Постанова № 13548631, 12.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2011 № 21/3

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсака В.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Герасимів А.Й. представник за довіреністю;

від відповідача-1: Богдан І.В. представник за довіреністю;

від відповідача-2: Богдан І.В. представник за довіреністю;

від третьої особи: ОСОБА_1 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Інтерсейс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.01.2010

у справі № 21/3 ( .....)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"

до ТОВ "Інтерсейс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл Лтд"

третя особа позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

третя особа відповідача

про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення на заставлене майно - 17501668,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсейс” (надалі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД (надалі відповідач-2), про стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 13599000,00 грн., пені за несвоєчасно сплачену заборгованість за кредитом в розмірі 2238086,92 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 1783182,60 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків 90563,21 грн., суми несплаченої комісійної винагороди в розмірі 24000,00грн., пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди в розмірі 1119,93 грн.; звернення стягнення на належне відповідачеві-2 заставлене майно на користь позивача шляхом його самостійної реалізації позивачем.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача-1 загальну суму простроченої заборгованості за кредитом 13364715,49 грн., пеню за несвоєчасно сплачену заборгованість за кредитом 1428193,76 грн., суму прострочених відсотків 2376356,29 грн., пеню за несвоєчасно сплачені відсотки 167312,52 грн., плату за управління кредитом (комісія) 24000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав відповідачу-1 кредит в розмірі 14741998,42 грн. на підставі Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1 від 25 червня 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Банк Національний кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсейс». Строк дії зазначеного Договору закінчився 24 грудня 2008року, однак відповідач-1 повернув позивачу 1377282,93 грн. кредитних коштів. Решту коштів в розмірі 13364715,49 грн. основного боргу, а також відсотків за користування кредитом та суми за управління кредитом позивачу повернуто не було. Внаслідок зазначеного, у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 17360578,06 грн.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобовязань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем-2, а також між позивачем та відповідачем-1 були укладені договори застави. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» позивач набув право вимоги звернення стягнення на заставлене майно відповідача-1 та відповідача-2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 року у справі № 21/3 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 13364715,49 грн. суму основного боргу, суму відсотків за користування кредитом в розмірі 2016778,52 грн., суму з управління фінансовим кредитом в розмірі 24000,00 грн., суму пені за несвоєчасно сплачені кредитні кошти в розмірі 1396867,38 грн., суму пені за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту в розмірі 135772,64 грн. у наступному порядку:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсейс» за рахунок будь-якого майна у порядку, встановленому статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсейс» шляхом звернення стягнення на предмет застави за Договором застави №02-561/1-1 від 12.09.2007р., а саме: геофізичне обладнання - вібраційні джерела AHV-IV-362 зондування для пошуку (розвідки) родовищ корисних копалин (самохідні) в кількості 4 шт. та комплект запасних частин до вібраційних джерел шляхом проведення публічних торгів та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета застави в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсейс»перед Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1 від 25.06.2007р., встановивши початкову ціну предмета застави в розмірі, вказаному в договорі застави, як оцінена сторонами вартість предмета застави;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» шляхом звернення стягнення на предмет застави за Договором застави транспортних засобів №02-385/1-1 від 25.06.2007р., а саме на визначені транспортні засоби, та предмет застави за Договором застави транспортних засобів №02-383/1-1 від 25.06.2007 р., а саме на визначені транспортні засоби шляхом проведення публічних торгів та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета застави в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсейс» перед Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1 від 25.06.2007р., встановивши початкову ціну предмета застави в розмірі, вказаному в договорах застави, як оцінена сторонами вартість предмета застави;

Присуджено до стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що 28.01.2009 року між позивачем та громадянином Латвії ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач відступив, а ОСОБА_2 набув право вимоги за кредитним договором між позивачем та відповідачем-1, а також договорами застави, поруки та іпотечними договорами, укладеними з метою його забезпечення.

Крім того, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог статей 64 та 87 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2010 року без змін, мотивуючи тим, що 20 листопада 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено угоду про розірвання договору про відступлення права вимоги від 28 вересня 2009 року, що свідчить про наявність у позивача права вимоги виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 зобовязань за кредитним договором та договорами застави.

У додаткових поясненнях ТОВ «Інтерсейс» зазначило, що 26.11.2010 року між Банком та ТОВ «Інтерсейс» було укладено угоду про розірвання Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1 у звязку із повним виконанням відповідачем-1 зобовязань за Кредитним договором, зазначеною додатковою угодою також врегульовано правовідносини сторін в частині нарахування та погашення штрафних санкцій (пені) за Кредитним договором.

Також, представником ПАТ «Банк Національний кредит» було подано до суду додаткові пояснення та документи, якими Банк підтверджує припинення зобовязань відповідачів перед позивачем за Кредитним договором № 11Ю/2007/02-376/2-1 та договорами застави № 02-385/1-1 від 25.06.2007 року, № 02-383/1-1 від 25.06.2007 року та № 02-561/1-1 від 12.09.2007 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, додаткових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Банк Національний кредит», правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсейс» укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1, відповідно до умов якого позивач надає відповідачеві 1 кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 14500000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1 Договору про внесення змін №2/02-675/2-1 від 31.10.2008р. до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 25.06.2007р. №11Ю/207/02-376/2-1 сторони встановили, що ліміт кредитної лінії не може перевищувати 13740000,00 грн.

Згідно з п. 2.2. Кредитного договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 24 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору кредит надається із наступним цільовим призначенням: на придбання геофізичного обладнання та інші виробничі потреби.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються відповідачем 1, виходячи із встановленої позивачем відсоткової ставки у розмірі 18% річних. Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів відповідача 1 з позичкового рахунку. Відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця та сплачуються відповідачем 1 щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при повернення суми кредиту в повному обсязі в день погашення заборгованості. Відсотки за грудень місяць нараховуються позивачем за період з першого дня по останній календарний день місяця та сплачуються відповідачем 1 щомісячно, не пізніше останнього робочого дня цього місяця.

Пункт 3.3. встановлює, що за надання та управління фінансовим кредитом відповідач 1 сплачує щомісячно позивачеві плату в розмірі 4000,00 грн.

Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що кредит надається відповідачеві 1 шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених п. 2.1. та п. 2.2. цього Договору розрахункових документів відповідача 1 безпосередньо з позичкового рахунку, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на рахунки контрагентів відповідача 1, або шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок відповідача 1, при наявності вільних кредитних ресурсів, відповідно до цільового призначення кредиту.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

В пункті 3.9. Кредитного договору визначено, що забезпеченням кредиту є застава майна та майнових прав майнового поручителя ТОВ «Вікоіл Лтд» та майнових прав ТОВ «Інтерсейс».

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобовязань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем-2, а також між позивачем та відповідачем-1 були укладені наступні договори застави: Договір застави транспортних засобів №02-385/1-1 від 25.06.2007р., Договір застави транспортних засобів №02-383/1-1 від 25.06.2007р., Договір застави №02-561/1-1 від 12.09.2007р.

Відповідно до предмету вказаних договорів застави, вони забезпечують вимоги позивача, що випливають з Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-367/2-1 від 25.06.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем 1, за умовами якого останній зобовязаний повернути позивачеві до 24.12.2008р. кредит в розмірі 14500000,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 18% річних (плату за надання та управління фінансовим кредитом розмірі 4000,00 грн. щомісячно), у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 28% річних, сплатити неустойку (пеню, штраф), а також відшкодувати позивачеві всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання відповідачем 1 умов Кредитного договору, у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Предметом застави за вказаними договорами є:

За змістом статті 572 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (правом застави).

Статтею 19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Відповідно до частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищезазначене, відповідачі несуть солідарний обовязок за Кредитним договором у межах суми: сума основного боргу за кредитом в розмірі 13364715,49 грн., сума відсотків за користування кредитом в розмірі 2016778,52 грн., сума за управління фінансовим кредитом в розмірі 24000,00 грн., сума пені за несвоєчасно сплачені кредитні кошти в розмірі 1396867,38 грн., сума пені за несвоєчасне повернення відсотків по кредиту в розмірі 135772,64 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 20 Закону України «Про заставу» встановлює, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Однак, як вбачається з додаткових пояснень, наданих позивачем та відповідачем-1, 26.11.2010 року між Банком та ТОВ «Інтерсейс» було укладено угоду про розірвання Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1 у звязку із повним виконанням відповідачем-1 зобовязань за Кредитним договором, зазначеною додатковою угодою також врегульовано правовідносини сторін в частині нарахування та погашення штрафних санкцій (пені) за Кредитним договором.

Представники позивача та відповідача-1 в судовому засіданні підтвердили обставини, викладені у додаткових поясненнях.

Дослідивши всі обставини справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав відповідачу-1 кредит в розмірі 14741998,42 грн. на підставі Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1 від 25 червня 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Банк Національний кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсейс». Строк дії зазначеного Договору закінчився 24грудня 2008 року, однак відповідач 1 повернув позивачу 1377282,93 грн. кредитних коштів. Решту коштів в розмірі 13364715,49 грн. основного боргу, а також відсотків за користування кредитом та суми за управління кредитом позивачу повернуто не було. Внаслідок зазначеного, у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 17360578,06 грн.

З метою забезпечення виконання відповідачем 1 зобовязань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем 2, а також між позивачем та відповідачем 1 були укладені договори застави. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» позивач набув право вимоги звернення стягнення на заставлене майно відповідача 1 та відповідача 2.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції 26.11.2010 року між ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Інтерсейс» було укладено угоду про розірвання Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1, оскільки відповідач-1 повністю виконав свої зобовязання за даним договором. Факт відсутності заборгованості ТОВ «Інтерсейс» за Кредитним договором підтверджується довідкою ПАТ«Банк Національний кредит» від 29.11.2010 року № 05.1-18/1276. Таким чином, судом встановлено, що відповідач-1 повністю виконав свої зобовязання за вказаним договором.

Крім того, 26.11.2010 року між ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Вікоіл ЛТД» було укладено Угоду про припинення Договору застави майнових прав від 25 червня 2007 року №02-383/1-1, Угоду про припинення Договору застави майнових прав від 25 червня 2007 року №02-385/1-1, Угоду про припинення Договору застави від 12 вересня 2007 року № 02-561/1-1.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статі 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що зобовязання відповідачів перед позивачем за Кредитним договором № 11Ю/2007/02-376/2-1 та договорами застави № 02-385/1-1 від 25.06.2007 року, № 02-383/1-1 від 25.06.2007 року та № 02-561/1-1 від 12.09.2007 року припинились.

Внаслідок припинення зобовязань відповідача-1 та відповідача-2 перед позивачем за Кредитним договором, в тому числі в частині стягнення штрафних санкцій, та за договорами застави, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача до відповідачів, які витікають із зазначених вище Кредитних договорів та договорів, укладених на їх забезпечення у звязку із припиненням зазначених правочинів.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Спір може бути врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Представники позивача та відповідачів у судовому засіданні підтвердили факт припинення зобовязань за Кредитним договором та договорами застави, укладеними на його забезпечення. Крім того, для огляду колегії суддів було надано оригінали угоди про розірвання Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №11Ю/2007/02-376/2-1 та відповідних договорів застави, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, відсутній предмет спору у даній справі, що відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу є підставою для припинення провадження у справі.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, неналежним повідомленням відповідачів про час та місце розгляду справи, що призвело до винесення рішення у даній справі без участі представників відповідачів, судова колегія вважає їх обґрунтованими, оскільки дані факти не були спростовані представником позивача у судовому засіданні та підтверджуються матеріалами справи, в яких відсутні належні докази повідомлення сторін про розгляд даної справи. Крім того, у тексті рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 року у даній справі вказано, що представники відповідачів у судове засідання, в якому було оголошено рішення, не зявилися.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами, в тому числі правом подавати докази та брати участь у господарських засіданнях.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше пяти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі.

Відповідно до ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо рішенням або ухвалою господарського суду відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у порядку, визначеному цією статтею.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва було розглянуто справу за відсутності відповідачів, які не були належним чином повідомлені про місце засідання суду, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, натомість рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 року у справі №21/3 - скасуванню, провадження у даній справі слід припинити.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсейс” на рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2010 р. у справі № 21/3 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2010 р. у справі № 21/3 скасувати.

3.Провадження у справі №21/3 припинити.

3. Матеріали справи № 21/3 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді

17.01.11 (відправлено)