Рішення № 13546882, 13.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/58313.01.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»

про стягнення заборгованості в розмірі 212327,31 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1

від відповідача не зявилися

в судовому засіданні 13.01.2011 відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 212327,31 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує наявністю простроченого грошового зобовязання за договором купівлі-продажу.

03.12.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/583, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 13.01.2011.

В судове засідання, призначене на 13.01.2011 року, з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемакс»(надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»(надалі відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 039 від 02.01.2009 року та Додаткова угода № 1 від 04.01.2010 року до Договору, відповідно до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідача цемент та інші будматеріали, а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених Договором.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди до нього позивач впродовж 2007-2010 року здійснило продаж відповідачу будівельних матеріалів, а саме цементу М500 та М400, на загальну суму 4794967,50 грн., що підтверджується видатковою накладною підписаною та скріпленою печаткою відповідача.

Жодних претензій щодо якості, кількості, асортименту або строків передачі товару з боку відповідача до позивача не надходило, що є підтвердженням належного виконання позивачем своїх зобовязань за Договором.

В порушення вимог п.4.1 Договору, відповідач виконав взяті на себе зобовязань стосовно оплати поставленого позивачем товару частково, а саме в розмірі 4582640,19 грн., про що свідчать банківські виписки з розрахункового рахунку позивача.

Як передбачено п. 4.1 Договору, покупець зобовязується виконати оплату кожної замовленої партії товару, згідно виставленого продавцем рахунку-фактури, шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів, починаючи з дати одержання товару покупцем.

Позивачем було поставлено відповідачу товар та виставлені рахунки-фактури на оплату товару, проте оплата за поставлений товар відповідачем здійснена не була.

У звязку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в сумі 212 327,31 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009 року та на 30.09.2010 року підписані відповідачем та звернувся до нього з вимогою провести остаточні розрахунки. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Крім того, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар підтверджується підписаними Актами звірки розрахунків між сторонами станом на 31.12.2009 року та на 30.09.2010 року.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 212327,31 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором купівлі-продажу № 039 від 02.01.2009 року та Додатковою угодою № 1 від 04.01.2010 року до Договору в розмірі 212327,31 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 5930,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 5930,00 грн., позивач надає в якості доказів договір про надання юридичних послуг № 2 від 25.02.2010 року, укладений між позивачем та СПД фізичною особою ОСОБА_1, свідоцтво ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю № 4114/10 від 16.10.2009 року та платіжне доручення № 947 від 04.11.2010 року за надані ОСОБА_1 юридичні послуги на загальну суму 5930,00 грн. Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 5930,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 212327,31 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на послуги адвоката, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»(03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, код ЄДРПОУ 34731008) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс»(01034, м. Київ, вул.. Рейтарська, 35-А (юр.адр.); 03045, м. Київ, а/с 42 (пошт.адр.); код ЄДРПОУ 33945935) 212327 (двісті дванадцять тисяч триста двадцять сім),31 грн. основного боргу, 2123 (дві тисячі сто двадцять три),27 грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5930 (пять тисяч девятсот тридцять),00 грн. витрат на послуги адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 14.01.2011