Рішення № 13546632, 11.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2011

Справа №2-2/5567-2010

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Об’їзна дорога, 60; поштова адреса: 02002, м. Київ-2, а/с №144)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтехнології" (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 31; поштова адреса: 95053, м.Сімферополь, а/с 2861)

про стягнення 7 521,02 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Жданов О.І. - - представник, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтехнології" про стягнення 7 521,02грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оперативної оренди обладнання №2520/С-4/06-2009 від 12.6.2009 року, відповідно до умов якого відповідач отримав у тимчасове платне користування (оренду) обладнання. Відповідач порушив у мови договору та лише частково оплатив орендну плату за вищевказаним договором, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Тотожні положення зафіксовані у ст. 283 Господарського кодексу України, згідно якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтехнології", як орендарем, було укладено договір №2520/С-4/06-2009 від 12.6.2009р оперативної оренди обладнання, відповідно до п.1.1 якого предметом договору являється те, що орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку РЕRІ (у т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість та вартість якого вказуються в актах приймання – передачі, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 договору передача обладнання в оренду ( з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) приймання – передачі.

Орендна плата має сплачуватися шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача (п. 4.1.2 договору).

Згідно п. 4.1.5 договору орендар сплачує орендну плату щомісячно за перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати.

Згідно п. 4.1.6 договору орендна плата може сплачуватись на розсуд орендаря наступним чином: у вигляді 100% попередньої оплати загальної орендної плати за місяць (із врахуванням фактичної кількості обладнання, що знаходиться у орендаря). Строк оплати - до 26 числа оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця (п. 4.1.6.1 договору); або із відстрочкою на період 26 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця (п. 4.1.6.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати (без ПДВ) за один місяць становить: 4% від вартості переданого в оренду обладнання. Дана ставка застосовується виключно при умові оплати орендної плати відповідно до п. 4.1.6.1 (передоплата) даного договору (п. 4.2.1 договору); або 4,5% від вартості переданого в оренду обладнання. Дана ставка застосовується виключно при умові оплати орендної плати відповідно до п. 4.1.6.2 (відстрочка на 26 календарних днів) даного договору (п. 4.2.2 договору).

У разі несвоєчасної сплати орендарем орендної плати (наявності простроченої заборгованості, незалежно від її розміру), її ставка (бeз ПДВ) складaє: 5,5% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць. Вказана ставка встановлюється с 1-го числа календарного місяця, в якому виникла заборгованість; 6,5% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць. Вказана ставка встановлюється при наявності простроченої заборгованості більше 60 календарних днів (с 1-го числа календерного місяця, наступного за тим, в якому виникла заборгованість). Вищевказані ставки застосовуються до кінця календарного місяця, в якому здійснено повне погашення заборгованості з орендної плати за цим договором. Ставки, що застосовуються орендодавцем відповідного до даного пункту, вважаються такими, що заздалегідь і належним чином узгоджені і погоджені сторонами (п.4.2.4 договору).

Відповідно до п.4.2.6 договору орендна плата в грошовому вираженні і вартість обладнання щомісячно розраховуються (із врахуванням індексації) орендодавцем на підставі вартості орендованого обладнання і вказується в додатках та актах наданих послуг, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, орендодавець, передавав, а орендар приймав у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. спеціалізовану тару для її транспортування), що підтверджується актами наданих послуг № 1140 від 30.6.2009р., № 1273 від 31.7.2009р., № 1490 від 31.8.2009р., № 1672 від 30.9.2009р., № 1827 від 31.10.2009р., № 1935 від 30.11.2009р., № 2082 від 31.12.2009р., № 0039 від 31.01.2010р., № 0098 від 28.02.2010р., № 0202 від 31.3.2010р.; а також реєстрами та додатками від 30.6.2009р, 31.7.2009р, 31.8.2009р, 30.9.2009р, 31.10.2009р, 30.11.2009р, 31.12.2009р, 31.01.2010р, 28.02.2010р, 31.3.2010р до договору №2520/С-4/06-2009 від 12.6.2009р оперативної оренди обладнання. Так, на виконання умов договору № 2520/С-4/06-2009 від 12.06.2009р. позивачем надано відповідачу послуг за період червень 2009 року - березень 2010 року на загальну суму 231 041,70грн

В порушення діючого законодавства та умов договору відповідач здійснював оплату за надані послуги в неповному обсязі. Так відповідачем в рахунок наданих послуг за договором було перераховано лише 223 520, 68 грн. В результаті чого за відповідачем склалася заборгованість з орендної плати за договором №2520/С-4/06-2009 від 12.6.2009р оперативної оренди обладнання у розмірі 7 521, 02грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачами по сплаті заборгованості за договором у розмірі 7 521,02грн та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на їх рахунки.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором у розмірі 7 521,02грн обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 12.01.2011р.

Керуючись ст. ст.49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтехнології" (95015, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 31; поштова адреса: 95053, м.Сімферополь, а/с 2861, р/р 26000316881 у Сімферопольській ФАКБ «МТБ», МФО 384748, ЄДРПОУ 33530565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Об’їзна дорога, 60; поштова адреса: 02002, м. Київ-2, а/с №144, р/р 26000000672000 у ПАТ «КІБ Креді Агріколь» м.Київ, МФО 300379, ЄДРПОУ 31032954) 7 521,02грн. заборгованості, 102,00грн. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.