Рішення № 13548369, 17.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2011 р.Справа № 27/138-10-4686 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцов Д.О. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Анді";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж";

про стягнення 724962,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Анді" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень позовних вимог (вх. ГСОО №124/2011 від 05.01.2011р.) просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" грошові кошти у розмірі 724962,16 грн., з яких 617464,58 грн. - основний борг, 65 505,60 грн. пеня, 15330,36 грн. 3% річних, 26661,62 грн. інфляційні та покласти на відповідача судові витрати з яких 20 000,00 витрати на адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного 01 січня 2006 року між сторонами договору поставки №1, позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобовязання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Разом з позовною заявою позивач надав до суду заяву про забезпечення позову (вих. №3230/311 від 26.10.2010р.), згідно якої просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки відповідача в межах позовних вимог, за виключенням проведення платежів по виплаті заробітної плати та розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки № 1 та відмову відповідача у добровільному порядку погасити існуючу заборгованість, що як зазначає позивач, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши вказану заяву, суд відмовив у її задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданої заяви та жодним чином не доведено підстав не можливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів.

Так, у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки відповідача.

19.11.2010 року представник відповідача надав до суду клопотання, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, про витребування від позивача його статуту, в звязку з тим, що з наданого позивачем до матеріалів справи витягу з статуту не вбачається повноважень особи, яка підписала договір поставки №1 від 01.01.2006 року.

Розглянувши клопотання відповідача та проаналізувавши наведені в його обґрунтування доводи, суд задовольнив зазначене клопотання, в звязку з чим ухвалою суду було зобовязано позивача надати до суду належним чином засвідчену копію статуту товариства.

У судовому засіданні 17.01.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, що вбачається з наданого ним письмового відзиву на заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 13.12.2010р. була оголошена перерва у розгляді справи до 17.01.2011р., згідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 січня 2006 року між Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж", яке надалі було перетворено у ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анді" (постачальник) укладено договір поставки №1, згідно якого постачальник бере на себе зобовязання передати у власність, а покупець зобовязується прийняти та оплатити кабельно-проводникову продукцію (надалі «товар»).

Згідно до умов п. 1.2 договору, найменування, кількість, ціна товару та умови поставки визначені у специфікаціях на постачаємий товар (доповненнях), які є невідємною частиною даного договору.

У п. 1.4 договору зазначено, що в звязку зі специфікою кабельного виробництва допускається виробництво кабелю довжиною, яка перевищує на 5% довжину за специфікацією.

Відповідно до п. 2.3 договору, покупець здійснює платежі за товар на підставі специфікації та рахунку постачальника.

Умовами п. 3.4 договору визначено, що під прийманням товару в цьому договорі розуміється підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних. Покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю в присутності представника постачальника з виказанням дати приймання в накладних.

Положеннями п.п. 7.1.2 договору встановлено обовязок постачальника, поставити товар у відповідності з переліком та у строки, затверджені сторонами у специфікаціях на товар, який постачається.

Згідно до умов п.7.2. договору покупець зобовязаний: прийняти товар за кількістю, якістю за даним договором протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару в м. Одесі за адресою покупця. Приймання товару оформити накладними чи актами здавання-приймання товару, або повідомити постачальнику в письмовій формі причину затримки приймання товару (п.п. 7.2.1); здійснити розрахунок за договором у термін, зазначений в узгоджених сторонами специфікаціях (п.п.7.2.2).

Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати вартості, зазначених у специфікаціях на кожну партію товару, покупець сплачує постачальнику за весь період прострочення платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Якщо за цей період облікова ставка Національного банку України змінювалась, розмір неустойки (пені) вираховується пропорційно цим змінам.

Умовами п. 12.1 визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2006р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором, враховуючи гарантійні, якщо сторонами в майбутньому не буде передбачено інше.

Положеннями п. 12.3 договору передбачено, що у випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення чи зміну даного договору, після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 12.4 договору, всі додаткові угоди до даного договору являються його невідємною частиною за умови їх складання у письмовому вигляді та підписання обома сторонами за договором.

У п. 12.6 договору встановлено, що повідомлення та інші документи, які направляються стороні для виконання договору чи в звязку з ним повинні бути складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Згідно до умов п. 12.7 договору передбачено, що зазначені документи будуть вважатись переданими стороні належним чином, якщо вони вручені постачальнику чи покупцю, передані курєрською службою або відправлені поштою рекомендованим письмом з отриманням повідомлення про вручення.

Додатковими угодами №2 від 29.12.2006р., №3/1 від 29.12.2007р., №4 від 26.12.2008р. та №5 від 31.12.2009р. до договору №1 від 01.01.2006р. сторонами неодноразово продовжено строк дії даного договору та, згідно останньої угоди, встановлено, що він діє до 31.12.2010р. Крім того, додатковими угодами №1 від 31.07.2006р. та №3 від 20.02.2007р. до даного договору сторонами було внесено зміни у вказаний договір, в частині реквізитів сторін.

На виконання умов зазначеного договору, відповідно до видаткових накладних №А-00003098 від 13.10.2009р. на суму 61347,74 грн., №А-00003690 від 01.12.2009р. на суму 716,34 грн. та №А-00000593 від 11.03.2010р. на суму 743339,98 грн. ТОВ "Анді" поставлено товар на загальну суму 805404,06 грн., згідно найменування, кількості, за ціною та на умовах поставки товару, передбачених у специфікаціях до договору №1 від 01.01.2006р. по кожній окремій поставці, в звязку з чим відповідачу виставлені до оплати, за здійснені поставки, рахунки-фактури за відповідний період. Між тим, специфікація на продукцію, яка поставлена за видатковою накладною №А-00003690 від 01.12.2009р. на суму 716,34 грн. не була виписана, у звязку з помилкою допущеною менеджером ТОВ "Анді", що також підтверджується письмовими поясненнями з цього приводу наданими представником позивача (а.с. 108).

Отримання товару ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" за відповідними накладними підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підписані уповноваженими представниками ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" та засвідчені відтиском печатки відповідача, а саме: довіреність №240 від 08.10.2009р. за рахунком-фактурою №А-00003146; довіреність №319 від 01.12.2009р. за рахунком-фактурою №А-00004013 та довіреність №64 від 09.03.2010р. за рахунками-фактурою №А-00003769, №А-000003769.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" претензію вих. №371/211 від 30.07.2010р. (а.с. 23) з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед ТОВ "Анді" у розмірі 677 681,80 грн. в строк до 06.08.2010р., а також попереджено відповідача, що в разі не виконання вимог претензії ТОВ "Анді" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Між тим, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За фактично отриманий товар ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" розрахувалось частково, сплатило лише 187939,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

З урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат у розмірі 187939,48 грн. станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у сумі 617464,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобовязань відповідача по оплаті за отриманий товар та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 617464,58 грн., пені у розмірі 65505,60 грн., інфляційних у розмірі 26661,62 грн. та річних у розмірі 15 330,36 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи додаткової угоди №5 від 31.12.2009р. до договору поставки №1 від 01.01.2006 року, строк дії договору був продовжений до 31.12.2010 року.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки № 1 від 01.01.2006р., а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар, в звязку з чим, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ "Анді" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 617464,58 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 65505,60 грн., вважає його вірним, проте таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Позивач в своїх доводах посилається на існування специфікації до видаткової накладної №А-00003690 від 01.12.2009р., проте до матеріалів справи не додано цієї специфікації. Кожна із специфікацій містить передбачені договором умови, а саме найменування, кількість, ціна товару, умови поставки та умови оплати, інші умови.

Положеннями ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Між тим, матеріали справи не містять вимоги чи звернення ТОВ "Анді" щодо сплати відповідачем суми заборгованості за видатковою накладною №А-00003690 від 01.12.2009р. на суму 716,34 грн.

В звязку з чим, суд доходить висновку, що сторонами не було визначено термінів та умов оплати щодо поставки товару за видатковою накладною №А-00003690 від 01.12.2009р., а тому у позивача відсутні правомірні підстави щодо нарахування та покладення на відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за вказаною накладною.

Разом з тим, суд зазначає, що заперечення та доводи відповідача щодо неправомірного застосування позивачем штрафних санкцій до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" та здійснення зазначених поставок не в межах укладеного договору, в звязку з порушенням останнім умов договору поставки №1 від 01.01.2006р, не приймаються судом до уваги, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи. Оскільки, поставка товару по спірним накладним відбувалась саме на підставі договору поставки №1 від 01.01.2006р., про що сторонами складені відповідні специфікації (крім поставки товару за видатковою накладною№А-00003690 від 01.12.2009р.) в яких зазначено, що відповідна специфікація є доповненням до договору №1 від 01.01.2006р., які наявні у матеріалах справи.

Крім того, не заслуговують уваги доводи відповідача щодо часткового погашення у березні місяці 2010 року заборгованості перед позивачем за видатковою накладною № А-00003098 від 13.10.2009 року, в звязку з тим, що лише 15.10.2010 року (лист від 15.10.2010р. за вих. №2600/02/02) відповідач звернувся до ТОВ "Анді" з проханням про зарахування грошових коштів у розмірі 50000,00 грн., які були сплачені згідно платіжного доручення №248 (а.с. 43) на підставі рахунку №А-0000740 від 17.03.2010р.(поставка товару за яким не відбулась, як зазначає позивач), в погашення: 1) рахунку №А-00005061 від 19.11.2008р. на суму 3,22 грн., 2) договору №1 від 01.01.2006р. на суму 49996,78 грн. (а.с. 97). Отже, до моменту отримання позивачем вказаного листа, у останнього не було достатніх правових підстав щодо розпорядження грошовими коштами відповідача у розмірі 50000,00 грн., а тому лише 18.10.2010р. зазначені кошти у сумі 49996,78 грн. були зараховані в часткове погашення заборгованості ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" за видатковою накладною № А-00003098 від 13.10.2009р.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" суми інфляційних у розмірі 26661,62 грн. та 3% річних у розмірі 15330,36 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" становить 107 446,22 грн., з яких 65454,24 грн. пеня, 26661,62 грн. інфляційні та 15330,36 грн. 3% річних.

Згідно до ст. 44. Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат віднесено державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

В матеріалах справи міститься договір №06/10 від 06.10.2010р. про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 свідоцтво ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю.

У якості оплати послуг адвоката, на виконання умов договору №06/10 від 06.10.2010р. про надання юридичних послуг, позивачем перераховано 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.10.2010р., яке міститься у матеріалах справи.

Разом з тим суд зазначає, що даний розмір витрат на адвоката у сумі 20000,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вартості фактично наданих послуг адвокатом під час розгляду даної справи у господарському суді Одеської області. Так, згідно наведеного позивачем обґрунтування вартості вказаних послуг вбачається, що до зазначеної суми віднесено також представництво інтересів позивача в апеляційній інстанції та в державній виконавчій службі, яке може відбутися в майбутньому (а.с.142-143). Отже, дослідивши наданий розрахунок суд дійшов висновку, що фактичний розмір витрат на адвоката понесених позивачем під час розгляду справи у господарському суді Одеської області складає 9000,00 грн., який складається із написання позовної заяви та уточнень позовних вимог та захисту інтересів у трьох судових засіданнях.

Враховуючи викладене, суд дослідивши обставини справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Анді", а саме в частині стягнення з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" суми основного боргу у розмірі 617464,58 грн., 65 454,24 грн. пені, 26661,62 грн. інфляційних та 15330,36 грн. 3% річних, в решті позову відмовити.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 7249,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та на послуги адвоката у розмірі 9000,00 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" (65125, м.Одеса, вул. Базарна, буд.50, кв.3, ЄДРПОУ 32521827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анді" (69120, м.Запоріжжя, вул. Мікояна, буд. 22, кв.6, код ЄДРПОУ 30201777) 617464/шістсот сімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири/грн. 58 коп. основного боргу, 65454/шістдесят пять тисяч чотириста пятдесят чотири/грн. 24 коп. пені, 26661/двадцять шість тисяч шістсот шістдесят одна/грн. 62 коп. інфляційних, 15330/пятнадцять тисяч триста тридцять/грн. 36 коп. 3% річних, 7249/сім тисяч двісті сорок девять/грн. 62 коп. державного мита, 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 9000/девять тисяч/грн. витрат на адвоката.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Анді" довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита у сумі 121,26грн. за платіжним дорученням № 10745 від 27.12.2010р.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 24.01.2011р.