Ухвала суду № 135470465, 06.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2026 Справа №607/1303/24 Провадження №6/607/115/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву відповідача ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Русин Андрій Степанович про встановлення способу і порядку виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024 ухваленого у цивільній справі № 607/1303/24 за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Варода Павло Борисович до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Збаразької міської ради про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 відповідач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Русин А.С. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024 ухваленого у цивільній справі № 607/1303/24 за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Варода П.Б. до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Збаразької міської ради про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

В обґрунтування заявник вказує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024, яке набрало законної сили, зокрема визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення конкретного графіка особистих зустрічей, спілкування та телефонного зв`язку. У відповідній частині рішення суд не лише визнав право батька на особисте спілкування з дитиною, а й, за своєю правовою природою, поклав на іншого з батьків кореспондуючий обов`язок не чинити перешкод у реалізації такого права та забезпечувати виконання визначеного судом порядку участі батька у вихованні дитини.

Разом із тим, після набрання рішенням законної сили виникли обставини, що істотно ускладнюють його виконання, а саме: встановлений рішенням суду порядок спілкування батька з дитиною фактично не забезпечується належним чином; реалізація визначеного судом графіка залежить від поведінки матері дитини, яка зобов`язана утримуватися від перешкоджання виконанню рішення; відсутність процесуально конкретизованого способу та порядку виконання унеможливлює ефективне примусове забезпечення права заявника; у результаті право, вже підтверджене судовим рішенням, перетворюється на декларативне, що суперечить природі судового захисту.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2026 в задоволенні заяви про роз`яснення рішення відмовлено, при цьому сам суд прямо вказав, що поставлені заявником питання мають вирішуватися саме в порядку ст. 435 ЦПК України.

Заявник вважає, що в частині виконання обов`язків матері дитини, які є зустрічними щодо визначеного судом права батька, саме він є особою, на користь якої має виконуватися судове рішення, а тому має право ініціювати судове встановлення способу і порядку його виконання.

З огляду на викладене, заявник просить: встановити спосіб і порядок виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024 у справі № 607/1303/24 в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити, що виконання вказаної частини рішення полягає, зокрема, в обов`язку ОСОБА_2 не чинити будь-яких перешкод ОСОБА_1 у реалізації встановленого судом графіка зустрічей та спілкування з дитиною; забезпечувати фактичну можливість передачі дитини батькові у визначені рішенням дні та години; забезпечувати можливість телефонного спілкування батька з дитиною у випадках, передбачених рішенням суду; утримуватися від дій або бездіяльності, спрямованих на зрив, обмеження або унеможливлення виконання рішення суду в цій частині; визначити, що у разі невиконання ОСОБА_2 вказаних обов`язків така частина судового рішення підлягає примусовому виконанню у встановленому законом порядку; вирішити питання щодо видачі виконавчого документа в частині обов`язків Тьора ОСОБА_4 , які випливають із встановленого судом способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною

06.04.2026 судом зареєстровано заперечення на клопотання на заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, подані представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Вародою П.Б. через систему «Електронний суд», у якому останній вказує, що із змісту судового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024 беззаперечно вбачається, що саме ОСОБА_2 є позивачем у справі, а судовий захист надано в межах заявлених нею позовних вимог. Подана ОСОБА_1 заява не спрямована на усунення перешкод у виконанні судового рішення у розумінні процесуального закону, а фактично має на меті зміну його змісту. Із її прохальної частини вбачається, що заявник просить суд додатково визначити обов`язки ОСОБА_2 не чинити будь-яких перешкод у реалізації встановленого судом графіка зустрічей та спілкування з дитиною, забезпечувати фактичну можливість передачі дитини батькові у визначені рішенням дні та години, забезпечувати можливість телефонного спілкування батька з дитиною, утримуватися від дій або бездіяльності, спрямованих на зрив, обмеження або унеможливлення виконання рішення суду в цій частині, а також вирішити питання щодо видачі виконавчого документа стосовно таких обов`язків. Таким чином, заявник просить суд не визначити процесуальний порядок виконання вже ухваленого судового рішення, а фактично доповнити його новими самостійними приписами, яких резолютивна частина судового рішення не містить. Окрім цього, саме наявність виконавчого листа є процесуальною передумовою виникнення виконавчих правовідносин, у межах яких закон пов`язує можливість звернення із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення. Водночас, за відсутності виконавчого листа ОСОБА_1 не довів наявності у нього статусу стягувача в тому процесуальному значені, яке прямо вимагається ч. 1 ст. 435 ЦПК України. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні заяви.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Русин А.С. в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Варода П.Б. в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Збаразької міської ради в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Вивчивши доводи викладені у заяві про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, та доводи представника позивача викладені у запереченні, дослідивши зміст рішення суду та матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку:

Встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024 у справі № 607/1303/24, позов ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Варода Павло Борисович до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Збаразької міської ради про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини, задоволено частково та ухвалено:

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення графіку побачень та спілкування батька з дитиною:

- кожної другої та четвертої суботи та неділі місяця з 11 години до 18 години;

- зустрічі у день народження ОСОБА_1 та дні народження його батьків (дідуся, бабусі по лінії батька),

- зустрічі у наступний день після дня народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та святкових днів, без права ночівлі за межами місця проживання дитини та без присутності матері та інших осіб;

- забезпечення можливості безперешкодного спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через телефонний зв`язок;

- забезпечення можливості відвідувати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час хвороби за попередньою домовленістю із матір`ю ОСОБА_2 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У частині третій ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 25.11.1995 у справі №6-1829цс15, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною або встановлення способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна або встановлення способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна або встановлення способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну або встановлення способу і порядку виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна або встановлення способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Аналогічні роз`яснення надані й у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 № 11 -рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Звертаючись із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення заявник просить встановити спосіб і порядок виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024 у справі № 607/1303/24 в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте вказане рішення суду у даній частині чітко визначає спосіб його виконання шляхом встановлення графіку побачень та спілкування батька з дитиною: кожної другої та четвертої суботи та неділі місяця з 11 години до 18 години; зустрічі у день народження ОСОБА_1 та дні народження його батьків (дідуся, бабусі по лінії батька); зустрічі у наступний день після дня народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та святкових днів, без права ночівлі за межами місця проживання дитини та без присутності матері та інших осіб; забезпечення можливості безперешкодного спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через телефонний зв`язок; забезпечення можливості відвідувати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час хвороби за попередньою домовленістю із матір`ю ОСОБА_2 .

Щодо вимоги визначити, що виконання частини рішення про встановлення графіку побачень та спілкування батька з дитиною полягає, зокрема, в обов`язку ОСОБА_2 не чинити будь-яких перешкод ОСОБА_1 у реалізації встановленого судом графіка зустрічей та спілкування з дитиною, то суд зауважує, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

У постанові Верховного Суду від 10.06.2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 року у справі № 2-749/11/2229 зазначено, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

У постанові Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанові Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15 зазначено, що при цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

Суд звертає увагу, що конструкція ст. 159 СК України свідчить про те, що у першій та другій частинах цієї статті законодавець відокремив два різних способи захисту права:

1) позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні;

2) позов про визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини (графік).

При цьому, звернення до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні можливе лише у випадку, коли той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, натомість можливість подання позову про визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини не пов`язана з жодною умовою.

Позивач ОСОБА_2 скористалась наданим їй правом та звернулась до суду із позовом у тому числі про визначення способу участі батька у вихованні дитини, і такий спосіб було встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024.

Водночас у своїй заяві про встановлення способу і порядку виконання рішення, заявник ОСОБА_1 фактично просить усунути йому перешкоди у спілкуванні із дитиною, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити йому таких перешкоди, тим самим викласти резолютивну частину рішення в іншій редакції.

Проте, вимога про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні не була предметом розгляду цивільної справи № 607/1303/24, а тому суд вважає, що вимоги заявника про зміну способу і порядку виконання судового рішення спрямовані на зміну рішення суду по суті та самостійну зміну способу захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України з якими ОСОБА_2 зверталась до суду, що суперечить законодавству України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 11.07.2024 у справі № 757/50721/23, згідно з якою на стадії виконання рішення, суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

Таким чином, оскільки у заяві ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення, фактично порушується питання про зміну змісту самого судового рішення, що є недопустимим та суперечить вимогам статті 435 ЦПК України, у даному випадку визначені чинним законодавством підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024 ухваленого у цивільній справі № 607/1303/24, про який просить заявник, відсутні.

Також, не підлягають задоволенню вимоги заяви про визначення, що судове рішення в частині невиконання ОСОБА_2 обов`язків підлягає примусовому виконанню у встановленому законом порядку та вирішення питання щодо видачі виконавчого документа в частині обов`язків ОСОБА_2 , які випливають із встановленого судом способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскілки такі не можуть бути предметом розгляду під час вирішення питання в порядку статті 435 ЦПК України про встановлення способу і порядку виконання рішення.

З огляду на вищевикладене у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Русин А.С. про встановлення способу і порядку виконання рішення, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 435 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Русин Андрій Степанович про встановлення способу і порядку виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2024 ухваленого у цивільній справі № 607/1303/24 за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Варода Павло Борисович до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Збаразької міської ради про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 06.04.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець