Рішення № 135479861, 16.02.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/472/26

Єдиний унікальний номер 205/472/26

Провадження № 2/205/1241/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося через систему «Електронний суд» до Новокодацького районного суду міста Дніпра із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстровано судом 14 січня 2026 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 січня 2026 року заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 січня 2026 року клопотання ТОВ «Українські фінансові операції» про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16 лютого 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 30 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4696484 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 360 днів. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» затверджених наказом № 101-ОД від 20 листопада 2023 року та розміщених на їх сайті: https://credit7.ua. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору. ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором не виконав, надалі оплату за кредитним договором не здійснив, тому станом на 27 лютого 2025 року заборгованість становить 71 397 грн. 54 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 999 грн. 99 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 43 917 грн. 56 коп. та заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем, у розмірі 15 479 грн. 99 коп. 27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 27/02/2025, згідно з умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги, у тому числі за договором позики № 4696484 від 30 травня 2024 року. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 4696484 про надання споживчого кредиту від 30 травня 2024 року у розмірі 71 397 грн. 54 коп., а також судові витрати по справі, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Також просив органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати інфляційні втрати і три відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України за формулою та роз`яснити цьому органу (особі), що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4696484 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 360 днів (а.с. 30-39).

Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику (а.с. 47-50), затверджених наказом № 101-ОД від 20 листопада 2023 року, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», розміщених на офіційному сайті https://credit7.ua.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3, 1.4.1 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 12 000 грн., строк кредиту 360 дні, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 1.4.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

30 травня 2024 року відповідачеві на картковий рахунок було перераховано кредит у розмірі 12 000 грн. (а.с. 64), що також підтверджується випискою за рахунком ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали судді від 19 січня 2026 року (а.с. 138).

ОСОБА_1 оплату заборгованості за договором не здійснив, свої зобов`язання за кредитом не виконує.

27 лютого 2025 року між ТОВ «ЛінеураУкраїна» і ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 27/02/2025 (а.с. 71-73, 76, 77), згідно з умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги, у тому числі за договором № 4696484 про надання споживчого кредиту від 30 травня 2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 (а.с. 80).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» відповідача було повідомлено шляхом направлення 28 лютого 2025 року повідомлення (а.с. 63).

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом 91638 (а.с. 39), який зазначений у тексті договору у розділі «Реквізити та підписи сторін», а також додатках до кредитного договору про сукупну вартість кредиту і графік погашення.

Таким чином, між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на умовах фінансового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 4696484 про надання споживчого кредиту від 30 травня 2024 року у розмірі 71 397 грн. 54 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 999 грн. 99 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 43 917 грн. 56 коп. та заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем, у розмірі 15 479 грн. 99 коп.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано договір про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 111-114), детальний опис робіт № 4696484 від 18 вересня 2025 року (а.с. 116-118), копію акту приймання-передачі № 4696484 наданої правової допомоги від 18 вересня 2025 року (а.с. 115), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Дідуха Є.О. (а.с. 121) та рахунок на оплату № 4696484 від 18 вересня 2025 року. Розрахунково-касових документів, які би свідчили про понесені позивачем витрати на правничу допомогу до матеріалів справи стороною позивача долучено не було.

Таким чином, оскільки стороною позивача не було доведено належними докази, що витрати у розмірі 10 000 грн. було понесено позивачем відповідно до договору про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с. 1), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», складає 73 819 грн. 94 коп. (71 397 грн. 54 коп. + 2 422 грн. 40 коп. = 73 819 грн. 94 коп.).

На підставі викладеного, керуючись п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, ч. 1 ст. 13 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. ч. 1, 3 ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) заборгованість за договором № 4696484 про надання споживчого кредиту від 30 травня 2024 року у розмірі 71 397 (сімдесят одна тисяча триста дев`яносто сім) гривень 54 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 999 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 43 917 (сорок три тисячі дев`ятсот сімнадцять) гривень 56 коп. та заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 27 лютого 2025 року по 25 травня 2025 року, у розмірі 15 479 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 99 коп., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп., а всього 73 819 (сімдесят три тисячі вісімсот дев`ятнадцять) гривень 94 коп.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: