розкривали сутність упередженості. Вказане дає підстави для висновку про оціночний характер вказаної категорії, яка має встановлюватися у кожному випадку на підставі конкретних обставин, які підтверджені відповідними доказами.

Отже, заявляючи відвід, у даному випадку прокурорам, заява захисника має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість конкретного прокурора у розумінні ч. 1 ст. 77 КПК України, які, у свою чергу, мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), неупередженість повинна визначатись на підставі суб`єктивного критерію (поведінка прокурора чи слідчого, яка надає можливість встановити, чи мав такий у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість), а також на підставі об`єктивного критерію (чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність слідчого чи прокурора).

Також, відповідно до Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27.08-07.09.1990), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов`язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов`язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють об`єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (пункти 12, 13).

Загалом перелік підстав для відводу прокурора чи слідчого є вичерпним та за сутністю має стосуватись наявності приватного інтересу чи конфлікту інтересів. Водночас перевірка законності дій прокурора чи слідчого здійснюється судом на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання сторонами кримінального провадження їхніх правових позицій.

Суд критично оцінює доводи обвинувачених щодо наявності підстав для відводу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, оскільки останні не навели жодного доказу, який би свідчив про те, що група прокурорів, у тому числі старший групи прокурорів прокурор ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12026141390000023 від 10.01.2026 року мають особистий інтерес, крім професійного обов`язку підтримання обвинувачення як прокурорів, на яких покладено низку обов`язків, передбачених Законом України «Про прокуратуру» та ст. 36 КПК України. Отже, на думку суду, заява про відвід не містить належних та підтверджуючих доказів, які б свідчили про наявність підстав для відводу групи прокурорів.

Фактично, доводи обвинувачених зводяться до їх незгоди із процесуальними рішеннями прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, щодо викладу ними в обвинувальному актів фактичних обставин кримінального провадження, тягар доведення яких лежить саме на стороні обвинувачення під час судового розгляду.

Як зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід групи прокурорів, оскільки заявлений відвід не містить обґрунтованих доводів, які би вказували про наявність підстав, передбачених ст. 77 КПК України, оскільки сама по собі незгода з позицією прокурорів не вказує беззаперечно на їх упередженість, та не дає підстав для обґрунтованого сумніву в заінтересованості прокурорів, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 77, 80-81 КПК України, суд,

постановив:

в задоволенні відводу групи прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 кримінальному провадженні № 12026141390000023 від 10.01.2026 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1