Рішення № 135465836, 03.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуСправа №160/33925/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 періоду з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію, починаючи з 15.08.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), при цьому при призначенні пенсії її пільговий стаж роботи з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року, в порушення вимог ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обраховано для обчислення розміру пенсії не у подвійному, а у одинарному розмірі, у зв`язку із чим 15.08.2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку пенсії позивача, однак, листом від 14.10.2024 року №55895-40725/Б-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно відмовило позивачеві у проведенні такого перерахунку, з посиланням на набрання чинності Законом №1058-IV, хоча нормами розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, відтак, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Отже, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 01.01.2004 по 28.02.2023 року у КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпропетровської обласної ради», підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнта страхового стажу). За наведених обставин, позивач вважає оскаржувану відмову відповідача протиправною та такою, що призводить до порушення її конституційного права на належний соціальний захист, а тому вважає, що заявлені нею позовні вимоги є таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025р. вказана позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33925/24 за цією позовною заявою, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.

07.02.2025р. до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01 січня 2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. При цьому за приписами ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (зі змінами, що набрали чинності з 15 серпня 2003) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, в закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Отже, для визначення права на пенсію за вислугу років спеціальний стаж до 01 січня 2004 року і після цієї дати зараховується за даними трудової книжки, тобто з 01 січня 2004 року також застосовується пільгове обчислення стажу роботи за ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнта страхового стажу) страховий стаж до 1 січня 2004 зараховується за даними трудової книжки з урахуванням пільгового обчислення за ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 1 січня 2004 - відповідно до ст.24 Закону №1058-IV за даними персоніфікованого обліку, пропорційно до сплачених страхових внесків. Відповідно до звернення позивача матеріали її пенсійної справи переглянуто, страховий стаж позивача, зарахований по 28.02.2023, складає 67 років 04 місяці 27 днів, при цьому період роботи з 02.02.1996 по 28.02.2023 враховано згідно ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення (у подвійному розмірі зараховано період роботи з 06.06.1996 по 31.12.2003).

Також разом із відзивом відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 06.01.2025р. надано завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, призначену з 11.10.2020 року відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнта страхового стажу) період роботи позивача з 06.06.1996 року по 31.12.2003 року враховано згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі, натомість період роботи позивача з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року зараховано до її стажу лише в одинарному розмірі.

Позивач, не погоджуючись з таким розрахунком її стажу, 15.08.2024р. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про зарахування періоду роботи з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року до її пільгового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, а також про проведення відповідного перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 14.10.2024 року №55895-40725/Б-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у проведенні такого обрахунку її пільгового стажу та у проведенні відповідного перерахунку та виплати її пенсії, посилаючись на те, що за приписами ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (зі змінами, що набрали чинності з 15 серпня 2003) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, в закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Отже, для визначення права на пенсію за вислугу років спеціальний стаж до 01 січня 2004 року і після цієї дати зараховується за даними трудової книжки, тобто з 01 січня 2004 року також застосовується пільгове обчислення стажу роботи за ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнта страхового стажу) страховий стаж до 1 січня 2004 зараховується за даними трудової книжки з урахуванням пільгового обчислення за ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 1 січня 2004 - відповідно до ст.24 Закону №1058-IV за даними персоніфікованого обліку, пропорційно до сплачених страхових внесків. Відповідно до звернення позивача матеріали її пенсійної справи переглянуто, страховий стаж позивача, зарахований по 28.02.2023 року, складає 67 років 04 місяці 27 днів, при цьому період роботи з 02.02.1996 по 28.02.2023 враховано згідно ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення (у подвійному розмірі зараховано період роботи з 06.06.1996 по 31.12.2003).

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 114 Закону №1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV право на призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до положень ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, пунктами 20-22 Порядку №637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Так, відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Вищевказані норми свідчать про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи іншими документами, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Отже, лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Водночас, приписами ст.60 Закону №1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час призначення позивачу пенсії в межах цього спору, діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Статтею 1 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні» від 05.07.2001 року №2586-III (далі - Закон №2586-III) визначено, що туберкульоз це інфекційне захворювання, викликане мікобактерією туберкульозу.

Також ст.1 Закону №2586-III визначено, що протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

Відповідно до переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я №133 від 19 липня 1995 року, туберкульоз є особливо небезпечною інфекційною хворобою.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2586-III медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я містить, зокрема, : в розділі 1.1. Лікарняні заклади: Лікарня (республіканська, обласна, центральна міська, міська, центральна районна, районна); Медичний центр (різного профілю); в розділі 1.1.2. Однопрофільні: Протитуберкульозний диспансер.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 16.07.2009 № 514 затверджено «Перелік туберкульозних закладів», в якому міститься:

розділ 1. Лікувально-профілактичні заклади: 1.1. Лікарняні: Медичний центр (фтизіатричний, фтизіопульмонологічний); Протитуберкульозний диспансер;

розділ 2 Структурні підрозділи лікарняних, амбулаторно-поліклінічних та санаторно-курортних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я: Туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.09.1984 року ОСОБА_1 у період 02.02.1996 була прийнята на роботу в Міськтубдиспансер, який в подальшому було реорганізовано в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпропетровської обласної ради» де і працює досі, що підтверджується Відомостями з Реєстру застрахованих осіб.

Зважаючи на вищенаведені приписи Закону № 2586-III та Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 №385, Міськтубдиспансер, який в подальшому було реорганізовано в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпропетровської обласної ради» належать до закладів охорони здоров`я, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у таких медичних закладах має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Так, згідно із записами №№13-24 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.09.1984 року позивач у спірний період з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року працювала на посадах: «молодшої медичної сестри буфету» стаціонарного відділення№3, стаціонарного відділення №1, відділення легеневого туберкульозу для дорослих, легенево-туберкульозного відділення №1, на посаді «молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) туберкульозного відділення №8, «молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) туберкульозного відділення №9 (Ко-інфекційний легеневий туберкульоз), «молодшої медичної сестри (санітарки-буфетниці) туберкульозного відділення №1.

Вказані записи у трудовій книжці позивача про спірні періоди роботи скріплені печатками підприємства, дефектів не мають та з них можливо встановити період та особливий характер роботи позивача.

За розрахунком страхового стажу форми РС-право (номер ПС: 045750011821) після проведеного перерахунку пенсії за зверненням позивача (у зв`язку з уточненням даних в ЄПС) загальний страховий стаж позивача, зарахований по 28.02.2023 року, складає 67 років 04 місяці 27 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №2 13 років 01 місяць 0 днів, при цьому період роботи з 02.02.1996 року по 28.02.2023 року враховано згідно зі ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення у подвійному розмірі (кратність 2).

Разом з цим, судом встановлено, що для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнта страхового стажу) страховий стаж позивача до 1 січня 2004 року, тобто період роботи з 06.06.1996 року по 31.12.2003 року зараховано у подвійному розмірі а період роботи з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року - в одинарному що підтверджено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.10.2024 року №55895-40725/Б-01/8-0400/24.

Під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується відповідачем, що у вищевказані спірні періоди позивачка працювала в інфекційних закладах охорони здоров`я.

При цьому, як вказано вище, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Приймаючи до уваги записи трудової книжки позивача, які підтверджують її роботу в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, інформацію, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також приймаючи до уваги, що заклад, де працювала позивач, відноситься до інфекційних закладів охорони здоров`я, період роботи позивача з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року мають бути зараховані до спеціального стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення для обчислення розміру пенсії, оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.10.2024 року №55895-40725/Б-01/8-0400/24, та, відповідно, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення для обчислення розміру пенсії та провести відповідний перерахунок її пенсії з 15.08.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене у сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 969,00 грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення для обчислення розміру пенсії, оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.10.2024 року №55895-40725/Б-01/8-0400/24.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) період роботи з 01.01.2004 року по 28.02.2023 року до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення для обчислення розміру пенсії та провести відповідний перерахунок її пенсії з 15.08.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 969,00 грн. (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова