Рішення № 135465924, 03.04.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1082/2026

130/534/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Мовчан В.В. через систему «Електронний суд» звертається до суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 530434-КС-001 від 20 березня 2025 року у сумі 27400 грн, а також 2662,40 грн судових витрат (а.с.1-9).

Позов обгрунтовує невиконанням відповідачем умов договору кредиту № 530434-КС-001 від 20 березня 2025 року, який був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями і підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким він отримав кредит в сумі 16000 грн.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надає розрахунок заборгованості відповідача, копію договору кредиту, копії банківських документів.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької 20 лютого 2026 року (а.с.1).

Ухвалою суду від 2 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та здійснено повідомлення відповідача про розгляд цієї справи в порядку частини одинадцятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 88).

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за останнім відомим місцем реєстрації проживання, однак, 17 березня 2026 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.90).

Згідно з частиною одинадцятою статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідно частини першої статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, за умов існування усіх підставі, передбачених частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

На підставі частини третьої статті 211, пункту 1 частини третьої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, розглянув справу у відсутність представника позивача та відповідача.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи встановлено, що 20 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір № 530434-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кошти в розмірі 16000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Кредит надано строком на 25 днів, з процентною ставкою 0,01 % в день, фіксована. Денна процентна ставка 0,88 % . Комісія за надання кредиту становить 3360 грн, термін дії договору становить до 13 квітня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 19526,10 грн (а.с. 19-27).

20 березня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» запропонувало відповідачу укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», про що складено пропозицію укласти Договір (оферта) № 530434-КС-001 про надання кредиту (а.с.28-29).

20 березня 2025 року відповідач ознайомилась з умовами пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та повністю і безумовно прийняла їх та акцептує (а.с.38).

Відповідно до копії візуальної форми послідовності дій Клієнта, 20 березня 2025 року з 16-06 год по 17-31 год вчинено наступні дії: вхід в особистий кабінет, отримання інформації про статус клієнта, передача інформації обраних клієнтом умов кредиту, надання паспорту споживчого кредиту, запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту, підписання паспорта споживчого кредиту, формування шаблону оферти, запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання Договору, запит на відправку шаблону акцепту, підписання Договору Клієнтом, формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору, відправка документів на електронну пошту, відображення документів у особистому кабінеті (а.с.47).

Згідно з копією паспорту споживчого кредиту, відповідач ознайомлена з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту 20 березня 2025 року (а.с.15-18).

Згідно з копією анкети клієнта, відповідач вказала особисті дані, в тому числі номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 та суму бажаного кредиту в розмірі 16000 грн (а.с.47).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «Профітгід» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 4 листопада 2020 року та на підставі платіжної інструкції відправника, було здійснено успішний переказ грошових коштів 20 березня 2025 року о 17-33 год на суму 16000 грн на картку № НОМЕР_2 призначення платежу «Перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. № 530434-КС-001 від 20 березня 2025 року Без ПДВ» (а.с. 49).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 4 лютого 2025 року загальна сума загальної заборгованості відповідача становить 27400 грн, з них: 16000 грн заборгованість за кредитом, 40 грн заборгованість по відсотках, 3360 грн заборгованість по комісії та заборгованість по відсоткам за статтею 625 Цивільного кодексу України в сумі 8000 грн (а.с.11-13).

До матеріалів позовної заяви представник позивача надав копію правил надання споживчих кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (а.с. 50-61).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово тлумачив сферу застосування цієї статті, а саме: що охоплює собою поняття «грошове зобов`язання», зокрема у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року № 758/1303/15-ц та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19). Крім того у Постанові Великої Палати від 4 лютого 2020 року № 912/1120/16 Верховний Суд знову висловив правовий висновок про те, що проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Окрім цього Верховний Суд зауважив, що стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору.

Відповідачем не спростовано того, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, йому не належить, так само як не спростовано факту отримання кредитних грошових коштів на належну йому банківську карту.

Суд зазначає, що системне тлумачення Закону України «Про електронну комерцію» свідчить про те, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 Цивільного кодексу України. Крім того, проценти за користування кредитом визначено згідно положень статей 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, відповідачем в у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому, з відповідача, в силу частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,40 грн (а.с. 10).

Керуючись статтями 81, 141, 263-265, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію»; статтями 509, 525-527, 610-612, 625-627, 638, 639, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 530434-КС-001 від 20 березня 2025 року в розмірі 27400 (двадцять сім тисяч чотириста) грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», знаходиться за адресою: б. Лесі Українки, 26 офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ