Рішення № 13546623, 04.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

04.01.2011

Справа №2-15/5405-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримкисень» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, Харківське шосе 11 км.; ЄДРПОУ 31898564)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400)

Про визнання недійсним рішення.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Трутько Д.В., представник, довіреність від 04.10.2010

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримкисень» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Сімферопольської міської електричної мережі Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про визнання недійсним рішення комісії Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» оформленого протоколом №5454 від 15.10.2010 про перерахунок Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримкисень» об’єму та вартості недорахованої електричної енергії на суму 499 851,88 грн. прийнятого на основі акту №104605 про порушення правил користування електричною енергією для юридичних осіб від 01.10.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний акт та протокол складені з порушенням вимог Правил користування електричною енергією, а сам розрахунок вартості недорахованої електроенергії є необґрунтованим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.11.2010 замінено первісного відповідача Сімферопольську міську електричну мережу Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на належного відповідача Відкрите акціонерне товариство «Крименерго».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.11.2010, з метою забезпечення позову, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримкисень» про вжиття заходів, заборонено Відкритому акціонерному товариству «Крименерго» здійснювати будь-які дії щодо відключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримкисень» від енергопостачання, до розгляду даної справи по суті.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином, про що свідчить підпис на бланку перерви.

У своєму відзиві відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалася перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримкисень» (споживач) укладено договір поставки електроенергії № 4925 (а.с.14-17).

Згідно з розділом 1 Договору, Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього Договору та додаткам до Договору, які є його невід’ємними частинами.

Згідно пункту 2 Договору, під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

01.10.2010 представниками ВАТ «Крименего» була проведена перевірка об’єкта позивача ТП 658, розташованого за адресою: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км., за результатом якої був складений акт про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних осіб №104605 від 01.10.2010 (а.с.24).

Так, перевіркою було виявлено допущене позивачем порушення ПКЕЕ, а саме: порушення п.6.40, що виразилося у пошкоджені розрахункового засобу обліку електроенергії: установка у вторинних вимірювальних ланцюгах струму відмотуємого пристрою (вимикача) з метою заниження показників розрахункового електролічильника споживача, таким чином, електроенергія в повній мірі не враховувалась та не сплачувалась.

У зв’язку із незгодою з вказаними в акті порушеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримкисень» 12.10.2010 подало Відкритому акціонерному товариству «Крименерго» заперечення на акт №104605 від 01.10.2010 (а.с.31).

15.10.2010 акт про порушення ПКЕЕ №104605 від 01.10.2010 та заперечення споживача від 12.10.2010 були розглянуті на засіданні відповідної комісії ВАТ «Крименерго», яка прийняла рішення про донарахування позивачеві вартості недоврахованої електричної енергії у сумі 499 851,88 грн.

Ухвалене рішення оформлене протоколом засідання комісії ВАТ «Крименерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ №5454 від 15.10.2010 (а.с.23).

Позивач вважає, що нарахування йому відповідачем до оплати 499 851,88 грн. є необґрунтованим, у зв’язку з чим, просить суд визнати недійсним рішення засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, яке оформлене протоколом №5454 від 15.10.2010.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, суд звертає увагу на можливість оскарження рішень ВАТ «Крименерго» про нарахування вартості недоврахованої електроенергії, які оформлені у вигляді протоколів.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому відповідно до частини першої статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Тому спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

Така позиція викладена, зокрема, в пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Отже, Господарський кодекс України є спеціальним законом (по відношенню до Цивільного кодексу України), який регулює відносини в сфері господарювання.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Причому права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Таким актом є, зокрема, оскаржуване позивачем рішення у вигляді протоколу засідання комісії ВАТ «Крименерго» №5454 від 15.10.2010.

Так, президія Вищого Арбітражного суду України в Роз’ясненнях №02-5/53 від 26.01.2006 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів» зазначила, що акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Згідно з пунктом 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28, з наступними змінами та доповненнями, постачальник електричної енергії має право повністю припинити подачу електричної енергії споживачу у випадку несплати за недовраховану електричну енергію.

Таким чином, рішення комісії, оформлене протоколом, відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), оскільки породжує певні обов’язки у споживача – сплатити донараховану вартість спожитої електричної енергії. Невиконання ж вказаного обов’язку породжує для споживача певні негативні наслідки – відключення його від електропостачання, та, відповідно, можливість понесення матеріальних витрат.

Суд звертає увагу на те, що в пункті 6.42 Правил користування електричною енергією передбачено, що споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу. Більш того, можливість такого оскарження передбачена безпосередньо в самому протоколі № 5454 від 15.10.2010.

Як вбачається з підпису про отримання копії протоколу 5454 від 15.10.2010 позивач отримав копію протоколу 26.10.2010, таким чином не порушив строків подання позовної заяви з відповідною вимогою до суду.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.40 ПКЕЕ у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656.

Отже, перерозрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється при наявності як самого порушення, так і мети – зміна показів засобу обліку.

В пункті 2 акту №104605 від 01.10.2010 вказано, що режим роботи підприємства є цілодобовим, що не відповідає дійсності, оскільки згідно пункту 2 додатку №5 до договору №4925 від 08.12.2003 режим роботи підприємства визначений у дві зміни.

У пункті 2 акту №104605 від 01.10.2010 та рішенні засідання комісії ВАТ «Крименерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ оформленого протоколом №5454 від 15.10.2010 вказано адресу перевіряємого об’єкту: м. Сімферополь, 11 км. Московськлого шосе, однак, згідно пункту 4 договору про поставку від 08.12.2003 №4925, місцезнаходження ТП 658: 11 км. Харківського шосе.

Також, в даному акті не вказано про пошкодження чи зрив пломб, установлених у місцях, вказаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, що робить неможливим доступ споживача до засобів обліку з метою установки у вторинних вимірювальних ланцюгах струму відмотуємого пристрою (вимикача) з метою заниження показників розрахункового електролічильника.

Тобто, вказаним актом не зафіксовано явних ознак та доказів умисного пошкодження споживачем пристрою обліку електроенергії та зриву, або пошкодження пломб.

Отже, з вказаного можна зробити висновок, що неправильна робота пристрою обліку позивача не є наслідком порушення ним ПКЕЕ та умов договору про користування електричною енергією.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що чисельні порушення, допущені відповідачем при складані акту №104605 від 01.10.2010, призводять до втрати зазначеним актом доказової сили, та, як наслідок, вказаний акт не може бути підставою для проведення розрахунку вартості недоврахованої електроенергії.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Отже, найважливішими властивостями доказів є допустимість та їх належність. Причому під допустимістю доказів розуміється, у тому числі, отримання доказів з належних джерел доказування та з дотриманням порядку їх збирання. Наведений принцип знайшов своє відображення в статті 62 Конституції України, якою визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За всіх викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним рішення комісії ВАТ «Крименрего» з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією оформленого протоколом №5454 від 15.10.2010, згідно якого позивачу був здійснений перерозрахунок вартості недорахованої електричної енергії на суму 499 851,88 грн., є обґрунтовані, засновані на нормах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню. Наведені відповідачем обставини не спростовують факти, викладені позивачем в позовній заяві.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення у відповідності з положеннями статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення комісії Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400) оформленого протоколом №5454 від 15.10.2010.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримкисень» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, Харківське шосе 11 км.; ЄДРПОУ 31898564) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.01.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.