Рішення № 135480165, 06.04.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/85/26

Номер провадження 2/194/521/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором № 1362-4992 від 10.03.2024 у розмірі 19000,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.03.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1362-4992, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором С6740, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у сумі 3800,00 грн, шляхом перерахування на її банківський (картковий) рахунок, через систему платежів LiqPay, строком кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, зі сплатою процентів за зниженою % ставкою 2,50 % в день, стандартною % ставкою 2,50% в день. Позивач свої зобов`язання виконав, але у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість. Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 13300,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 19000,00 грн. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, лише частину заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1362-4992 від 10.03.2024 року в розмірі 19000,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 3800,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 15200,00 грн та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що положення укладеного договору є несправедливими та порушують положення Закону України «Про захист прав споживачів». Проценти за користування кредитними коштами перевищують 1% денної процентної ставки, передбаченої законом та у 5 разів перевищують тіло кредиту. Вважає, що умови договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Так, договір було укладено 10.03.2024, то денна процентна ставка у розмірі 2,50%, яка зазначена в договорі була завищена, тому ця умова договору є нікчемною, тому проценти є неузгодженими.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач до суду не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

10.03.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1362-4992 продукту «CREDOS», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 3800,00 грн (п. 4.1), строком кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, з датою повернення (виплати) кредиту 03.01.2025 (п.4.12). Базовий період складає 14 календарних днів (п.4.8), процентна ставка за користування кредитом фіксована, знижена процентна ставка становить 2,50% в день (надається в межах програми лояльності) (п.10.1), стандартна процентна ставка становить 2,50% в день (4.10). Реальна річна процентна ставка складає 290158,11% (п.4.13). Орієнтовна загальна вартість кредиту 43377,97 грн (п.4.11).

У кредитному договорі зазначені прізвище, ім`я та по батькові відповідача як позичальника, його ідентифікаційний код, дані паспорта, адреса проживання, дані електронної адреси, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу номер банківської картки НОМЕР_1 . Кредитний договір підписаний одноразовим ідентифікатором «С6740».

Крім того відповідач підписав одноразовим електронним ідентифікатором «C6740» Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1362-4992 додаток №3 до договору (графік платежів за договором) за яким відповідач за вказаних умов повинен був сплатити станом на 03.01.2025 суму 32300,00 грн.

Також відповідач ознайомився та підписав одноразовим електронним ідентифікатором Правила відкриття кредитної лінії, затверджені наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 12-П від 27.02.2024 та паспорт споживчого кредиту з умовами кредитування.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LigPay від 02.12.2019) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в договорі (п.13 реквізити сторін) та в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» б/н про перерахування суми кредиту за договором №1362-4992 від 10.03.2024 року ОСОБА_1 перераховано 10.03.2024 року через систему платежів LiqPay платіж №2435837911, тип операції видача кредиту на платіжну картку НОМЕР_1 сума платежу 3800,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №1362-4992 від 10.03.2024 року, ОСОБА_1 станом на 10.12.2025 року має заборгованість по кредиту в розмірі 32300,00 грн, яка складається з: заборгованості по основному боргу 3800,00 грн, заборгованості по процентам (залишок) 28500,00 грн.

Разом з тим відповідачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими процентами у загальній сумі 13300,00 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 19000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 3800,00 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами 15200,00 грн, що разом становить 19000,00 грн.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ч. 1 ст.1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).

Отже, приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини внаслідок користування відповідачем кредитними коштами.

Як встановлено судом, Договір про відкриття кредитної лінії №1362-4992 від 10.03.2024 між сторонами, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Тому вчинення позичальником вказаного алгоритму дій свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов правочину та уклали договір.

Відповідач у своєму відзиві фактично вказує на те, що кредитний договір був укладений між сторонами, однак на вкрай невигідних для відповідача умовах, що додатково свідчить про укладення правочину.

Відповідач оспорює наданий розрахунок заборгованості з підстав несправедливості умов кредитного договору в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» в частині завищеного розміру процентів.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення правочину) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Отже, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується, разом з тим, відповідач заперечує щодо розміру нарахованих процентів.

Дослідивши умови договору та наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд не може погодитися з розрахунком заборгованості за процентами, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному ОСОБА_1 договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: п.4.10. Договору стандартна процента ставка за кредитом становить 2,50% в день, п.10.1 Договору знижена процентна ставка становить 2,50 % в день.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року, що набрав законної сили 24 грудня 2023 року, яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-IX).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, положення ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом №3498-IX, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1 %). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-IX дія п.5 розділу І цього Закон поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-IX надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

При цьому, згідно п. 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Однак, вказані перехідні положення застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Зазначене вказує на те, що строк, встановлений в п.17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» встановлений для договорів, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У цій справі договір про відкриття кредитної лінії №1362-4992 про надання кредиту був укладений 10.03.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-ХІ, а тому ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» мало привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону ще до укладення договору із відповідачем і станом на дату укладення цього договору могло застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки лише у розмірі 1%.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що у періоди з 10.03.2024 по 03.01.2025 нарахування процентів здійснювалось за ставкою 2,50% в день.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем проігноровано положення ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено вимоги, що денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1%.

Таким чином, проценти за користування кредитом за період з 10.03.2024 до 03.01.2025 (день повернення кредиту) мали бути нараховані відповідно до вимог чинного законодавства із застосуванням процентної ставки у розмірі 1,0%.

Суд розраховує заборгованість по процентам за укладеним між сторонами договором у період з 10.03.2024 до 03.01.2025, виходячи з встановленої пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1,0%.

Оскільки період з 10.03.2024 до 03.01.2025 становить 300 днів та у вказаний період проценти мали бути нараховані за ставкою 1,0% від суми заборгованості, що становить 38,00 грн на день (сума заборгованості за тілом кредиту 3800,00 грн х 1,0%), то за цей час сума нарахованих процентів становить 11400,00 грн (300 днів х 38,00 грн).

Враховуючи наведене, оскільки, відповідач своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконав, суд вважає, що позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню з підстав наведених вище, а саме до стягнення підлягає сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3800,00 грн та сума заборгованості за простроченими процентами в розмірі 11400,00 грн, в загальному розмірі 15200,00 грн. У решті вимог позивача слід відмовити за необґрунтованістю.

Оскільки, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково, то відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2129,92 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265,274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, б-р. Лесі Українки буд. 26, офіс 407) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1362-4992 від 10 березня 2024 року у розмірі 15200,00 грн (п`ятнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок), з яких: 3800,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 11400,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, б-р. Лесі Українки буд. 26, офіс 407) судовий збір у сумі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26 офіс 407;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя Ю.І. Соколова