Рішення № 135467150, 07.04.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

07.04.2026

Справа № 331/7278/25

Провадження № 2/331/1226/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Волотко М.П.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шкільна 48» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСББ «Шкільна 48» звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, Боржник є співвласником багатоквартирного будинку в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шкільна 48». ОСББ «Шкільна 48» являється балансоутримувачем і здійснює управління багатоквартирним будинком. Згідно протоколу від 10.12.2017 року загальних зборів ОСББ «Шкільна 48», розмір внесків за послуги з управління багатоквартирним будинком встановлено на рівні 3.20 грн. за 1 кв.м. В подальшому, протоколом загальних зборів ОСББ «Шкільна 48» від 01.03.2019 року затверджено розмір внесків за послуги з управління багатоквартирним будинком на рівні 4,20 грн. за 1 кв.м. Згідно протоколу від 01.12.2019 року загальних зборів ОСББ «Шкільна 48», розмір внесків за послуги з управління багатоквартирним будинком встановлено на рівні 5.20 грн. за 1кв.м. Заборгованість ОСОБА_1 перед ОСББ «Шкільна 48» зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком з квітня 2018 року по грудень 2025 року становить 22508,00 гривень з яких: 12706,60 грн. - розмір основної заборгованості, 7957,03 грн. - витрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, 1844,37 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

Представник до судового засідання не з`явився, долучив до матеріалів справи заяву про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення на її адресу проживання ухвали про відкриття провадження у справі. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками повернувся до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно інформаційної довідки від 06.08.2025 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що з 07.06.2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . /а.с.11-12/.

ОСББ «Шкільна 48» являється балансоутримувачем і здійснює управління багатоквартирним будинком. /а.с.20-28/.

Починаючи з квітня 2018 року ОСББ « Шкільна48» почало здійснювати управління, утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

З 22.11.2023 року у зв`язку зі звільненням голови правління ОСОБА_2 , обов`язки голови правління ОСББ «Шкільна 48» покладено на заступника голови правління Сімонову Г.І. /а.с.33/.

Відносини з приводу створення та діяльності об`єднань співвласників багатоквартирних об`єднань регулюються Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та їх статутом.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно протоколу від 10.12.2017 року загальних зборів ОСББ «Шкільна 48», розмір внесків за послуги з управління багатоквартирним будинком встановлено на рівні 3.20 грн. за 1кв.м.

Протоколом загальних зборів ОСББ «Шкільна 48» від 01.03.2019 року затверджено розмір внесків за послуги з управління багатоквартирним будинком на рівні 4,20 грн. за 1кв.м.

Згідно протоколу від 01.12.2019 року загальних зборів ОСББ «Шкільна 48», розмір внесків за послуги з управління багатоквартирним будинком встановлено на рівні 5.20 грн. за 1кв.м. /а.с.31/.

Заборгованість ОСОБА_1 перед ОСББ «Шкільна 48» зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком з квітня 2018 року по грудень 2025 року становить 22508,00 гривень з яких: 12706,60 грн. - розмір основної заборгованості, 7957,03 грн. - витрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, 1844,37 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості/а.с.13-17/.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Згідно із ст. 15 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума 7957,03 грн. - витрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, 1844,37 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд звертає увагу , що позивачем не нараховувались інфляційні втрати та 3% річних в період воєнного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 не належним чином виконувала свої зобов`язання щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком в період з квітня 2018 р. по грудень 2025 року, внаслідок чого виникла заборгованість.

Доказів про погашення суми боргу, на спростування факту наявності заборгованості чи її розміру станом на час розгляду справи відповідач не надала.

Оцінивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи та сукупність наданих сторонами доказів в їх взаємозв`язку і достатності, їх належність та допустимість, суд вважає, що відповідач порушила свої зобов`язання та не погасила заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:

1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);

2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);

3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);

4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копію ордеру про надання правової допомоги адвокатом Бубновим Д.Ю., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, попередній розрахунок суми судових витрат на суму 12000,00грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, не може погодитися із заявленою стороною відповідача сумою витрат на правову допомогу під час розгляду цивільної справи та вважає таку завищеною.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи фактичний вид правової допомоги та характер виконаної адвокатом роботи у розмірі 12000,00 грн., яка полягала: складання заяви - 4000,00 грн.; підготовка пояснень, відзиву у справі - 2000,00 грн.; участь у судових засіданнях 2 000,00 грн., витрати на розгляд справи у апеляційній інстанції 4000,00 грн. та враховуючи співмірність складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат , суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру та вважає за необхідне задовольнити частково заяву адвоката Бубнова Д.Ю. шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 000,00 гривень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шкільна 48» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шкільна 48» (ЄДРПОУ: 40561136, 69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, б.48) заборгованість по внескам на управління багатоквартирним будинком в розмірі 22508,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шкільна 48» (ЄДРПОУ: 40561136, 69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, б.48) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 07.04.2026 року.

Суддя: М.В. Антоненко