Рішення № 13547737, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/6118.01.11 За позовом:Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

До:Закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа»в особі Львівської філії

Про: відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу 9144 грн. 02 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:не зявився Відповідача:не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом Львівської області за підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»до Закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа»в особі Львівської філії про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу суми 9144 грн. 02 коп., в т.ч. відшкодування шкоди в розмірі 7920 грн. 00 коп., пені 834 грн. 17 коп., 3% річних 119 грн. 79 коп., інфляційних витрат 269 грн. 31 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.01.2009 на перехресті площі Соборної та вулиці Винниченка у місті Львові відбулася ДТП між автомобілем марки HYUNDAI, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілем марки LEXUS, державний номер НОМЕР_2, що є власністю ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_4, автомобіль якого був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «Страхове товариство «Гарантія»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту. Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»було виплачено страхове відшкодування у розмірі 7920 грн. 75 коп. Згідно полісу № ВВ/4147967 цивільна відповідальність власника автомобіля марки HYUNDAI на момент ДТП була застрахована Закритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа», яке змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 було присвоєно справі № 61/61 та призначено її до розгляду на 14.12.2010.

Представники сторін у судове засідання 14.12.2010 не зявились, вимог ухвали суду від 29.11.2010 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 розгляд справи був відкладений на 18.01.2011 у звязку з неявкою сторін.

До загального відділу суду 18.01.2011 надійшла телеграма від позивача про розгляд справи на підставі наявних доказів без участі його представника.

Представники сторін у судове засідання 18.01.2011 не зявились.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно п.1.1 Статуту та Витягу з протоколу № 3-2009 загальних зборів акціонерів підприємство Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа»змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Як вбачається із довідки АА №269309 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Львівська філія Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не має права юридичної особи. Тому, відповідачем по справі є Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Так, з постанови Личаківського районного суду міста Львова від 03.03.2009, винесеної Суддею Горецьким А.С., вбачається, що 21.01.2009 о 10 год. 20 хв. на перехресті пл. Соборної та вул. Винниченка у м. Львові ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки HYUNDAI, державний номер НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу», внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки LEXUS, державний номер НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.21 додатку Правил дорожнього руху України.

03.03.2009 Личаківським районним судом міста Львова ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 425 грн. 00 коп.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки LEXUS, державний номер НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору № 5-1418/08.010 добровільного страхування наземного транспорту від 01.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»(Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальником).

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»25.02.2009 було проведено експертне автотоварознавче дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля марки LEXUS, державний номер НОМЕР_2. Згідно висновку експерта Вербова Володимира Володимировича № 109, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки LEXUS, державний номер НОМЕР_2, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 9262 грн. 95 коп.

Як вбачається із страхового акту № 228 від 19.03.2009 Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»було прийнято рішення про виплату власнику автомобіля марки LEXUS, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 7920 грн. 75 коп.

20.03.2009 Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 7920 грн. 75 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 406 від 20.03.2009.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між власником транспортного засобу автомобілем марки HYUNDAI, державний номер НОМЕР_1 та відповідачем, укладено поліс № ВВ/4147967 від 20.05.2008 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором ІІІ типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відшкодувавши збитки завдані третьою особою Позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного Кодексу України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, Позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Також Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію про відшкодування шкоди, яку Відповідач отримав 25.05.2009 за адресою 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44. Однак відповідь на претензію Відповідач на адресу Позивача не направив.

Враховуючи зазначене, суд визнає предявлення даного позову до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у звязку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 7920 грн. 75 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 834 грн. 17 коп., 3% річних 119 грн. 79 коп., інфляційних витрат 269 грн. 31 коп.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

А передбачене законом право позивача (кредитора) вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 834 грн. 17 коп., 3% річних 119 грн. 79 коп., інфляційних витрат 269 грн. 31 коп. визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1584 грн. 15 коп., сплачених позивачем за юридичні послуги адвоката, на підставі договору про надання правової допомоги від 01.04.2008.

Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

З наведеної статті вбачається, що адвокат в разі надання адвокатських послуг може складати заяви, в тому числі позовні заяви, інші документи правового характеру; здійснювати представництво в суді, подавати юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснювати правове забезпечення підприємницької діяльності юридичних осіб.

В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги від 01.04.2008р., сторонами якого є адвокат, фізична особа підприємець ОСОБА_3 та Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»в особі директора «Львівської регіональної дирекції».

Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 298 від 02.03.2010, яке свідчить про перерахування відповідних коштів Філією «Львівської регіональної дирекції» Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»на рахунок Отримувача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, що свідчить про надання цих послуг ОСОБА_3, як субєктом підприємницької діяльності.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться у ст.2 вказаного Закону, згідно з якою адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, обєднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські обєднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження суми понесених витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано платіжне доручення № 298 від 02.03.2010, яке свідчить про перерахування відповідних коштів на рахунок Отримувача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, що свідчить про надання цих послуг ОСОБА_3, як субєктом підприємницької діяльності та не надано доказів оплати послуг адвоката, повязаних з розглядом справи та стороною по справі.

Отже сплачені кошти в сумі 1584 грн. 15 коп. не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого Господарського суду України від 14.09.2010 по справі № 30/384.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код 24175269) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3; код 14229456) 7 920 (сім тисяч девятсот двадцять) грн. 75 коп. - страхового відшкодування, 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 17 коп. - пені, 119 (сто девятнадцять) грн. 79 коп. - трьох відсотків річних, 269 (двісті шістдесят девять) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.М.Івченко

Дата підписання рішення: 24.01.2011