Вирок № 135472767, 06.04.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2455/25

Провадження № 1-кп/526/113/2026

В И Р О К

іменем України

06 квітня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника- адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадячі кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025170000000067 відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веприк Гадяцького району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, ранішене судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

20.01.2025 близько 07 год 45 хв в світлий час доби, ОСОБА_9 , в порушення вимог п.2.1 а Правил дорожнього руху (надалі ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 210740-20», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , рухався по другорядній дорозі по вулиці Коцюбинського у напрямку вул. Полтавської у м. Гадяч Полтавської області. Виїжджаючи на головну дорогу вул. Полтавської, при виконанні повороту ліворуч на вказану вище дорогу, ОСОБА_9 , в порушення вимог п. 12.3 ПДР при виникненні небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який переходив проїжджу частину вул. Полтавська справа наліво по напрямку руху автомобіля, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

Причиною смерті ОСОБА_11 є тупа черепно-мозкова травма з раною чола зліва, перелом кісток носа, гематома повік лівого ока з переходом на бокову та передню поверхні носа, виличну ділянку, садна носа та чола, крововиливи в м`які тканини лівої лобної ділянки, переломи кісток черепу зліва, які супроводжувалися крововиливами під м`які оболонки лобної, тім`яної та потиличної долей лівої гемісфери головного мозку, лівої півкулі мозочка та забоєм речовини головного мозку лівої лобної долі.

Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, згідно висновку судової автотехнічної експертизи є порушення вимог п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_9 , а саме - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкод.

Порушення вказаних вимог ПДР водієм ОСОБА_9 з технічної точки зору знаходилася у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події.

ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної події, а саме уникнути наїзду на пішохода, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати вимоги вищевказаних норм ПДР.

Своїми діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_9 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та просив вибачення в потерпілого. Суду пояснив, що керуючи автомобілем, який належить його бабусі, здійснював виїзд з другорядної дороги на головну дорогу. Пішохід до початку ним повороту наліво не рухався через проїзну частину, але раптово почав рух і він зачепив його правим бічним дзеркалом заднього виду. Після цього зупинив транспортний засіб та почав надавати допомогу потерпілому, зокрема перемістив його на узбіччя дороги та чекав приїзду медиків. Зі слів потерпілого, він почувався нормально, був у свідомості, але в подальшому він дізнався, що останній помер.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_11 є його батьком, на місці пригоди він не був присутнім. Претензій до обвинуваченого він не має, оскільки ОСОБА_9 вибачився за скоєне, відшкодував витрати на поховання батька в сумі 50 000 грн, які не були відшкодовані МТСБУ, тому просив не позбавляти його волі, оскільки він є молодою людиною та щиро розкаявся у вчиненому .

Свідок ОСОБА_10 суду надала показання, що вона є власницею автомобіля ВАЗ, який її онук взяв для того, щоб поїхати на навчання, але при цьому не мав права керування. Дозволила йому керувати автомобілем, оскільки він спізнювався на навчання.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що керувала автомобілем та проїхавши кафе «Вікторія» в м. Гадяч побачила, що на узбіччі лежав чоловік, якому надавав допомогу інший чоловік, викликали медичну допомогу. Оскільки в салоні її автомобіля перебували діти, вона покинула місце ДТП.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що перебувала в автомобілі під керуванням обвинуваченого, їхали на навчання в училище. При повороті автомобіля помітила, що в бік автомобіля рухається дідусь. ОСОБА_9 загальмував, але зачепив його дзеркалом, дідусь упав на дорогу. Після цього ОСОБА_9 переніс його на узбіччя, намагався допомогти. На її думку, потерпілий стояв, а потім різко почав рухатися через дорогу. Автомобіль рухався з швидкістю 15-20 км/год.

Свідок ОСОБА_14 надала суду аналогічні пояснення, при цьому пояснила, що в момент ДТП була на задньому сидінні в навушниках, тому сам момент зіткнення не могла чути і бачити.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які є працівниками швидкої медичної допомоги пояснили, що прибули на виклик, потерпілий був вже без свідомості, кровотечі не було. Було надано екстрену допомогу та доставлено в приймальне відділення лікарні.

Інші докази за згодою учасників судового розгляду відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувались, у зв`язку з визнанням ними фактичних обставин справи.

Дії ОСОБА_9 судом кваліфікуються за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 є щире каяття та відшкодування завданих збитків.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Згідно досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_9 та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній.

Вирішуючи питання щодо міри покарання, суд також враховує позицію усіх учасників.

Сторона захисту та потерпілий просили не позбавляти обвинуваченого волі.

Сторона обвинувачення просить застосувати реальну міру покарання та додаткове покарання.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням роз`яснень зазначених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч.2 ст.286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, суд вирішує на власний розсуд в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

За загальним правилом призначення кримінальних покарань особі, що вчинила правопорушення вперше, має позитивні характеристики та відсутність обтяжуючих обставин, не призначається реальне позбавлення волі, а надається можливість спокутувати провину, шляхом встановлення іспитового строку.

За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Обвинувачений, керуючи транспортним засобом та не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, скоїв ДТП з участю пішохода. При цьому, обвинувачений порушив Правила дорожнього руху, але надав після ДТП необхідну допомогу потерпілому. Суд бере до уваги те, що ОСОБА_9 має молодий вік та позитивно характеризується за місцем свого навчання, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, щиро розкаявся у вчиненому, дані про притягнення його раніше до адміністративної відповідальності за порушення ПДР відсутні. Проаналізувавши обставини в їх сукупності, суд робить висновок, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Водночас, суд приходить до висновку про доцільність застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке покарання буде сприяти його виправленню.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 основне покарання в межах мінімального строку передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України зі звільненням його від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік, а також застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. При цьому, на ОСОБА_9 необхідно покласти обов`язки, відповідно до ст.76 КК України, виконуючи які він буде під контролем органу пробації.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі складають витрати на проведення експертних досліджень в сумі 12925,40 гривень, і дані витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст. 94, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_9 визнати винним за ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Судові витрати на проведення експертних досліджень в сумі 12925,40 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 22 січня 2025 року на автомобіль «ВАЗ», державний номер д.н.з. НОМЕР_1 .

Речовий доказ - автомобіль «ВАЗ», державний номер д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_10 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1