Ухвала суду № 135485980, 06.04.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/3848/25

Провадження №1-кс/726/271/26

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

представника заявника ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_6 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 42025260000000095 від 02.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204, ч.2 ст.204, ч.2 ст.209 КК України, про скасування арешту,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, в якому вказує, що ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 09.02.2026 року було задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України у Чернівецької обласної прокуратури про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у вказаному кримінальному провадженні, накладено арешт на:

- 7 папок з документами;

- грошові кошти в сумі 64000 гривень, 79300 доларів США та 6250 Євро;

- жорсткий диск чорного кольору марки «WD Elements», S/N WX21AA5ATXY7;

- пристрій схожий на флешку чорного кольору марки «Ledger Nanox» з написом на коробці EAN 3760027781500;

- станок для виготовлення тютюнових виробів за допомогою сигаретних гільз марки «Buffalo»;

- тютюн в кількості приблизно 25 кг;

- три коробки по 200 шт. в кожній сигаретних гільз марки «Imperial».

Разом із тим вказує, що 03.11.2025 року ОСОБА_6 взяла у борг у ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 75 000 доларів США для придбання косметологічного обладнання. Відтак вилучені грошові кошти належать ОСОБА_6 та жодним чином не пов`язані із будь-якою господарською діяльністю інших осіб та вищевказаними обставинами кримінального провадження.

Крім того вказує, що вилучені речі, зокрема жорсткий диск та флешка, є особистими речами її сина, на них відсутні будь-які відомості, які можуть бути необхідні слідству у даному кримінальному провадження. Щодо вилученого станку, тютюну та сигаретних гільз зазначає, що вказаний станок не є промисловим та використовувався для особистих потреб разом із вилученим тютюном та тютюновими гільзами. Їх незначна кількість не може доводити виготовлення тютюнових виробів у промислових масштабах. До того ж, він ці речі перебували у її помешканні вже дуже тривалий час, залишились їй після розлучення із ОСОБА_6 . З останнім, вона розірвала шлюб ще у 2012 році, а тому вилучені речі немають жодного стосунку до діяльності ОСОБА_6 .

Крім того, з часу вилучення вказаних речей, із ними не було проведено будь-яких слідчих дій, що свідчить про те, що дані речі немають жодного процесуального значення для вказаного кримінального провадження.

Враховуючи викладене, просить слідчого суддю постановити ухвалу, якою скасувати арешт накладений на вищевказане майно.

В судове засідання представник заявника надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні, заявлене клопотання підтримав, просив скасувати арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_6 не є фігурантом даного провадження, речі які були вилучені у неї є іі особистими , крім того ій прийшло повідомлення про повернення запозичених коштів.

Прокурори в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання про скасування арешту. Зазначив, що арештоване майно має доказове значення у кримінальному провадженні, а тому, в даний час не може бути повернуто законним володільцям. Крім того, у кримінальному проваджені призначено ряд експертиз щодо вказаних речей. Також , мають зараз вручити підозри фігурантам цього провадження. Враховуючи викладене, просять відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задовольнити частково клопотання враховуючи таке.

Встановлено, що територіальним управлінням БЕБ у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025260000000095 від 02.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204, ч.2 ст.204, ч.2 ст.209 КК України.

12.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 11.11.2025 детективами ТУ БЕБ у Чернівецькій області проведено обшук у житлових приміщеннях по АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено:

- 7 папок з документами;

- грошові кошти в сумі 64000 гривень, 79300 доларів США та 6250 Євро;

- жорсткий диск чорного кольору марки «WD Elements», S/N WX21AA5ATXY7;

- пристрій схожий на флешку чорного кольору марки «Ledger Nanox» з написом на коробці EAN 3760027781500;

- станок для виготовлення тютюнових виробів за допомогою сигаретних гільз марки «Buffalo»;

- тютюн в кількості приблизно 25 кг;

- три коробки по 200 шт. в кожній сигаретних гільз марки «Imperial».

Звертаючись 28.01.2026 року до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно у вказаному кримінальному провадження, заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України у Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_8 вказував, що в ході досудового розслідування встановлено, що деякі мешканці прикордонного району Чернівецької області налагодили незаконне виробництво тютюнової сировини. Надалі готова тютюнова сировина транспортується до місця незаконного виробництва, розташованого в одному з центральних регіонів України, де використовується для виготовлення сигарет без належних дозвільних документів. З метою легалізації доходів, одержаних внаслідок вказаного протиправного діяння, організатором незаконного виготовлення сигарет придбано ряд об`єктів нерухомості на території Європейського союзу. Одним із таких виробництв є TOB "КРЕМІНЬ ТАБАКО". Фактичним власником зазначеного виробництва є - ОСОБА_9 , а співвласником зазначеної тютюнової компанії є ОСОБА_10 , який здійснює контроль за протизаконною діяльністю.

Зазначали, що вилучені речі визнані речовими доказами, вони мають відношення до злочинної діяльності, адже станом на момент проведення обшуку, у ТОВ «Кремінь Табако» була відсутня ліцензія на виробництво тютюнових виробів. Відтак, таке майно може бути використане як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування, а тому існує необхідність їх збереження шляхом накладення арешту.

Ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 02.02.2026 року у задоволенні клопотання було відмовлено.

Разом із тим, прокурор звернувся із апеляційною скаргою до Чернівецького апеляційного суду. Ухвалою колегії суддів Чернівецького апеляційного суду від 09.02.2026 року ухвалу слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 02.02.2026 року було скасовано, накладено арешт на вищевказане вилучене майно. Зазначено, що у даному кримінальному провадженні проводяться активні слідчі дії, а орган досудового розслідування вживає заходи спрямовані на повне та обєктивне дослідження обставин кримінального правопорушення, а тому з метою збереження таких речових доказів, необхідно накласти арешт на вказане майно.

Варто зауважити, що обшук та вилучення речей було проведено у будинковолодінні, де проживає ОСОБА_6 та її син.

Заявник вказує, що вилучені в ході обшуку речі жодним чином не повязані із діяльністю ОСОБА_10 , адже вони розірвали шлюб ще у 2012 році, з того часу близьких стосунків не підтримують. Станок для виготовлення тютюну, сам тютюн та сигаретні гільзи знаходяться в її помешканні ще з 2012 року, з часу розлучення із чоловіком та використовувався для особистих потреб. Цей станок не є промисловим. Згалом всі вилучені речі не мають жодного стосунку до діяльності її колишнього чоловіка ОСОБА_10 .

Крім того, вилучені кошти є її особистими збереженнями, а частина взята у борг.

Оцінюючи такі посилання, слідчим суддею встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.01.2012 року шлюб між заявницею ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , щодо якого є попередні підстави вважати про здійснення ним протиправної діяльності, було розірвано.

Як встановлено із копії витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.11.2025 року, заявниця ОСОБА_6 є фізичною особою підприємцем із видом діяльності: вантажний автомобільний транспорт та надання послуг перукарням та салонам краси. Місцем здійснення підприємницької діяльності зазначено АДРЕСА_2 , тобто те саме будинковолоіддя де було проведено обшук та вилучено речі і грошові кошти.

Згідно із копією податкової декларації за 2020 рік, ОСОБА_6 отримала дохід у розмірі 500 000,00 гривень.

Згідно із копією податкової декларації за 2021 рік, ОСОБА_6 отримала дохід у розмірі 850 000,00 гривень.

Згідно із копією податкової декларації за 2022 рік, ОСОБА_6 отримала дохід у розмірі 400 000,00 гривень.

Згідно із копією податкової декларації за 2023 рік, ОСОБА_6 отримала дохід у розмірі 400 000,00 гривень.

Згідно із копією податкової декларації за 2024 рік, ОСОБА_6 отримала дохід у розмірі 500 000,00 гривень.

Як вбачається із розписки від 03.11.2025 року, ОСОБА_6 взяла у борг у ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 75 000,00 доларів США на придбання косметологічного обладнання. Зобовязалась повернути грошові кошти до 01.03.2025 року. Встановлено також, що 02.03.2026 року ОСОБА_11 звернулась до ОСОБА_6 із претензією про повернення вищевказаного боргу.

У свою чергу, як доводить заявник, ОСОБА_7 отримала такі грошові кошти внаслідок відчуження нерухомого майна за договором купівлі продажу від 27.09.2024 року.

Вирішуючи питання про скасування арешту на майно, варто вказати про таке.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При цьому, вирішуючи питання про скасування арешту майна, в даному випадку, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді про арешт, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину.

Також, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Так, підставою для накладення арешту стало розслідування, що ведеться і межах кримінальної справи за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204, ч.2 ст.204, ч.2 ст.209 КК України. Правовою підставою для накладення арешту є визнання та збереження вищевказаних речей та грошових коштів як речових доказів.

Варто зауважити, що у судовому засіданні прокурор зазначив, що вилучені речі та грошові кошти визнані речовими доказами.

Крім того, на даний час у кримінальному провадженні на підставі відповідних постанов проводиться низка експертиз, зокрема судово-біологічна, судово-товарознавчі, технічні експертизи щодо марок акцизного податку, судово-трасологічна та біологічна експертиза, копії висноків експертиз деяких надав слідчому судді.

Наведене свідчить про те, що у кримінальному провадженні активно проводяться слідчі та процесуальні дії, та орган досудового розслідування вживає заходів, спрямованих на повне та об`єктивне дослідження обставин кримінального провадження.

На переконання слідчого судді, незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження арешту майна (на визначене у клопотанні майно, окрім станка для виготовлення цигарок «Buffalo») може призвести до знищення, приховування або відчуження доказів у провадженні і таким чином унеможливить досягнення мети досудового розслідування.

Отже до встановлення органом досудового розслідування всіх обставин кримінального провадження накладення арешту на майно, на думку слідчого судді забезпечить можливість збереження справедливого балансу між правами власників майна та завданнями кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучене майно (окрім станка «Buffalo») відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, що може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом із тим, що стосується станка для виготовлення тютюнових виробів «Buffalo», слідчий суддя вважає, про таке.

З наданих суду матеріалів вбачається, що вказаний станок за своїми технічними характеристиками не є промисловим обладнанням та призначений для виготовлення тютюнових виробів у побутових умовах, що підтверджується його конструктивними особливостями, невеликими габаритами та відсутністю ознак використання у масовому виробництві. Крім того, даний станок зберігався не у місці виробництва тютюнових виробів, а вдома у колишньої дружини одного із фігурантів кримінального провадження.

Крім того, заявником надано обґрунтовані пояснення щодо походження даного майна, а саме те, що воно перебуває у її володінні тривалий час, ще з моменту розірвання шлюбу у 2012 році, та використовувалося виключно для особистих потреб. Вказані доводи стороною обвинувачення не спростовані жодними належними та допустимими доказами.

Слідчий суддя також враховує, що станом на момент розгляду клопотання органом досудового розслідування не надано доказів того, що зазначений станок використовувався у протиправній діяльності, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення або містить на собі сліди такого правопорушення. Так само відсутні дані про призначення будь-яких експертиз щодо цього майна або необхідність його подальшого утримання для досягнення цілей кримінального провадження.

За таких обставин, подальше застосування арешту щодо зазначеного станка не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності втручання у право власності, оскільки не доведено його зв`язок із кримінальним правопорушенням, а також відсутня об`єктивна потреба у його збереженні в межах кримінального провадження.

Вказане свідчить про те, що вилучення, утримування та арешт майна немає суттєвого значення для розслідування кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних певним особам, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

На даному етапі кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання про належність майна до певних критеріїв, а слідкує за дотриманням основних принципів кримінального процесу з боку органів слідства, прав людини і основоположних свобод під час втручань у гарантовані права, зокрема недоторканості права власності, презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, тощо.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

В даному випадку слідчий суддя переконаний про необхідність збереження майна, яке становить доказову базу у кримінальному провадженні та щодо якого існують підстави вважати про його належність до злочинної діяльності. Разом із тим, керуючись принципом домірності та індивідуалізації, слідчий суддя вважає, що заборона користування даним майном становитиме надмірне втручання у її право, як власника. Слідчий суддя у даному випадку не знаходить підстав, які б свідчили про необхідність обмеження права користування таким майном.

Скасування арешту та повернення власнику його майна, зокрема речей та документів, не позбавляє це майно статусу речового доказу, якщо такий йому надано відповідною постановою, та обов`язків особи, щодо такого майна. Крім того, сам по собі факт визнання речі чи документа речовим доказом не означає надання органу досудового розслідування безспірного повноваження його утримання проти волі власника протягом невизначеного часу. Таке утримання повинно бути доцільним, домірним та обґрунтовуватись проведеннями певних слідчих дій щодо такого майна, або метою збереження такого майна, яке становить істотний інтерес в легітимних цілях кримінального провадження, має доказове значення та/або може бути втрачено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що арешт, накладений на станок для виготовлення тютюнових виробів марки «Buffalo», підлягає скасуванню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, а його збереження під арештом становить непропорційне втручання у право власності заявника.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 22, 170-171, 174, 309 КПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою колегії суддів Чернівецького апеляційного суду від 09.02.2026 року у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 42025260000000095 від 02.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204, ч.2 ст.204, ч.2 ст.209 КК України, а саме на:

- станок для виготовлення тютюнових виробів за допомогою сигаретних гільз марки «Buffalo»;

У задоволенні інших вимог за клопотанням - відмовити.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1