Рішення № 135469508, 06.04.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/218/26

Провадження № 2/156/268/26

Рядок статзвіту № 68

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/218/26 за позовом

ОСОБА_1 ,

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу

учасники справи:

позивачка - не з`явилася,

відповідач - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що подружнє життя з відповідачем не склалося. Відповідач проявляв до позивачки фізичне (побиття) та моральне (словесні образи, зневажливе ставлення, приниження гідності) насильство. Був випадок застосування до неї фізичного насильства з боку свекра. Позивачка стверджує, що намагалась зберегти шлюб, їздила на заробітки в Республіку Польща, вкладала зароблені гроші в ремонт будинку свекра і свекрухи, в якому проживала їхня сім`я. Але подружні стосунки щоразу погіршувались і останнім приводом для їх припинення стала протиправна поведінка свекра стосовно неповнолітньої дочки позивачки від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : в серпні 2025 року свекор допустив розпусні дії щодо дівчинки, в чому він зізнався в присутності старости старостинського округу с. Стара Лішня Поромівської сільської ради. Зазіхання свекра на безпеку дочки позивачки призвело до психологічної травми, змусило позивачку покинути дім, в якому проживала їхня сім`я, і саме це стало останнім приводом для припинення шлюбних стосунків з відповідачем, який не погодився змінити місце проживання. Таким чином ОСОБА_1 в грудні 2025 року припинила шлюбні стосунки з відповідачем ОСОБА_2 , переїхала проживати в орендовану квартиру в місті Нововолинську, і з цього часу вони з чоловіком окремо ведуть свої господарства. Сторони не маєють наміру відновлювати подружні стосунки, тобто фактично шлюб розпався.

Спору щодо місця проживання дитини на даний час немає, сторони домовились про їхню спільну участь у вихованні та утриманні дочки.

Спільне майно подружжя, частину якого позивачка забрала, сторони мають намір розділити добровільно.

Позивачка бажає, щоб після розірвання шлюбу залишилось прізвище, набуте після реєстрації шлюбу - Номинат.

З огляду на наведене, позивачка просить суд розірвати, укладений з відповідачем, шлюб, судові витрати у справі просить стягнути з відповідача.

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання сторони не з`явилися.

У позовній заяві позивачка погодилася на розгляд справи без її участі та вказала, про відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився; про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом направлення на адресу його зареєстрованого місця проживання судової повістки, яку отримав особисто 21.03.2026 року.

06.04.2026 року від ОСОБА_2 надійшла заява про здійснення розгляду справи без його участі, визнання позову повністю та часткового заперечення розміру судових витрат, понесених позивачкою.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 18.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 06.04.2026 року учасники справи не прибули.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Як слідує із матеріалів справи, сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 25.08.2021Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управлінння Міністерства юстиції (м. Львів), про що 25.08.2021 зроблений відповідний запис № 234, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 , виданим 25.08.2021 (а.с.4).

Під час проживання у фактичних шлюбних відносинах у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцвом про народження НОМЕР_2 , виданим 16.11.2017 року виконавчим комітетом Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Як слідує із викладених у позовній заяві пояснень позивачки, подружнє життя з відповідачем не склалося. Відповідач проявляв до позивачки фізичне (побиття) та моральне (словесні образи, зневажливе ставлення, приниження гідності) насильство. Був випадок застосування до неї фізичного насильства з боку свекра.

Позивачка намагалась зберегти шлюб, їздила на заробітки в Республіку Польща, вкладала зароблені гроші в ремонт будинку свекра і свекрухи, в якому проживала їхня сім`я. Але подружні стосунки щоразу погіршувались і останнім приводом для їх припинення стала протиправна поведінка свекра стосовно неповнолітньої дочки позивачки від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : в серпні 2025 року свекор допустив розпусні дії щодо дівчинки, в чому він зізнався в присутності старости старостинського округу с. Стара Лішня Поромівської сільської ради. Зазіхання свекра на безпеку дочки позивачки призвело до психологічної травми, змусило позивачку покинути дім, в якому проживала їхня сім`я, і саме це стало останнім приводом для припинення шлюбних стосунків з відповідачем, який не погодився змінити місце проживання. Таким чином ОСОБА_1 в грудні 2025 року припинила шлюбні стосунки з відповідачем ОСОБА_2 , переїхала проживати в орендовану квартиру в місті Нововолинську, і з цього часу вони з чоловіком окремо ведуть свої господарства. Сторони не маєють наміру відновлювати подружні стосунки, тобто фактично шлюб розпався.

Спору щодо місця проживання дитини на даний час немає, сторони домовились про їхню спільну участь у вихованні та утриманні ОСОБА_5 .

Спільне майно подружжя, частину якого позивачка забрала, сторони мають намір розділити добровільно.

Позивачка бажає, щоб після розірвання шлюбу залишилось прізвище, набуте після реєстрації шлюбу - Номинат.

Відповідач визнає позов в частині розірвання шлюбу та частково погоджується із сумою судових витрат, понесених позивачкою на сплату судового збору, однак повністю заперечує розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5 000 гривень.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 51 Конституції Українита ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 СК України, вирішуючи спір про розірвання шлюбу, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

При вирішенні даного спору, суд виходить із того, що добровільність шлюбу це одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з правлюдини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

VI. Висновки суду

Непідтримання сторонами шлюбних стосунків протягом тривалого часу та невідновлення сімейних відносин, відсутність спільної згоди щодо примирення, у цьому випадку свідчать про наявність стійкого розладу подружніх стосунків.

Так, як судом установлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, спільне господарство вони не ведуть, між ними втрачено взаєморозуміння та почуття любові, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе та суперечать інтересам сторін, суд дійшов переконання, що сім`я розпалась остаточно і зберегти її неможливо, а, оскільки, шлюб між сторонами існує формально, то, згідно зі ст.112 Сімейного кодексу України, наявні всі підстави для розірвання такого.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

VIІ. Судові витрати

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно з квитанцією позивачем сплачено 1331,20 грн судового збору. У зв`язку із повним задоволенням позову, враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає, що позивачеві слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Також, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно ч. ч. 2, 3 до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч. ч. 3, 4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачкою надано: договір № б/н від 23.02.2026 року, квитанцію від 23.02.2026 на сплату гонорару адвоката в розмірі 5 000 грн, детальний опис наданих послуг адвокатом Дмитрук В. П. та витрат за надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 23.02.2026, свідоцтво про право на заняття Дмитрук В. П. адвокатською діяльністю № 144 від 30.11.1995 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат на правничу допомогу, а відтак, виходячи з того, що позов задоволено, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Вирішуючи питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та на збирання яких адвокат витратив би значний час.

З урахуванням обставин у цій справі, зокрема, складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до судового розгляду та під час такого, суд вважає заявлений розмір витрат позивача за надані послуги правничої допомоги, який підлягає сплаті в порядку компенсації є неспівмірним із складністю цієї справи, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 гривень, який є обґрунтованим та співмірним із предметом спору. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу підлягають до часткового відшкодування.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 25.08.2021Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управлінння Міністерства юстиції (м. Львів) за актовим записом № 234.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище, набуте після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп., сплаченого при поданні позову відповідно до платіжної інструкції № 2.545172359.1 від 24.02.2026 на рахунок UA 218999980313141206000003484, ГУК у Волин.обл./смтІваничі/22030101, код отримувача 38009371, призначення платежу: судовий збір.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п"ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду, яке є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.

Копію рішення, після набрання ним законної сили, надіслати до Володимирського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І. Є. Малюшевська