Рішення № 135470219, 06.04.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/94/26

Провадження №2/951/143/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Гриновець О. Б.

за участю секретаря судового засідання Галаса В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

у с т а н о в и в:

короткий виклад обставин справи.

06.02.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЕЙС») Поляков О. В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 145286 від 05.07.2024 в розмірі 14 015, 60 грн й судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.07.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 145286 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору 1cfab155. Відповідач виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті кредитодавця. Під час реєстрації відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті кредитодавця, ОСОБА_1 пройшов процедури встановлення особи й підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір.

Після вчинених таких дій відповідача, 05.07.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів в сумі 9 000 грн безготівковим зарахуванням на платіжну карту № НОМЕР_1 , що в свою чергу є доказом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість - 14 015, 60 грн, з яких: 9 211, 75 грн - тіло кредиту, 4 403, 85 грн відсотки; 400 грн - комісія.

10.10.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» й ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10102024 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Водночас позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.

З огляду на те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, не погашає заборгованість за кредитним договором, представник позивача в силу вимог статей 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, 4, 15, 84, 133, 134, 137, 141, 175 ЦПК України просить, серед іншого, позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 145286 від 05.07.2024 в розмірі 14 015, 60 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи 2 662, 40 грн судового збору й 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до суду 09.02.2026.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Гриновець О. Б.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ухвали суду від 12.03.2026 судове засідання відкладалося з підстав, визначених у такій.

Позиція учасників справи.

18.03.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Терлюк О. Я. подав до суду письмові пояснення у справі згідно з яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає позов ТОВ «ФК «ЕЙС» безпідставним, неправомірним, необгрунтованим й таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивач не подав до суду документів, що між сторонами у справі виникли кредитні відносини й що відповідачу були надані грошові кошти в кредит; матеріали справи не містять підтверджень, що саме з долученими до позовної заяви правилами надання грошових коштів у позику ознайомився й погодився відповідач, а також те, що вказані документи на момент отримання останнім кредитних коштів містили умови, зокрема, й щодо сплати простроченого тіла кредиту; правила кредитування, які додані до позову відповідачем не підписані; жодного доказу, який би підтверджував, що банківська картка видавалася ОСОБА_1 й що на цю картку зараховувалися банком грошові кошти надано не було; позивачем не були додані до позову підтвердження відкриття відповідачем рахунку, на який надавався кредит, виписки із зазначеного рахунку про рух коштів на підтвердження існування боргу та його розміру; розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, є одностороннім арифметичним відображенням певних сум позивачем й не підтверджує існування тих чи інших фінансових операцій; у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати, часу одержання відповідачем у електронному вигляді правил надання грошових коштів у позику, тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; не надано даних щодо номера карткового рахунку відповідача, строку його дії, даних щодо перевипуску картки на новий термін дії; роздруківка із сайту редакції правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту не може бути належним доказом, оскільки інформація в ній повністю залежить від волевиявлення, дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Тож суду не надано підтверджень про запропоновані відповідачу правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Кредіплюс», відсутні в заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Окрім того, з наданих позивачем доказів не видається можливим встановити факт отримання відповідачем у справі кредитних коштів, суми, в тому числі й у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку; копія заяви не містить відомостей про строк дії кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку здійснення оплати кредиту та процентів по договору, а також самої суми кредитного ліміту.

Представник відповідача також зазначає, що останній не має боргових зобов`язань перед ТОВ «ФК «ЕЙС», так як не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгував грошові кошти зазначені в позовній заяві; розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки не є первинним обліковим бухгалтерським документом; відповідач не погоджується з сумами зазначеними в розрахунку та вважає їх надуманими; копія заяви на отримання кредиту позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні ЦК України й обов`язковим елементом процедури для укладення договору є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи; в анкеті відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання, а саме: умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, умова про обов`язок повернення тієї чи іншої суми, строк надання грошових коштів позивачем й повернення таких відповідачем, посилання на картку, з якої відповідач міг отримувати грошові кошти, умова про отримання цієї картки відповідачем. Крім того, у позовній заяві не викладено обставини про таку істотну умову договору, як відсоткова ставка за кредитом, а також не викладено обставини про строк за який позивачем нараховано відсотки, яким чином таке нарахування узгоджується з умовами кредитного договору, а також не має відомостей про здійснення операцій відповідачем за кредитом; до матеріалів справи не долучено доказів того, що позивач ознайомлював відповідача із запропонованими в паспорті споживчого кредиту умовами кредитування та у разі згоди із ними, підписував його шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надсилання відповідачу одноразового ідентифікатора; із паспорта споживчого кредиту не видно, що саме ОСОБА_1 мав намір отримати грошові кошти у позику, як і не надано доказів на підтвердження факту надсилання СМС-повідомлення відповідачу; відсутні докази, з яких можна було б установити, що відповідач пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Кредіплюс» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію»; в матеріалах справи відсутні докази щодо належності рахунку № 4149-49XX-XXXX-7054 ОСОБА_1 й що на цей рахунок надходили кошти від ТОВ «ФК «Кредіплюс» згідно з кредитного договору № 145286 від 05.07.2024.

Також адвокат вважає нараховану комісію за управління кредитом в сумі 400 грн незаконною, а витрати за надання правничої допомоги в сумі 7 000 грн необґрунтованими та неспівмірними

Щодо договору про відступлення права вимоги за договором факторингу, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про укладання договору факторингу; позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024, а тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора.

20.03.2026 представник ТОВ «ФК «ЕЙС» - Сахарова О. І. подала до суду відповідь на відзив в якому не погоджується з аргументами відповідача. Зазначає, що 05.07.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору 1cfab155.

Щодо факту укладення кредитного договору.

Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під акцептом одноразового ідентифікатору та натиснення іконки «відправити/підписати». Зазначений ідентифікатор згенерований товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачу в СМС-повідомленні.

Так, договір про споживчий кредит № 145286 від 05.07.2024 підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором введеного позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 05.07.2024 о 12:38:10, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором й доказом свідомого акцептування відповідачем оферти кредитодавця.

Також 05.07.2024 о 12:37:35 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором № f308ea0d підписав паспорт споживчого кредиту згідно з якого відповідачу надано кредит в сумі 12 000 грн строком 84 дні.

Кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та графік платежів підписані відповідачем з використання електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». В свою чергу, товариство також підписує договір шляхом накладення на нього кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника. В договорі зазначені персональні дані відповідача. Водночас, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені до суду не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Також представник позивача звертає увагу, що ОСОБА_1 до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався. Отож позивачем надано суду належні й допустимі документи, які свідчать про те, що між сторонами у встановленому законом порядку укладено договір № 145286 від 05.07.2024 зі сплатою процентів строком на 84 календарних дні, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позичальника для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо ознайомлення з умовами кредитного договору.

Так, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: до моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту ознайомився з публічною частиною, правилами, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів за кредитом, усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись їх умов; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які б могли негативно вплинути на плато та кредитоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив кредитодавця (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана кредитодавцю, в т. ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені правилами; не є військовослужбовцем, якому відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються.

Тож твердження ОСОБА_1 про те, що він не ознайомлений з умовами кредитування є безпідставними. Це зумовлено тим, що укладення договору без попереднього ознайомлення з зазначеними правилами було б технічно неможливим, оскільки процес оформлення договору передбачає обов`язкове підтвердження факту ознайомлення з ними.

Щодо факту перерахування кредитних коштів.

На виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація згідно з якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , а також надано виписку по рахунку, з якої видно зарахування коштів 05.07.2024 в сумі 9 000 грн. Тож вищезазначені докази в їх сукупності підтверджують одержання кредитних коштів згідно з договору. Тож ТОВ «ФК «Кредіплюс» належним чином виконало свої зобов`язання.

Щодо розміру заборгованості.

Відповідно до кредитного договору № 145286 від 05.07.2024 сторони погодили такі умови: сума кредиту 12 000.00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: 9 000 грн на рахунок позичальника у національній валюті; 3 000 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією; проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 460 % річних; тип процентної ставки фіксована; розмір процентної ставки незмінний; знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 гривня; стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 гривень; розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено; комісія за надання кредиту складає 3 000 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту; розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено; загальний строк кредитування - 84 днів з 05.07.2024 до 27.09.2024; з аналізу умов кредитного договору видно, що наданий кредит має ознаки ануїтетного кредиту, тобто кредиту, який погашається рівними періодичними платежами, що включають в себе як частину основної суми кредиту (тіло), так і проценти за користування ним. Тому у випадку кредитування на умовах ануїтетного погашення, загальна сума заборгованості та розмір щомісячного ануїтетного платежу визначаються на момент укладення кредитного договору та є фіксованими протягом усього строку дії зобов`язання, за винятком випадків, прямо передбачених договором.

Згідно з розрахунком заборгованості нарахування відсотків охоплює період з 06.07.2024 до 27.09.2024. Тож нарахування відсотків здійснено у повній відповідності до умов кредитного договору, а саме за 84 календарних днів, що повністю відповідає узгодженим сторонами умовам. Відповідач до укладення вищезазначеного договору був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами ОСОБА_1 підтвердив шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Крім цього, встановлено часткове виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору на загальну суму 6 809, 80 грн, що також розцінюється як підтвердження факту укладеності такого.

Щодо нарахування комісії.

Сума заборгованості, заявлена позивачем у позовній заяві включає в себе не лише основну суму кредиту та нараховані проценти, але й нараховану комісію, яка чітко передбачена умовами договору та є складовою частиною загальної суми позовних вимог як плата за надання кредиту, підготовку та організацію фінансової послуги. Умова щодо сплати зазначеної комісії є невід`ємною частиною договірних зобов`язань. Позичальник, підписавши кредитний договір, підтвердив ознайомлення та повну згоду з усіма його умовами, включно з положеннями щодо стягнення комісії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отож Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування та надання кредиту.

Щодо оплати договорів факторингу й направлення письмового повідомлення.

Позивачем разом з позовною заявою подано платіжну інструкцію (додаток 12) для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони позивача згідно з договору факторингу 1. Тож позивачем документально підтверджено законність набуття права вимоги за кредитним договором.

Водночас факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача вважає розмір таких витрат обґрунтованим й таким, що підлягає задоволенню, оскільки адвокат виконав належну та достатню кількість роботи, яка була необхідна для представництва інтересів клієнта. Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта.

Щодо судової практики в аргументації відповідача, то представник ТОВ «ФК «ЕЙС» вважає її недоречною через відсутність подібності.

З погляду на що просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 чи його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, однак останній подав до суду заяву згідно з якою просить здійснювати розгляд справи у їх відсутності, у задоволенні позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» Поляков О. В. в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить здійснювати розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Так як текст рішення складено 06.04.2026, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 01.04.2026, датою ухвалення рішення є саме 6 квітня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення й не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, заразом в силу частин 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом або в цей строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тож якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

05.07.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 145286 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника 1cfab155.

За змістом кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію, проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Кредит надається для задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Сума кредиту складає 12 000 грн, який надається в такому порядку: 9 000 грн на картку позичальника № НОМЕР_3 у національній валюті, 3 000 грн шляхом погашення заборгованості за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини.

Тип кредиту - кредит. Строк кредитування 84 дні з 05.07.2024 до 27.09.2024.

Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 460 % річних.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн; Стандартний 100 грн; комісія за надання кредиту - 3 000 грн

Вказані обставини підтверджуються копією договору про споживчий кредит № 145286, паспорту споживчого кредиту, що підписані сторонами.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою за період 05.07.2024 10.07.2024 по рахунку ОСОБА_1 , картка № НОМЕР_2 .

Також відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 26.02.2026 банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою за період з 05.07.2024 10.07.2024 - 097 197 91 82 був/є фінансовим номером та знаходиться в анкетних даних останнього. На картковий рахунок відповідача 05.07.2024 було зарахування коштів в сумі 9 000 грн.

Згідно з розрахунку ТОВ «ФК «Кредіплюс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 145286 становить 14 015, 60 грн, з яких: 9 211, 75 грн - тіло кредиту, 4 403, 85 грн відсотки; 400 грн - комісія.

10.10.2024 між ТОВ «ФК «ЕЙС» й ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено договір факторингу № 10102024 згідно з яким останній передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 4 від 07.01.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 14 015, 60 грн.

Застосоване судом законодавство та висновки суду.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отож будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 9.09.2020 у справі №732/670/19, 23.03.2020 в справі №404/502/18, 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передавання своїх прав іншій особі за правочином.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази суд визнає належними, допустимими, достовірними й достатніми, оскільки такі містять інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Судом встановлено, що між сторонами 05.07.2024 укладено договір про споживчий кредит № 145286 шляхом підписання відповідачем такого за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 1cfab155, у якому відповідачем вказано свої анкетні (персональні) дані, ідентифікаційний номер, серію та номер паспорта, місце проживання, наявна дата, час введення одноразового ідентифікатору.

ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір ознайомивсь з його текстом, змістом й погодився з запропонованими йому умовами користування кредитними коштами, в тому числі розміром та порядком нарахування процентів.

ТОВ «ФК «ЕЙС» довело факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на умовах визначених у договорі, що підтверджується випискою за період 05.07.2024 10.07.2024 по рахунку відповідача.

Водночас останнім суду не надано належних й допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Тож суд не бере до уваги та відхиляє аргументи сторони відповідача, викладені у письмових поясненнях.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту, то суд вважає, що нарахування позивачем комісії у розмірі 400 грн не відповідає вимогам законодавства, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування ».

Тож положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених договором, є нікчемними.

Отож суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи представника відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7 000 грн витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як видно з договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між адвокатським бюро «Соломко та партнери» й клієнтом ТОВ «ФК «ЕЙС» клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 адвокат Соломко О. В. надав, а клієнт ТОВ «ФК «ЕЙС» отримав наступні послуги: складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 145286 від 05.07.2024, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів тривалістю 6 годин та вартістю 7 000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 7 000 грн.

Однак суд вважає необґрунтованими та неспівмірними понесені представником позивача витрати на правничу допомогу, оскільки такі витрати не відповідають критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру. Зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, кваліфікацію адвоката, суд вважає, що вони не вимагали від останнього значних зусиль та часу.

Тож надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 36864 від 06.02.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн.

Так як заявлені позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 586, 42 грн (з розрахунку 13 615, 60 х 2 662, 40/14 015, 60).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України

ухвалив:

задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 145286 від 05.07.2024 в розмірі 13 615 /тринадцять тисяч шістсот п`ятнадцять/ гривень 60 /шістдесят/ копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в розмірі 2 586 /дві тисячі п`ятсот вісімдесят шість/ гривень 42 /сорок дві/ копійок й 4 500 /чотири тисячі п`ятсот/ грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду 06.04.2026.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, 6/13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя О. Б. Гриновець