Рішення № 13546777, 26.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" січня 2011 р. Справа № 15/1535

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 12.01.2011р.,

від відповідача: Набатчикова І.В. - представника за довіреністю від 05.01.2011р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" (м.Житомир)

про стягнення 9371,86 грн. (7361,19грн. згідно із заявою від 26.01.2011р.)

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" про стягнення 5139,60грн. основного боргу за надані послуги з харчування, 3654,37грн. інфляційних та 577,89грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2007р. по 31.10.2010р. Позов обґрунтований тим, що позивачем 23,25,28 грудня 2006 року та 12 січня 2007 року надано відповідачу - ТОВ "Замкове" в особі директора Нікуліна В.Ф. послуги у сфері харчування шляхом організації банкетів, що підтверджується рахунками від вищезазначених дат за №№174, 175, 162, 181, 191 на загальну суму 5139,60 грн. Відповідач вказаних рахунків не оплатив. Направлені позивачем в порядку ст.530 ЦК України вимоги відповідач залишив без задоволення, пославшись на те, що вказані рахунки на суму 5139,60грн. за рішенням засновників віднесені ТОВ "Замкове" на представницькі витрати за рахунок прибутку, а зазначена сума зарахована в оплату позивачем витрат по комунальним послугам за договором оренди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Надав клопотання про уточнення позовних вимог від 26.01.2011р. у відповідності з яким просить стягнути з відповідача 5139,60грн. основного боргу, 1805,44грн. інфляційних за період з березня 2008 року по жовтень 2010 року та 416,15грн. річних за період з 19.02.2008р. по 31.10.2010 року. При цьому, представник позивача просив розцінювати зазначене клопотання як заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, про зменшення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, подана позивачем заява від 26.01.2011р. не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів і приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів позивача заперечив, просив відмовити Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що 21.09.2004р. між ТОВ “Замкове” та СПД ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлових приміщень в буд. №8 по вул.Кафедральній в м.Житомирі. Даний договір діяв до січня 2007 року і 02.01.2007р. орендовані приміщення були передані ТОВ “Замкове”. Станом на 23.03.2007р. існувала заборгованість СПД ОСОБА_3 по оплаті орендних платежів в сумі 24872,58грн., що підтверджується актом звірки від 23.03.2007р. У квітні 2007р. ТОВ “Замкове” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_3 заборгованості по сплаті орендних платежів. Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2007р. у справі №12/1488 позов задоволено частково. В рішенні вказано, що відповідачем не було в повному обсязі виконано свої зобов'язання по проведенню розрахунків, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків. Відповідач у відзиві посилається також на те, що факт надання йому послуг підприємцем ОСОБА_3 на суму 5139,60 грн. він не оспорює. Разом з тим, зазначає, що між ним та позивачем укладено усний договір про виконання вказаного зобов'язання, а саме відшкодування коштів за оренду приміщень щодо умов договору від 21.09.2004р. Відповідач посилається на норму ст. 257 Цивільного кодексу України, згідно з якою загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Акт звірки підписаний 23.03.2007р. і виходячи з цього, відповідач вказує на пропуск позивачем строку подання позову до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі свідоцтв про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 20.12.2005р. (з терміном дії на 2006 рік) та серії НОМЕР_3 від 15.12.2006 р. (з терміном дії на 2007 рік, а.с. 80-81), у період 2006-2007 роки зареєстрованим видом діяльності ОСОБА_3, як суб'єкта підприємницької діяльності, було громадське харчування.

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 23, 25, 28 грудня 2006 року та 12 січня 2007 року були надані послуги у сфері харчування (організовано банкети) Товариству з обмеженою відповідальністю "Замкове", що підтверджується наступними рахунками:

- від 23.12.2006 р. №174 на суму 1065,20 грн.,

- від 25.12.2006 р. №175 на суму 484,20 грн.,

- від 28.12.2006 р. №162 на суму 1692,40 грн.,

- від 28.12.2006 р. №181 на суму 257,00 грн.,

- від 12.01.2007 р. №191 на суму 1640,80 грн. (а.с.16-18), а всього на суму 5139,60грн.

В матеріалах справи наявний також акт №ОУ-0000004 здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.40), підписаний представниками обох сторін у справі та скріплений їх печатками, яким підтверджується, що станом на 29.12.2006р. позивачем були надані відповідачу послуги (обслуговування святкового стола) на суму 3498,80 грн.

Слід зазначити, що відповідач не заперечує факт надання послуг позивачем на загальну суму 5139,60 грн., тобто, з врахуванням також послуг, наданих 12.01.2007 р. на суму 1640,80 грн.

Проте, вищезазначені послуги позивача не були оплачені відповідачем.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити вартість наданих послуг, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

У даному випадку, правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч. 2 ст.901 ЦК України, положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст.530 Цивільного кодексу України СПД ОСОБА_3 зверталась до ТОВ "Замкове" з вимогою від 30.12.2007р. про сплату заборгованості за надані послуги в сумі 5139,60грн. (а.с.14, докази направлення 30.12.2007р. - а.с.15) та, повторно, з вимогою від 07.02.2008 р. (а.с.12, докази направлення 08.02.2008 р. - а.с.13).

Вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення. У відповідь на вимоги ТОВ "Замкове" надіслало лист №10 від 15.02.2008р. (а.с.10), в якому зазначило, що рахунки позивача на суму 5139,60грн. за рішенням засновників віднесені ТОВ "Замкове" на представницькі витрати за рахунок прибутку та що зазначена сума зарахована в оплату позивачем витрат по комунальним послугам за договором оренди, які становлять 19618,69 грн.

Згідно поданих відповідачем документів, зокрема, протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Замкове" від 26.01.2007р. (а.с.69), та реєстру приходних документів по оплаті орендної плати СПД ОСОБА_3 ТОВ "Замкове" за період з листопада 2004 року по січень 2007 року (а.с. 75-78), відповідач щодо розрахунків з позивачем дійсно односторонньо провів зарахування коштів в розмірі вартості наданих позивачем послуг на суму 5139,60 грн., які повинен був сплатити позивачу, в рахунок плати за оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Замкове" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень в будинку по вул.Кафедральній, 8, за яким орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в тимчасове користування приміщення кафе в будинку по вул.Кафедральній, 8, загальною площею 125,7 м.кв. (а.с.37-39).

За твердженням відповідача, відносини оренди вказаного приміщення між ним та СПД ОСОБА_3 на підставі вказаного договору існували до 01.01.2007р. і 2 січня 2007 року орендоване приміщення було передано ТОВ "Замкове" (при цьому, як уже зазначалось, відповідач не заперечує факт надання йому послуг позивачем 12.01.2007р.). Водночас, щодо орендних відносин між сторонами у справі виник спір, а саме, Товариство з обмеженою відповідальністю "Замкове" зверталось до господарського суду Житомирської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення з останньої згідно уточнень 24872,58грн., з яких 21861,55грн. боргу по орендній платі, 1764,74грн. боргу по комунальним платежам та 1246,29грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2007р. у справі №12/1488 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 19873,77грн. заборгованості по орендній платі, 1764,74грн. заборгованості за комунальні послуги, 872,21грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендних платежів, 374,08грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату комунальних послуг, 228,85 грн. витрат по сплаті держмита, 108,57грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні 1987,78грн. заборгованості по орендній платі відмовлено (а.с. 60-62).

Справа №12/1488 розглядалась неодноразово. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р. у справі №12/1488 рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2007р. (на яке посилається відповідач у своєму відзиві на позов) скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові (а.с. 88-89). На час розгляду справи даної справи, постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р. у справі №12/1488 оскаржується у касаційному порядку.

Стосовно посилання відповідача на зарахування вимог позивача в сумі 5139,60грн. в рахунок плати за оренду, слід зазначити, що згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав припинення зобовязання є зарахування зустрічних однорідних вимог.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Так, статтями 901, 903 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок замовника оплатити надані виконавцем послуги.

Як встановлено судом, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані останнім послуги складає 5139,60грн. Отже, відповідач зобовязаний сплатити грошові кошти, а позивач, як кредитор у зобовязанні, вправі вимагати від боржника їх сплати.

За правилами статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини та виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, господарський суд дійшов висновку, що зобовязання відповідача по оплаті наданих йому послуг в сумі 5139,60грн. не припинилися, оскільки, хоча відповідач і повідомив позивача про здійснене ним зарахування зустрічних вимог, як того вимагає ст.601 ЦК України, зустрічні вимоги відповідача не є безспірними. Так, однією з обов'язкових умов зарахування зустрічних вимог, як одного із способів припинення зобов'язання, є ясність цих вимог, тобто відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

У разі звернення однієї із сторін із заявою про зарахування вимог, коли інша сторона зобов'язання заперечує наявність боргу, посилаючись на характер, термін та розмір зустрічних вимог, спір підлягає розгляду в судовому порядку.

У даному випадку, з огляду на невирішений між сторонами спір у справі №12/1488, наявність боргу СПД ОСОБА_3 перед ТОВ "Замкове" та його розмір не є беззаперечним, а тому така вимога може бути предметом позову, однак не може бути оцінена як вимога, яку вправі заявити відповідач як зустрічну у відповідності до положень ст.601 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, доводи відповідача з даного приводу є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, а також положень ст.530 Цивільного кодексу України, від моменту направлення позивачем вимоги від 30.12.2007р., враховуючи поштовий перебіг (3 дні, відповідно до "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку №1149 від 12.12.2007р.) та передбачений термін виконання вимоги, у відповідача виникло зобов'язання у строк до 09.01.2008 року сплатити позивачу за надані послуги 5139,60 грн. Відповідно, з 10.01.2008р. відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов'язання.

Станом на день розгляду справи доказів сплати заборгованості в сумі 5139,60грн. відповідачем до суду не надано. Враховуючи викладене, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5139,60 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню господарським судом.

Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, слід зазначити про їх безпідставність, з урахуванням положень ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; а також тієї обставини, що вимогу про проведення розрахунків за надані послуги позивач надіслав 30.12.2007р. Таким чином, перебіг строку позовної давності у даному випадку розпочався від дня невиконання свого зобов'язання боржником на вимогу позивача у строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України. Тобто, зважаючи на звернення СПД ОСОБА_3 з даним позовом до суду 25.11.2010р., що підтверджується поштовим конвертом, в якому надійшла позовна заява (а.с. 19), строк позовної давності за заявленими вимогами не є пропущеним.

Отже, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем, згідно із уточненнями від 26.01.2011р., було нараховано до стягнення з відповідача 1805,44грн. інфляційних за період з березня 2008 року по жовтень 2010 року та 416,15грн. - 3% річних за період з 19.02.2008р. по 31.10.2010 р.

Перевіривши правомірність проведених позивачем нарахувань інфляційних та 3% річних, з урахуванням встановлених судом обставин по справі та в межах зазначеного позивачем періоду, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 1805,44грн. інфляційних та 416,15грн. - 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 11, 509, ст.ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 901 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" (м.Житомир, вул. Кафедральна, 10, ідентифікаційний код 22063975)

на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

- 5139,60грн. основного боргу,

- 416,15грн. - 3% річних,

- 1805,44грн. інфляційних,

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 зайво сплачені згідно з платіжним дорученням №138 від 23.11.2010р. судові витрати в сумі 18,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "28" січня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 -сторонам