Рішення № 13547289, 21.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/2621.01.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»

До відповідача:Науково-виробничої фірми «Зігфрід»

Про: стягнення 4 900 грн. 00 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:не з’явився Відповідача:Цімейко Б.А. - керівник

У судовому засіданні 21.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Науково-виробничої фірми «Зігфрід»про стягнення 4 900 грн. 00 коп. суми заборгованості за отриманий товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати грошових коштів за отриманий товар (алкогольні напої).

Ухвалою суду від 24.12.2010 порушено провадження у справі № 61/26, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.01.2011, зобов’язано сторони виконати певні дії.

У судовому засіданні 21.01.2011 представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що в провадженні Господарського суду перебуває справа № 46/473-б про банкрутство Науково-виробничої фірми «Зігфрід», тому позовні вимоги у даній справі суперечать статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважаючи вимоги Науково-виробничої фірми «Зігфрід»погашеними, посилаючись на Постанову Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство».

Розглянувши подану заяву, суд не може погодитися з позицією відповідача, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/473-б від 25.10.2010 заяву Науково-виробничої фірми «Зігфрід»про банкрутство залишено без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, постановою Київського апеляційного Господарського суду від 08.12.2010 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва № 46/473-б від 25.10.2010 справу № 46/473-б передано для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста від 31.12.2010р. розгляд справи № 46/473-б призначено на 21.01.2011.

Згідно п. 8.13 Рекомендації Президії Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 04-5/1193 від 04.06.2004 суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

За таких обставин, оскільки на момент прийняття рішення у даній справі Науково-виробничу фірму «Зігфрід»не визнано банкрутом, посилання відповідача, викладені в заяві, до уваги судом не приймаються.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

На виконання між сторонами усної домовленості, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Арда»було поставлено відповідачу товар, а саме: алкогольні напої на суму 6348 грн. 76 коп., що підтверджується видатковою накладною № 501290110 від 29.01.2010.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується генеральною довіреністю № 536 від 01.01.2010 р., однак свої зобов’язання щодо сплати коштів за отриманий товар здійснив частково, в розмірі 1448 грн. 76 коп., а 4900 грн. 00 коп. залишилися відповідачем несплаченими.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Арда»(далі - «первісний кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»(далі - «новий кредитор») було укладено договір відступлення вимоги.

Відповідно до умов якого в порядку та на умовах, первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги у розмірі 4900 грн. 00 коп., належне первісному кредитору на підставі видаткової накладної № 501290110 від 29.01.2010 р., згідно якої первісним кредитором були здійснені поставки товару Науково-виробничій фірмі «Зігфрід». За цим договором новий кредитор набув право вимагати від боржника належного виконання його зобов’язань за договором.

Листом № 5 від 30.08.2010 позивач повідомив відповідача про те, що згідно договору уступки вимоги від 30.08.2010, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Арда»передало право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг», належне йому на підставі видаткової накладної № 501290110 від 29.01.2010.

Статтею ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

28.09.2010 позивач на адресу відповідача надіслав вимогу про сплату грошових коштів в розмірі 4900 грн. 00 коп. за поставлений товар.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач будь-яким способом відреагував на вимогу позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд, розглянувши в судовому засіданні первинні документи, а також письмові пояснення представників сторін, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 4 900 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, є обґрунтованими та законними та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Науково-виробничої фірми «Зігфрід»(02002, м. Київ, вул. Луначарського, 24; код ЄДРПОУ 30373911) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»(52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28; код ЄДРПОУ 37029549) 4900 (чотири тисячі дев’ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М.Івченко Дата підписання рішення: 25.01.2011