Рішення № 135467645, 06.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 317/4257/25

Пр. 2/336/553/2026

06.04.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №317/4257/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, застосування наслідків порушення грошового зобов?язання,-

без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи), -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Кеню Д.В. в інтересах позивача 23.08.2025 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з зазначеним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №22032000109158 від 29.01.2019 у сумі 30 499,71 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 20 132,32 гривень, заборгованості по відсоткам у сумі 821,92 гривні, по комісії у сумі 9 545,47 гривень; а також інфляційні витрати у сумі 712,34 гривень, 3% річних у сумі 117,48 гривень, тобто, всього - 31 329,53 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 29.01.2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22032000109158, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти на споживчі потреби, на умовах нарахування фіксованих процентів за користування кредитними коштами, комісії.

Відповідно до Кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі УДБО), розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, - Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором.

Відповідно до доводів сторони позивача, АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав всі передбачені умови договору, а саме ознайомив відповідача з умовами кредитного договору, а також надав в тимчасове користування кредитні кошти.

Разом з цим, як зазначено у позовній заяві, 15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за кредитним договором. Згідно з умовами договору, як стверджує представник ТОВ «Цикл Фінанс», борг відповідачки за кредитним договором становить: 30 499,71 гривень, складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 20 132,32 гривень, заборгованості по відсоткам у сумі 821,92 гривні, заборгованості по комісії у сумі 9 545,47 гривень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України стороною позивача також заявлено до стягнення інфляційні витрати та 3% річних у зв?язку із невиконанням боржником своїх зобов?язань за кредитним договором.

Так, у період з 15.12.2021 по 23.02.2022 індексація на суму 20 132,32 гривень (тіло кредиту): [Сукупний індекс інфляції] = 100,60%, 101,30%, 101,60% = 103,538% (за період грудень 2021 року - лютий 2022 року); [Інфляційні нарахування] = 20 132,32 гривень (сума боргу) * 103,538% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 20132,32 гривень (сума боргу) = 712,34 гривень. Отже, як зазначає представник позивача, з боржника на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 712,34 гривень.

Розраховуючи 3% річних, у позовній заяві представник зазначає: 1) період розрахунку: з 15.12.2021 по 31.12.2021, тобто, за 17 днів; [Проценти] = 20 132,32 гривень (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 17 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 28,13 гривень; 2) період розрахунку: з 01.01.2022 по 23.02.2022, тобто, за 54 дні; [Проценти] = 20 132,32 гривень (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 54 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 89,35 гривень. Отже, на користь позивача з боржника підлягає стягненню 3% річних у розмірі 117,48 гривень.

Оскільки відповідачка не здійснила необхідних дій, спрямованих на погашення заборгованості, враховуючи неможливість позасудового врегулювання спору, з підстав, передбачених ст. 16, 204, 512, 514, 526, 625, 1048-1049, 1054, 1082 ЦК України, представник позивача, діючи в інтересах позивача, просить задовольнити позов у вказаній сумі.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 02.09.2025 цивільну справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю.

Справа 26.09.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 24.09.2025 передана в провадження судді Вайнраух Л.А.

Ухвалою судді від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до провадження судді та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За нормою ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідних клопотань до матеріалів справи не скеровано.

Відповідачка відзиву на позовну заяву, клопотань та заяв до справи не скеровувала, не скориставшись відповідним процесуальним правом, конверти із копією ухвали суду, а також позовною заявою, надіслані неодноразово за місцем реєстрації відповідачки, повернулись без вручення, що надає суду підстави для ухвалення рішення. Копія позовної заяви із додатками скерована позивачем відповідачеві, перед зверненням до суду, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно з приписами ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Відповідних повідомлень стороною відповідача не скеровано.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з приписами ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що 29.01.2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22032000109158, підписанням якого Клієнт підтверджує, що: вона акцептувала УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб АТ 'БАНК КРЕДИТ ДНІПРО' (далі - Заява-згода) і згодна з усіма умовами УДБО в повному обсязі. Цей Кредитний договір є невід?ємною частиною УДБО, та вказані документи разом і з Заявою-згодою складають єдиний Договір.

Предметом договору є те, що банк зобов?язується надати Клієнту грошові кошти (Кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов?язується повернути наданий Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках, виконати свої зобов?язання за даним договором в повному обсязі.

Згідно з п.1.1-1.2 договору Кредит надається на таких умовах: розмір - у сумі 21 953,82 гривень, строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення 29.01.2024. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі: 0,001% річних, на прострочену заборгованість 56% річних. Також сторонами узгоджено комісію за облсуговування кредиту 3,5% на місяць на суму кредиту.

Крім того, судом за даними виписки по особистому рахунку відповідача встановлено, що АТ «Банк Кредит Дніпро» дійсно видав кредит відповідачеві, зарахувавши суму кредиту, визначену у кредитному договорі, на особистий рахунок боржника, як передбачено умовами кредитного договору, після чого грошові кошти використовувавались відповідачем для задоволення власних споживчих потреб.

Згідно з розрахунком, засвідчена копія якого досліджена судом, що здійснений станом на 14.12.2021, тобто, напередодні відступлення права вимоги на користь позивача, - ОСОБА_1 має заборгованість перед банком у сумі 20 132,32 гривень (сума виданого кредиту та залишок простроченої заборгованості відповідно), 821,92 гривень (прострочені відсотки), комісія 9 545,47 гривень, тобто, всього 30 499,71 гривень. Сума виданого кредиту відповідно до даних розрахунку, а також частина нарахованих відсотків частково сплачувались, що враховано у розрахунку.

Також судом встановлено, що 15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до боржників за кредитними договорами, з урахуванням п.6.2.2 Договору щодо моменту набуття права вимоги, акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 15.12.2021 на виконання п. 8.2 договору факторингу, акта приймання-передачі прав вимоги від 15.12.2021, які містяться у додатках до позовної заяви та досліджені судом.

Згідно з п.3.1. договору підписанням цього договору клієнт гарантує, що йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Крім того, у розділі 2 договору сторонами узгоджено, що боржники це фізичні особи, які уклали первинні кредитні договори з клієнтом, права вимоги за якими відступаються за цим договором, а реєстр боржників це погоджена сторонами форма реєстру боржників з переліком їх особистих даних і розмірів грошових зобов?язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у клієнта, разом з додатком у електронному вигляді бази даних.

Вказані вище докази долучені до справи та відповідають критеріям належності та допустимості.

Разом з цим, суд звертає увагу, що за змістом позовної заяви та долучених доказів щодо відступлення права вимоги, вказаних вище по тексту рішення, сторона позивача стверджує, що ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги до відповідачки саме на підставі договору факторингу від 15.12.2021 №15/12/21.

Проте, до справи долучено витяг з реєстру боржників до договору №28/03/24 від 28.03.2024, в якому зазначені дані про ОСОБА_1 , номер договору, дата його укладення, а також складові заборгованості відповідно до умов договору від 29.01.2019 у загальній сумі 30 499,71 гривень, що складається з: тіла кредиту 20 132,32 гривень, відсотків 821,92 гривень, комісії 9 545,47 гривень. Витяг засвідчений представниками сторін.

Таким чином, доказів включення боржника ОСОБА_1 до реєстру боржників як додатку до договору саме від 15.12.2021 стороною позивача не надано, як і доказів укладення договору факторингу 28.03.2024.

Судом досліджено й платіжну інструкцію від 15.12.2021 про сплату ціни продажу згідно з договором від 15.12.2021 на користь клієнта.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п.12.1).

Відповідно до п. 6.2.2 права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання акту приймання-передачі прав вимоги (додаток №3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Даний акт (додаток№3) від 15.12.2021 досліджений судом, міститься в додатках до позовної заяви, засвідчений підписами представників сторін та печатками. Відступлення прав вимоги відбувається без згоди боржників (п.6.2.3).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються позивачем, як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.

У вказаній справі із врахуванням наданого тексту договору із підписами первісного кредитора та боржника, цієї умови в достатньому обсязі дотримано позивачем, відповідно, положення ст.634 ЦК України розповсюджуються на правовідносини, що склались між первісним кредитором та позичальником.

За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, а саме, прострочених тіла кредиту, процентів, нарахованих на вказане тіло, комісії.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник у первісного кредитора), стягнути складові його повної вартості, а саме, проценти за користування кредитом, процентна ставка яких визначена у кредитному договорі.

Матеріалами справи підтверджено нарахування та наявність заборгованості відповідача у сумі 20 132,32 гривень (сума виданого кредиту та залишок простроченої заборгованості відповідно), відсотків у сумі 821,92 гривень.

Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд з цього приводу враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.02.2023 у справі №199/7014/20, пр. №61-17825св21. Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон № 1734-VIII.

Так, умовами кредитного договору (індивідуальної частини, п.1.2) позичальнику встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту: 3,5% від суми наданого Кредиту, без деталізації послуг банка та уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Проте, переліку послуг за обслуговування кредиту, зокрема, з інформування про стан кредитної заборгованості, розмір та строки внесення обов`язкового платежу, підтвердження їх надання позичальнику за період користування кредитними коштами ОСОБА_1 , зокрема, у спосіб смс-інформування, відповідно до матеріалів справи стороною позивача не доведено.

Надані стороною позивача письмові докази, досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, не дозволяють зробити висновків про те, які саме послуги банку маються на увазі та зумовлюють нарахування комісії.

Тому, суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням наведеного особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, пр.№ 61-18730св20.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, пр.№61-4202сво22 дійшов висновку про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, пр.№ 61-11сво17.

Так, супутні послуги банку, наприклад, вартість користування платіжною карткою, смс-інформування, має надаватися клієнту банку безоплатно. Враховуючи наведене, підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за договором від 21.03.2019 у виді комісії у заявленому до стягнення розмірі судом не встановлено. За законом вказані послуги повинні надаватись безоплатно, відповідно, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати (комісію) щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Стосовно відступлення прав вимоги за кредитним договором, суд виходить з таких нормативних положень.

Відповідно до ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ст. 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з приписами ст.1077-1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У даній справі в якості підстави набуття права вимоги до відповідачки відповідно до кредитного договору від 29.01.2019, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , стороною позивача зазначено укладення між первісним кредитором та ТОВ «Цикл Фінанс» договору факторингу від 15.12.2021.

Поряд з цим, доказів включення боржника ОСОБА_1 до реєстру боржників до договору від 15.12.2021 матеріали справи не містять. Тобто, факт відступлення права грошової вимоги за договором №22032000109158 від 29.01.2019 у сумі 30 499,71 гривень до ТОВ «Цикл Фінанс» стороною позивача не підтверджено. Суд наголошує, що реєстр боржників, витяг з якого досліджений судом, має відношення до іншого правочину. Укладення договору факторингу 28.03.2024 відповідно до доводів сторони позивача не є підставою для набуття права вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 та, відповідно, для звернення до суду, що зумовлює висновок суду про необгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 29.01.2019.

Суд, розглядаючи позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» інфляційних втрат та 3 % річних згідно з приписами ст.625 ЦК України, виходить з того, що дана вимога є похідною, тому, враховуючи висновки суду, викладені вище, не встановив підстав для її задоволення, позаяк, не набувши права вимоги, позивач позбавлений права вимагати застосування наслідків невиконання грошового зобов?язання.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» не підлягають задоволенню, враховуючи їх необгрунтованість.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи висновки суду за результатами розгляду справи, судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 422,40 гривень, покладаються на сторону позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №10682/10 від 25.07.2022, посвідчення адвоката, договору про надання правової допомоги позивачу від 02.01.2025, додаткової угоди від 15.08.2025 (щодо представництва інтересів саме у даній справі адвокатом Кеню Д.В.), ордера від 15.08.2025, акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 15.08.2025, детального опису робіт (наданих послуг) від 15.08.2025, досліджені під час судового розгляду.

З огляду на вказані норми процесуальгого права, висновки суду по суті позовних вимог, підстав для стягнення витрат на правничу (правову) допомогу з відповідачки на користь позивача судом не встановлено, відповідно, вони залишаються за ТОВ «Цикл Фінанс».

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 131, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, застосування наслідків порушення грошового зобов?язання відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 гривень, - залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».

Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 06.04.2026.

Суддя Л.А. Вайнраух