Рішення № 135480283, 07.04.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/21180/25

Провадження №2/338/332/26

07 квітня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Дякун М.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства (АТ) «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

01 грудня 2025 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовського С. О. цивільна справа №344/21180/25 за позовною заявою Акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2023102023 від 08.03.2019 року, у розмір 52391,48 грн та судових витрат, направлена до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.

Ухвалою від 02 січня 2026 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області (суддя Куценко О. О.) відкрито провадження по справі, постановлено справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач зазначає, що 08 березня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2023102023, який є змішаним договором та містить елементи договору споживчого кредитування і договору про надання банківських послуг, зокрема щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку та встановлення кредитної лінії.

Відповідно до умов Кредитного договору № 2023102023 від 08.03.2019 року відповідач отримав одночасно два види кредитування, а саме: відповідно до пункту 1 договору - кредит у загальному розмірі 32 138,91 грн для придбання товару у продавця строком до 08.03.2021 року, а також відповідно до пункту 2 договору (Заяви-анкети про надання банківських послуг № 2023102023_CARD від 08.03.2019 року) - кредитну лінію із встановленим кредитним лімітом з можливістю його зміни та пролонгації.

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору, кредитні кошти надавались із цільовим призначенням та включали: 31 188,91 грн - на придбання товару у продавця, 350,00 грн - на оплату додаткових банківських послуг, зокрема послуги «СМС+ Довідка», та 600,00 грн - на оплату страхових послуг за програмою «Експрес майно». Загальний розмір кредиту становив 32 138,91 грн. На підтвердження факту придбання товару за рахунок кредитних коштів позивач посилається на рахунок-фактуру, видаткову накладну та фіскальний чек від 08.03.2019 року, які містять відомості про товар, його вартість, реквізити сторін та підпис позичальника.

Крім того, відповідно до умов договору та заяви-анкети, відповідач звернувся до банку із заявою про відкриття поточного (карткового) рахунку та отримання електронного платіжного засобу, у зв`язку з чим 08.03.2019 року ним було підписано заяву-анкету про надання банківських послуг № 2023102023_CARD, якою він підтвердив свою згоду із умовами договору, тарифами банку, правилами користування платіжною карткою та іншими документами, що є невід`ємною частиною договору. Підписанням зазначеної заяви-анкети відповідач приєднався до умов публічного договору банку та підтвердив отримання всієї необхідної інформації щодо умов кредитування.

На підставі вказаних документів банком було відкрито відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті та видано платіжну картку типу MC GOLD, що підтверджується відповідною розпискою про отримання картки, підписаною відповідачем. Водночас відповідач підтвердив, що ознайомлений із правилами користування карткою та тарифами банку.

Умовами кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами банк нараховує проценти відповідно до тарифів та інформаційного листка, які є невід`ємною частиною договору. На дату укладення заяви-анкети процентна ставка становила 5 % на місяць, а у пільговий період - 0,01 % річних. Погашення кредитної заборгованості здійснюється шляхом щомісячної сплати мінімальних платежів, які включають частину тіла кредиту та нараховані проценти.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти та забезпечивши можливість користування кредитною лінією. Водночас відповідач, всупереч умовам договору, не здійснював належним чином та у встановлені строки погашення заборгованості, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість, яка збільшувалась унаслідок нарахування процентів та інших платежів.

Станом на 06 серпня 2025 року, за розрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача становить 52 391,48 грн, з яких 48 195,48 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 196,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Зазначена заборгованість підтверджується наданим позивачем розрахунком та довідкою про стан заборгованості, а також випискою по рахунку, що відображає рух кредитних коштів та їх часткове погашення відповідачем.

Також позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору 22.08.2025 року на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості, однак така вимога залишилась без виконання, оскільки відповідач не отримав поштове відправлення, яке було повернуто у зв`язку із закінченням строку зберігання, та не вжив жодних заходів для погашення заборгованості.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 52 391,48 грн, а також понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422,40 грн, та розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений про день слухання справи належним чином, відзив на позов не подав, а тому суд, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 08 березня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2023102023, який за своєю правовою природою є змішаним договором, що поєднує умови споживчого кредитування та договору про надання банківських послуг .

Відповідно до умов зазначеного договору, відповідач отримав два види кредитування одночасно, а саме: цільовий кредит на придбання товару та кредитну лінію у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Зокрема, згідно з пунктом 1 кредитного договору, відповідачу було надано кредит у загальному розмірі 32 138,91 грн строком до 08 березня 2021 року для придбання товару у продавця, тоді як відповідно до пункту 2 договору (заяви-анкети) - встановлено кредитну лінію з можливістю її подальшої зміни та пролонгації.

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору, структура наданого кредиту включала: 31 188,91 грн на придбання товару, 350,00 грн на оплату додаткових банківських послуг та 600,00 грн на оплату страхових послуг. Факт використання кредитних коштів за цільовим призначенням підтверджується наданими позивачем первинними документами, а саме рахунком-фактурою, видатковою накладною та фіскальним чеком від 08.03.2019 року, що свідчить про придбання відповідачем товару за рахунок кредитних коштів банку .

Крім того, судом встановлено, що відповідач підписав заяву-анкету про надання банківських послуг, на підставі якої банком було відкрито поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті та видано платіжну картку типу MC GOLD. Підписанням зазначеної заяви відповідач підтвердив ознайомлення з умовами кредитного договору, тарифами банку, правилами користування платіжною карткою та іншими документами, які є невід`ємною частиною договору, а також підтвердив отримання платіжної картки, що підтверджується відповідною розпискою .

Відповідно до умов договору, банк надав відповідачу можливість користування кредитними коштами як у формі цільового кредиту, так і у формі відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується рухом коштів по картковому рахунку, зокрема здійсненням операцій з використання кредитних коштів, їх частковим погашенням та подальшим використанням кредитного ліміту .

Судом встановлено, що умовами договору передбачено обов`язок відповідача щомісячно здійснювати погашення мінімального платежу, який включає частину тіла кредиту та нараховані проценти, а також інші передбачені договором платежі. У разі несвоєчасного виконання такого обов`язку відповідна заборгованість набуває статусу простроченої, із подальшим нарахуванням процентів та інших фінансових санкцій.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, відповідач протягом певного часу користувався кредитними коштами та частково здійснював їх погашення, що свідчить про фактичне виконання договору сторонами на початковому етапі. Водночас у подальшому відповідач припинив належним чином виконувати свої зобов`язання щодо своєчасного внесення платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка з кожним платіжним періодом збільшувалась за рахунок перенесення поточних платежів у розряд прострочених та нарахування процентів .

Згідно з наданими доказами, станом на 06 серпня 2025 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 52 391,48 грн, з яких 48 195,48 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 196,00 грн - заборгованість за процентами. Вказаний розрахунок містить інформацію про рух коштів, дати здійснення операцій, нарахування процентів та залишок заборгованості, що дозволяє суду перевірити його правильність та обґрунтованість .

Також судом встановлено, що позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору, зокрема направлено відповідачу письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості, однак така вимога залишилась без виконання, а відповідач не вжив жодних заходів для врегулювання заборгованості.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне або часткове погашення заборгованості у заявленому позивачем розмірі, або спростовували розрахунок заборгованості, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, пов`язані з виконанням кредитного договору, за яким позивач свої зобов`язання виконав, тоді як відповідач допустив порушення умов договору в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів.

Відповідно до ст. 11 Цивільний кодекс України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі ст. 509 цього Кодексу, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено ст.629 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільний кодекс України, оскільки його умови встановлені банком у стандартній формі, а відповідач приєднався до них шляхом підписання заяви-анкети, не маючи можливості запропонувати свої умови договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Отже, згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір, який за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договору кредиту і договору про надання банківських послуг. Підписанням кредитного договору та заяви-анкети відповідач підтвердив свою згоду з умовами кредитування, тарифами банку, правилами користування платіжною карткою, а також взяв на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, виписками по рахунку, розрахунком заборгованості, а також обставинами часткового виконання відповідачем своїх зобов`язань у попередні періоди. Зазначене свідчить про реальне виникнення між сторонами кредитних правовідносин та їх фактичне виконання позивачем.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач був зобов`язаний здійснювати щомісячне погашення заборгованості шляхом внесення мінімальних платежів, які включають частину тіла кредиту та нараховані проценти. Невиконання такого обов`язку у встановлені строки тягне за собою виникнення простроченої заборгованості та нарахування процентів і інших платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підтверджується наданим позивачем розрахунком. Поданий розрахунок містить деталізовану інформацію щодо руху коштів по рахунку, нарахування процентів, здійснених відповідачем платежів та залишку заборгованості, у зв`язку з чим суд визнає його належним та допустимим доказом.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування розрахунку заборгованості, не подано відзиву на позовну заяву, не надано доказів належного виконання зобов`язань або заперечень щодо розміру заборгованості, що свідчить про відсутність заперечень проти заявлених вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач допустив порушення умов договору, що полягає у невиконанні обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції позивачем при подачі позову сплачено 2 422, 40 грн., судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» заборгованість за кредитним договором № 2023102023_CARD від 08 березня 2019 року станом на 06 серпня 2025 року у загальному розмірі 52 391 (п`ятдесят дві тисячі триста дев`яносто одна) гривня 48 копійок, яка складається з: 48 195,48 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 196,00 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21685166.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: