Рішення № 135460716, 06.04.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/188/26

Провадження № 2/526/650/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 квітня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Киричка С.А.,

з участю секретаря Широколави О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/188/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», третя особа: приватний виконавець Мороз В.Ю., про захист прав споживача та визнання несправедливою умови договору споживчого кредиту,

в с т а н о в и в:

27 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», третя особа: приватний виконавець Мороз В.Ю., про захист прав споживача та визнання несправедливою умови договору споживчого кредиту.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 15.12.2023 року між нею та ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» було укладено кредитний договір №1842 в електронній формі, відповідно до умов якого отримала грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., строком 365 днів, розмір процентної ставки за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день, річна процентна ставка становить 1277,50%. За цих обставин, застосування зазначеної умови призвело до нарахування процентів у сумі 63 875,00 грн., що більше ніж у 12 разів перевищує суму фактично отриманого кредиту та стало підставою для судового стягнення з неї загальної заборгованості у розмірі 68 875, 00 грн.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 20.08.2025 року з неї на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» стягнуто заборгованість за кредитним договором №1842 від 15.12.2023 у розмірі 68 875, 00 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 5 000,00 грн, та заборгованості за відсотками (за період з 15.12.2023 по 14.12.2024) у розмірі 63 875 грн.

23.09.2025 Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Мороз В.Ю. на підставі виконавчого листа від 22.09.2025 у справі №526/762/25 відкрито виконавче провадження №79173491 та звернено стягнення на кошти на рахунках боржника. Позивач вважає, що процентна ставка у розмірі 1277,5% річних не відповідає економічній природі процентів. Разом з тим, умова про 3,5 % на день створює надмірний фінансовий тягар та позбавляє споживача реальної можливості виконати зобов`язання. Посилаючись на те, що така умова кредитного договору є несправедливою, суперечить вимогам закону та порушує її права, визнати несправедливою та такою, що не підлягає застосуванню умову Кредитного договору №1842 від 15.12.2023 щодо встановлення процентної ставки 3,5% за кожен день користування кредитом та як наслідок визнати, що нарахування процентів за цією умовою не створює правових наслідків для споживача.

Ухвалою від 30 січня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Позивач копію ухвали про відкриття провадження не отримала.

Відповідач ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 11.02.2026 року.

Третя особа приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Мороз В.Ю. цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 10.02.2026 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов висновку.

Зокрема суд встановив, що 15 грудня 2023 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний кредитний договір № 1842.

За умовами договору, відповідач надає кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн, зі строком дії 365 днів до 14 грудня 2024 року зі сплатою 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1277,50 % річних), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, а позичальник зобов`язується у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.

Як вбачається з таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором № 1842 від 15.12.2023 реальна річна процентна ставка становить 620806,48%, а загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 68 875,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 63 875,00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000 грн, відповідно до умов укладеного кредитного договору, вказана обставина не заперечується позивачем.

Відповідно до рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1842 від 15.12.2023 року задоволено в повному обсязі та стягнуто заборгованість у загальному розмірі 68 875 грн, яка складається з основного боргу у розмірі 5 000,00 грн., та заборгованості за відсотками (за період з 15.12.2023 по 14.12.2024) у розмірі 63 875 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 06 листопада 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Як вбчається з матеріалів справи приватним виконавцем Мороз В.Ю. 23.09.2025 відкрито виконавче провадження № 79173491 на підставі виконавчого листа від 22.09.2025 у справі №526/762/25 виданого Гадяцьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором від 15.12.2023 №1842 у загальному розмірір 68 875, 00 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 5000,00 ; заборгованості за відсотками (за період з 15.12.2023 по 14.12.2024) у розмірі 63 875, 00 грн; витрати пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., а всього 9422,40 грн.

Обравши способом захисту своїх прав визнання пункту кредитного договору несправедливим та таким, що не підлягає застосуванню статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, позивач зобов`язаний довести правову та фактичні підстави своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов`язків за угодою, є виконанням угоди.

Відповідно до ст.ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції чинній на час укладення договору, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» в редакції чинній на час укладення договору, накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції чинній на час укладення договору, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення логічно повязані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції чинній на час виникнення укладення договору, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі субєкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону в редакції чинній на час укладення договору, передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що оспорюваний кредитний договір сторони уклали в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, позивач не заперечує, що перед підписанням договору вона була ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», та таблицею обрахунку його вартості, при цьому вказує, що відмова від кредитного договору означала б відмову отримання кредиту взагалі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII в редакції на час спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції чинній на час укладення договору, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Для кваліфікації умов договору, як «несправедливі» необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, закріплений законодавцем у пункті 6 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України та частині третій ст. 509 Цивільного кодексу України; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Варто зауважити, що принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Зміст цього принципу полягає в тому, що умови правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором 803242 відповідно до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір № 1842 від 15.12.2023 року.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивачу було відомо про те, що реальна річна процентна ставка складає 620806,48 % річних, а загальна вартість кредиту складе 68 875,00 грн., як це вказано у додатку №1 кредитного договору, який також долучено до позовної заяві (а.с. 11). Додаток № 1 підписано сторонами в електронній формі, зокрема позивачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 803242, 15.12.2023. Те, що позивач ознайомлена з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживче кредитування (Додатком № 1), який містив інші відомості, ніж ті, які містяться в матеріалах справи, суду не надано.Вказане свідчить про те, що до стягнення позивачем було заявлено суму відсотків яка встановлена договором, що не порушує прав позичальника.

Отже, нарахування відповідачем відсотків за користування кредитом відповідає умовам укладеного між сторонами договору та вищезазначеним нормам права.

Крім того, п 1.4 Кредитного договору №1842 від 15.12.2023 передбачено, що для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом Товариство рекомендує здійснити повне погашення нарахованих процентів та кредиту згідно запропованого розрахунку : дата видачі кредиту 15.12.2023 року: дата платежу процентів першого періоду 14.01.2024 року; сума кредиту 5000 грн., нараховані проценти за користування кредитом 5250,0 грн., разом до сплати 10 250 грн.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції чинній на час укладення договору, споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Позивач, ознайомившись зі змістом кредитного договору, додатком № 1 до договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляла. Фактично посилаючись лише на несправедливість умови кредитного договору № 1842 від 15.12.2023 року вона звернулась з позовом до суду більше ніж через два роки після його укладення.

Твердження про те, що відмова від договору означала б відмову від отримання кредиту взагалі, не заслуговують на увагу.

З врахування вищенаведеного суд доходить висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, свідчать про неправильне, довільне тлумачення норм матеріального права та переоцінку фактичних обставин справи в свою користь, а тому в задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 76-81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», третя особа Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Мороз Вікторія Юріївна про захист прав споживача та визнання несправедливою умови договору споживчого кредиту відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», місце знаходження: пл. Соломянська, буд. 2, прим. 04, м. Київ, код ЄДРПОУ 40076206;

Третя особа: Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Мороз Вікторія Юріївна, місце знаходження: вул. Леоніда Каденюка, буд. 4-А, офіс 55, м. Полтава.

Суддя: С. А. Киричок