Рішення № 13547572, 14.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/3814.01.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропак»

До відповідача:Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»

Про: стягнення боргу 46534,27 грн.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Лук’янець Н.Є. –дов. № б/н від 14.10.2010; Бабенко Ю.С. –дов. № б/н від 14.10.2010.

Відповідача:Максименюк О.М., довіреність №182 від 03.12.2010.

У судовому засіданні 14.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропак» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»46534 грн. 27 коп. заборгованості, у зв’язку з порушенням умов Договору поставки № 300188/09 від 01.01.2009, з яких 40381 грн. 66 коп. –основного боргу, 4003 грн. 12 коп. –пені, 1307 грн. 43 коп. –інфляційних витрат, 842 грн. 06 коп. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 було порушено провадження у справі № 61/38 та призначено розгляд справи на 26.11.2010.

Відповідач в судове засідання 26.11.2010 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 61/38 від 08.11.2010 не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 ГПУ України, в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем ухвали суду. Ухвалою суду від 26.11.2010 розгляд справи було відкладено на 10.12.2010.

До загального відділу суду 10.12.2010 від відповідача надійшло клопотання про неможливість з’явитись в судове засідання, а також просив призначити розгляд справи на іншу дату та не розглядати справу № 61/38 без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 21.12.2010.

В судовому засіданні 21.12.2010 представники обох сторін з’явились. Представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

21.12.2010 в судовому засіданні, відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 24.12.2010.

В судовому засіданні 21.12.2010 представники обох сторін з’явились, заявили спільно усно клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача заявив письмове клопотання про продовження терміну розгляду справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 продовжено строк вирішення спору на п’ятнадцять днів.

24.12.2010 в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.01.2011.

В судове засідання, призначене на 14.01.2011, представники сторін з’явились. Представник відповідача надав суду доказ сплати ним позивачу частини боргу в розмірі 15362 грн. 63 коп. після подання позивачем позову до суду.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропак»(надалі –Постачальник, Позивач) та Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»(надалі –Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 300188/09 (надалі - Договір).

Предметом Договору (п. 1.1), є поставка товару на умовах, визначених Договором.

Зобов’язання сторін за Договором виникають на підставі замовлення Покупцем товарів Постачальника (п.2.1 Договору).

Згідно п.2.2 Договору, в замовленні визначаються номер замовлення, кількість одиниць (кількість упаковок, кількість в упаковці згідно даних Постачальника), вид, якість товару, дата, час та місце поставки, номер Постачальника за класифікацією Покупця, номер артикула замовленого товару за класифікацією Покупця, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від встановлених цим Договором, або інші необхідні умови.

Відповідно до п.2.3 Договору, Постачальник зобов’язаний до- забезпечити перехід на систему електронного документообігу (EDI) з Покупцем (уклавши необхідні договори з третіми організаціями, узгодивши схеми чи вживши інші необхідні заходи). З- передача та отримання Замовлень між покупцем і Постачальником має здійснюватись виключно в електронній формі.

Згідно п. 7.3 Договору, основою для проведення оплати є товарно-транспортна накладна або накладна, рахунок-фактура та податкова накладна.

Додатковими умовами поставки № 1, підписаними та скріпленими печатками сторін, встановлено відстрочку платежу –60 (шістдесят) календарних днів від дати поставки.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставки відповідачу товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № РН-0005868 від 11.11.2009 на суму 11183,07 грн., № РН-0005869 від 11.11.2009 на суму 259,20 грн., № РН-0005870 від 11.11.2009 на суму 720,00 грн., № РН-0005885 від 11.11.2009 на суму 1020,12 грн., № РН-0005886 від 11.11.2009 на суму 213,60 грн., № РН-0005583 від 13.11.2009 на суму 427,20 грн., № РН-0005900 від 13.11.2009 на суму 2314,80 грн., № РН-0005584 від 13.11.2009 на суму 427,20 грн., № РН-0005901 від 13.11.2009 на суму 1445,04 грн., № РН-0005846 від 14.11.2009 на суму 624,24 грн., №РН-0005906 від 14.11.2009 на суму 213,60 грн., № РН-0005992 від 19.11.2009 на суму 1889,56 грн., № РН-0005993 від 19.11.2009 на суму 1068,00 грн., № РН-0006016 від 20.11.2009 на суму 889,92 грн., № РН-0006017 від 20.11.2009 на суму 213,60 грн., № РН-0006018 від 20.11.2009 на суму 2677,20 грн., № РН-0006019 від 20.11.2009 на суму 427,20 грн., № РН-0006028 від 20.11.2009 на суму 703,68 грн., № РН-0006038 від 23.11.2009 на суму 895,20 грн., № РН-0006039 від 23.11.2009 на суму 213,60 грн., № РН-0006040 від 23.11.2009 на суму 1212,60 грн., № РН-0006041 від 23.11.2009 на суму 427,20 грн., № РН-0006042 від 23.11.2009 на суму 1017,24 грн., № РН-0006043 від 23.11.2009 на суму 640,80 грн., № РН-0006044 від 23.11.2009 на суму 449,04 грн., № РН-0006054 від 23.11.2009 на суму 1691,44 грн., № РН-0006055 від 23.11.2009 на суму 427,20 грн., № РН-0006056 від 23.11.2009 на суму 434,88 грн., № РН-0006057 від 23.11.2009 на суму 791,40 грн., № РН-0006058 від 23.11.2009 на суму 213,60 грн., № РН-0006065 від 23.11.2009 на суму 581,52 грн., № РН-0006066 від 23.11.2009 на суму 213,60 грн., № РН-0006067 від 23.11.2009 на суму 763,92 грн., № РН-0006090 від 26.11.2009 на суму 1023,96 грн., № РН-0006127 від 27.11.2009 на суму 1501,80 грн., № РН-0006128 від 27.11.2009 на суму 525,00 грн., № РН-0006129 від 27.11.2009 на суму 427,20 грн., № РН-0006130 від 27.11.2009 на суму 2302,13 грн., № РН-0006131 від 27.11.2009 на суму 213,60 грн., що містяться в матеріалах справи. Також в матеріалах справи містяться довіреності на осіб, які уповноважені відповідачем на отримання товару та підписання відповідних документів.

В порушення умов Договору відповідач оплату за поставлений позивачем у встановлені строки не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 40381 грн. 66 коп.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Відповідачем наданий суду лист №185 від 16.07.2010р., який він направив на адресу Позивача щодо одностороннього зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стаття 601 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України визначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, які встановлюють, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В даному випадку законодавець запроваджуючи такий спосіб припинення зобов’язань, як залік зустрічних однорідних вимог, не встановив обов’язкової умови наявності у сторони, що подає таку заяву доказів безспірності таких вимог, однак на думку суду, заявлені вимоги, в будь-якому випадку, повинні бути дійсними, реально існуючими та в повному обсязі підтверджуватись належними доказами.

Суд враховує, що припинення зобов’язання зарахуванням означає відсутність предмета спору, однак, за умови, якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих) питань, якщо ж позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Відповідач у своєму листі, підписаному головним бухгалтером, доводячи наявність зустрічних однорідних вимог до позивача посилався на заборгованість останнього перед ним за договорами № 300083 від 07.02.2003, № 300188 від 13.01.2006, № 390021 від 25.11.2008.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження існування у позивача перед ним заборгованості ні згідно договору № 300083 від 07.02.2003, ні згідно договору № 300188 від 13.01.2006, ні згідно договору № 390021 від 25.11.2008. Клопотань відповідно до ст. 38 ГПК України щодо неможливості самостійно надати докази до суду не було подано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Відповідач надав суду виписку з банку на підтвердження сплати на користь Позивача суми 15362 грн. 63 коп. після подачі Позивачем позову до суду –28.12.2010, тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 15362 грн. 63 коп. провадження у справі слід припинити, відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з відсутністю предмету спору. Судові витрати покладаються на відповідача.

Матеріалами підтверджено, що станом на дату винесення рішення відповідач не розрахувався повністю з позивачем за поставлений товар, а тому має заборгованість перед позивачем в розмірі 25019 грн. 03 коп. (40381 грн. 66 коп. - 15362 грн. 63 коп.).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 25019 грн. 03 коп. судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 4003 грн. 12 коп. –пені, 1307 грн. 43 коп. –інфляційних витрат, 842 грн. 06 коп. –3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1307 грн. 43 коп. інфляційних витрат, 842 грн. 06 коп. - 3% річних обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.2 Договору, у випадку порушення термінів оплати, визначених Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4003 грн. 12 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо поставки оплаченого Товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати сплачені позивачем за частину вимоги, спір по якій врегульовано після порушення провадження по справі покладається на відповідача в зв’язку з припиненням провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»(02140, м. Київ, вул. Гришка, 3; код 25288083), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропак»(08063, Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 12-Є; код 25514622) 25 019 (двадцять п’ять тисяч дев’ятнадцять) грн. 03 коп. –основного боргу, 842 (вісімсот сорок дві) грн. 06 коп. –трьох відсотків річних, 1 307 (одна тисяча триста сім) грн. 43 коп. –інфляційних витрат, 4 003 (чотири тисячі три) грн. 12 коп. –пені, 465 (чотириста шістдесят п’ять) грн. 34 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

          3. В частині стягнення основного боргу в сумі 15362 грн. 63 коп. провадження у справі припинити відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 19.01.2011