Рішення № 13547734, 11.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/38011.01.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 62493,35

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Цурка Н.О.,

від відповідача Тесля Ю.О., Дубовик В.В.

СУТЬ СПОРУ:

у листопаді 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 340314 постачання теплової енергії у гарячій воді від 14 листопада 2003 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом жовтня 2007-вересня 2010 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 жовтня 2010 р. 37793,74 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 19278,95 грн., три проценти річних з простроченої суми 3796,01 грн., пеню 1427,33 грн., штраф 197,32 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на невідповідність встановлених тарифів на надання житлово-комунальних послуг фактичним витратам на придбання у позивача теплової енергії, що унеможливлює своєчасний та повний розрахунок за спірним договором. З цих підстав вказував на відсутність його вини у порушенні зобов’язання з оплати придбаної теплової енергії. Також заперечував проти стягнення з нього штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 листопада 2003 р. між сторонами у справі було укладено договір № 340314 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул. Глібова, 7 у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній –забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.

Строк дії договору відповідно до умов п. 4 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2003 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поясненнями позивача, частково відповідача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за жовтень 2007-вереснь 2010 років, довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію, стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду теплової енергії за договором вартістю 153837,44 грн., а також оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 116043,70 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 37793,74 грн. боргу (153837,44-116043,70), 19278,95 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3796,01 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Відповідач не звільняється від обов’язку по оплаті теплової енергії за встановленими в установленому порядку тарифами. У разі невідповідності розміру встановлених тарифів надання житлово-комунальних послуг фактичним витратам по оплаті теплової енергії за встановленими тарифами відповідач не позбавлений можливості звертатися в установленому порядку до органу, який затвердив відповідні тарифи, про відшкодування витрат, понесених внаслідок різниці у тарифах.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього зобов’язання по оплаті теплової енергії, спожитої для потреб опалення та гарячого водопостачання мешканців належних йому жилих будинків, суперечать вимогам чинного законодавства та змісту укладеного між сторонами договору, тому є безпідставними.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 1427,33 грн. пені та 197,32 грн. штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають, оскільки сторони у справі не належать до суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до вимог підп. 4 п. 3 Прикінцевих положень ГК України на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього кодексу.

Позивачем не надано суду доказів прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про надання сторонам у справі статусу суб’єкта господарювання, що належить до державного сектору економіки. Тому доводи з цього приводу є безпідставними.

За таких обставин у задоволенні позову в цій частині відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код 31731838) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 37793,74 грн. боргу, 19278,95 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3796,01 грн. три проценти річних з простроченої суми, 608,68 грн. витрат по оплаті державного мита, 229,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар