Ухвала суду № 13546301, 19.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4362/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгові традиції»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправними дій та зобовязання визнати податкову декларацію податку на додану вартість-податковою звітністю,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгові традиції»(далі ТОВ «Торгові традиції»), остаточно вточнивши позовні вимоги звернулося до суду з позовом , та просить суд визнати дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (далі ДПІ) протиправними та просить прийняти податкову декларацію з ПДВ TOB «Торгові традиції»за звітний місяць - листопад 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо невизнання звітних документів TOB «Торгові традиції»(код ЄДРПОУ 35624733) з податку на додану вартість за звітний період листопад 2009 року - протиправними. Зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі міста Києва визнати податкову декларацію TOB «Торгові традиції»(код ЄДРПОУ 35624733) з податку на додану вартість за звітний період листопад 2009 року - податковою звітністю з 19.12.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ТОВ «Торгові традиції»зареєстровано Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією як юридична та взятий на облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва

Позивачем було складено податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період листопад 2009 року та скеровані на адресу податкового органу в якому позивач перебуває на обліку як платник податку на додану вартість, тобто до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, однак така прийнята не була та на адресу позивача, органами ДПІ було направлено лист №9108/1028-321 від 29.12.09 у яком було зазначено, що податкова декларація з ПДВ за звітний період листопад 2009 року заповнена всупереч п.1.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, а саме, позивачем не було зазначено номери рядків декларації в третьому розділі.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку що будь-яких порушень з боку позивача при заповненні податкової накладної за листопад 2009 року не має.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підпунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Більш детально питання подання податкової декларації регламентується статтею 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного закону, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, згідно з п. 1.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Колегія суддів зазначає, що згідно з вищевказаним пунктом є тільки три підстави для неприйняття податковим органом декларації, а саме: не зазначення обовязкових реквізитів, непідписання декларації відповідною посадовою особою та нескріплення печаткою платника податків.

Таким чином при заповненні декларації за листопада 2009 року позивачем було дотримано вимоги п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181, а дії відповідача щодо не прийняття даної декларації не законні.

Докази, що спростовують доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, в той же час позивачем надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає що позовні вимоги ТОВ «Торгові традиції»підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 99, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 серпня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б. Парінов

І.Й.Петрик

Повний текст ухвали виготовлений 24 січня 2010 року.