Рішення № 135483910, 07.04.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 442/6727/25

Провадження №: 2/343/125/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Лицура І.М.,

секретаря судового засідання Бойків В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, в якому просив усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення таких способів його участі у спілкуванні та вихованні дитини з дотриманням режиму навчання, харчування, розвитку та відпочинку без присутності матері: щоденне спілкування у телефонному режимі чи за допомогою інших телекомунікаційних мереж; режим побачень з сином встановити з 18:00 год. другої, четвертої п`ятниці місяця до 19:00 год. другої, четвертої неділі місяця з правом ночівлі дитини без обмежень місця побачень; у разі відміни зустрічі з ініціативи матері дитини, його право на зустріч з сином зберігається у наступну п`ятницю після зустрічі, що не відбулася; після дня народження дитини протягом перших трьох днів, якщо не припадає чергове побачення по графіку, надати можливість додаткового побачення для поздоровлення дитини протягом 3-4 годин в будь-який день без обмежень місця побачення; у його дні народження або протягом кількох днів після них, якщо не припадає чергове побачення по графіку, надати можливість додаткового побачення для спільного святкування протягом 3-4 годин в будь-який день без обмежень місця побачення; на шкільних зимових канікулах щороку без обмежень місця побачень протягом 7 календарних днів, а влітку протягом 14 календарних днів будь-якого місяця літніх канікул без обмежень місця побачення; різдвяні та великодні свята з 09:00 год. до 19:00 год. перший та третій день святкових вихідних без обмежень місця побачення. Свої вимоги мотивував тим, що з відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2025 року. В даному шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Після розлучення відповідачка не дає йому можливості спілкуватися з дитиною та категорично заперечує, щоб він приймав участь у вихованні сина, якого налаштовує проти нього. Він намагався мирно врегулювати з відповідачкою питання щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , однак все марно. Все це стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач та його представник згідно ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ № 1329674 від 27.08.2025 року (а.с. 15) адвокат Крецул Л.М. не з`явилися, остання 20 березня 2026 року через систему «Електронний суд» подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в якому вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити (а.с. 132).

Відповідачка відзиву на позов не подавала, на неодноразові виклики в судове засідання жодного разу не з`явилася, не повідомивши про причини своєї неявки, хоч була належно повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом направлення їй судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення від 04.02.2026 року, що не вручена в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 101), від 24.02.2026 року та 17.03.2026 року, які вона отримала особисто 03.03.2026 року та 21.03.2026 року. Крім того, ОСОБА_2 повідомлялася про виклик до суду шляхом поміщення оголошень на офіційному сайті Долинського районного суду Івано-Франківської області 04.02.2026 року, 24.02.2026 року, 17.03.2026 року (а.с. 87,119).

За таких обставин суд 07.04.2026 року постановив ухвалу про проведення розгляду даної справи за відсутності відповідачки в порядку заочного провадження.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області згідно доручення № 08.02-16/03 від 06.01.2026 року (а.с. 123) ОСОБА_5 в судове засідання також не з`явилася, через систему «Електронний суд» 16.03.20226 року подала заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей, вказавши, що при вирішенні спору просить врахувати інтереси малолітньої дитини (а.с. 122).

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що заявлений позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 2,8,9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною 1 ст. 141 даного кодексу передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 159 цього ж кодексу, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, законодавство України закріпило право одного з батьків, хто проживає окремо від дитини, на спілкування з нею та право брати участь у її вихованні.

Законодавством також встановлений обов`язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина не чинити перешкоди у здійсненні батьком прав щодо виховання дитини та правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення у судовому порядку.

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 11 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 вказаної Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Європейський суд з прав людини в п. 47 та п. 50 рішення «Савіни проти України» від 18.12.2008 року зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2025 року (звор. а.с. 51-52).

В даному шлюбі в сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , про що свідчить актовий запис про народження № 88, отриманий позивачем 25.08.2025 року з порталу «Дія» (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні, жодних доказів вчинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , позивач не надав.

Більше того, Службою у справах дітей Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області у висновку про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, вказано, що ОСОБА_2 повідомила про те, що вона не чинить жодних перешкод щодо участі батька у вихованні сина, не перечить їх спілкуванню у телефонному режимі (а.с. 124-125).

Це твердження нічим не спростовано.

Судом встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 159 СК України та ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», якими визначено, що у разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини і рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом, до органів опіки та піклування за вирішенням даного спору не звертався і в позасудовий спосіб врегулювати спір не намагався.

За таких обставин, враховуючи, що будь-яких доказів на підтвердження фактувчинення відповідачкою перешкод позивачу в спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом не здобуто, позивач в порушення вимог ст. 159 СК України та ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за вирішенням даного спору до органів опіки та піклування не звертався і такі органи рішень з цього приводу, які могли б бути оскаржені в судовому порядку, не приймали, суд вважає заявлений ним позов безпідставним і таким, що до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, ст.ст. 17,19,141-142,153,157,159 СК України, ст.ст. 8,11,12,15 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 60,259,263-265,280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною відмовити в зв`язку з його безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дрогобицьким МВ ГУ ДМС України у Львівській області 09.10.2012 року.

Відповідачка: ОСОБА_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає в АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 16.11.2021 року органом 4623.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, що знаходиться за адресою: 59350, Чернівецька область Вижницький район с.Брусниця вул. Буковинська, 30, код ЄДРПОУ: 04417441.

Суддя: