Рішення № 13547041, 10.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/42510.01.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінлаб-Україна»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр стратегічних проектів «ІСІ»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Ковалевська К.М., довіреність від 04.01.2011 року;

від відповідача: не з’явились;

У судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінлаб-Україна»(надалі ТОВ «Сінлаб-Україна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Асістанс»(надалі ТОВ «Центр стратегічних проектів «ІСІ», відповідач) оплати за надані послуги відповідно до договору про надання послуг лабораторією ТОВ «Сінлаб-Україна»№ 9215 від 22.05.2009 року, у сумі 50523,59 грн., з яких: 41053,00 грн. - сума основного боргу, 7106,51 грн. –пеня, 1078,37 грн. –3% річних, 1285,71 грн. –інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором про надання послуг лабораторією ТОВ «Сінлаб-Україна»№ 9215 від 22.05.2009 року не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати наданих послуг, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 06.09.2010 року наявний у матеріалах справи).

Ухвала суду, що надсилалась за адресою вказаною у витязі була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2009 року між ТОВ «Сінлаб-Україна»та ТОВ «Центр стратегічних проектів «ІСІ», укладено договір № 9215 про надання послуг лабораторією ТОВ «Сінлаб-Україна», згідно умовами якого предметом договору є надання виконавцем медичних послуг пацієнтам замовника, а саме: проведення лабораторних досліджень.

Згідно п. 3.2 договору розрахунки між партнерами відбуваються щомісяця за звітний період. Місяцем обліку звітного періоду є термін з 26 числа включно попереднього місяця по 25 число включно наступного місяця.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється «актом здавання-приймання наданих послуг», який підписаний повноважними представниками сторін протягом 5 робочих днів після фактичного надання послуг, за попередній місяць.

Згідно рахунку-фактури замовник перераховує на поточний рахунок виконавця необхідну суму впродовж 7 банківських днів від дати, зафіксованої на відповідному рахунку-фактурі.

Проводити звірку наданих медичних послуг по акту здачі-приймання послуг протягом 4 днів з моменту отримання акту на електронну скриньку відповідальної особи зі сторони замовника. Акт надсилається 01 числа кожного місяця з інформацією за минулий звітний період. Після отримання акту замовник має право оскаржити, кількість досліджень, суму (на яку були проведені дослідження) чи не відповідність замовлених медичних послуг замовленню. Якщо відповідь не буде отримано протягом 4 (чотирьох) наступних днів, сума по акту автоматично вважається правильною і подальшому оскарженню не підлягає.

Надання послуг, щодо оплати яких виник спір підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

До справи позивачем також надані копії рахунків-фактур на загальну суму 143751,00 грн., які оплачені відповідачем частково (банківські виписки на підтвердження часткової сплати заборгованості наявні у матеріалах справи).

Станом на час вирішення спору відповідачем залишається не сплаченою заборгованість в сумі 41053,00 грн., доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Порядок розрахунків по договору сторони погодили у розділі 3 договору.

Згідно укладеного між сторонами графіку погашення заборгованості за медичні послуги відповідач повинен був сплатити позивачу заборгованість у розмірі 53882,00 грн. у наступні строки: 06.11.2009 року –7000,00 грн.; 16.11.2009 року –7000,00 грн.; 30.11.2009 року –7000,00 грн.; 04.12.2009 року –7000,00 грн.; 09.12.2009 року –7000,00 грн.; 17.12.2009 року –10882,00 грн.; 22.12.2009 року –8000,00 грн.

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості за надані послуги (в розмірі 41053,00 грн.) позивач надіслав на адресу ТОВ «ЦСП ІСІ»повідомлення про наявну заборгованість та акт звірки взаємних розрахунків. Відповідач акт звірки взаєморозрахунків не підписав, оплату за надані послуги не здійснив.

Документів, які б свідчили про наявність заперечень відповідача по наданим послугам останнім не надано, матеріали справи не містять доказів інформування відповідачем позивача про затримку оплати до усунення порушень.

Доказів здійснення розрахунків за надані послуги відповідачем суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено, в зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 41053,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями п. 4.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати виконаних робіт (медичних послуг), замовник за вимогою виконавця, сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Розрахунок пені здійснений позивачем при поданні позовної заяви, судом не може бути прийнятий, оскільки такий не відповідає чинному законодавству, нарахування проведені за відсутності належних доказів прострочення відповідачем виконання зобов’язання, зокрема, за актами: № 591 від 30.11.2009 року, № 592 від 30.11.2009 року, № 656 від 31.12.2009 року, № 40 від 31.01.2010 року, № 105 від 28.02.2010 року. Окрім того, суду не представлено належних доказів, з якими умови договору пов’язують настання строку платежу, що унеможливлює встановлення строку прострочення в оплаті зазначеної суми.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалами суду від 15.11.2010р., від 06.12.2010р., від 23.12.2010р. позивача зобов’язано надати перелік актів здавання-приймання наданих послуг за якими значиться заборгованість (вказати в якій частині); обґрунтований розрахунок пені з врахуванням настання строку виконання зобов’язань щодо оплати наданих послуг.

          В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обов’язок по виконанню вимог суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України заявлена позивачем до стягнення сума пені є необґрунтованою, у зв’язку з чим, суд не є зобов’язаним здійснювати розрахунок суми пені в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи неможливість встановлення строку прострочення в оплаті, в зв’язку з ненаданням належних доказів в обґрунтування заявлених вимог та беручи до уваги обставини викладені вище, суд вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 1078,37 грн. –3% річних та 1285,71 грн. –інфляційних втрат.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 9215 від 22.05.2009 року у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 600,00 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 679,33 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр стратегічних проектів «ІСІ»(01032, м. Київ, 04209, м. Київ. бул. Шевченка, 60, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32670902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінлаб-Україна»(03067, м. Київ, бул. І.Лепсе, 8, ідент. код 34484997) 41053,00 грн. (сорок одну тисячу п’ятдесят три гривні) та 679,33 грн. (шістсот сімдесят дев’ять гривень 33 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 24.01.2011р.