Постанова № 13546295, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9454/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є. Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сауляка Ю.В.,

суддів Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року у справі за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області до Щорської районної державної лабораторії ветеринарної медицини про стягнення суми необґрунтованої виручки та штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Щорської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, в якому просили стягнути суми необґрунтованої виручки та штрафу в розмірі 3453,09 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з Постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року та постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянта аргументує тим, що оскаржувана Постанова є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

До суду апеляційної інстанції сторони не зявились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обовязковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем порядку встановлення і застосування цін, зафіксований в Акті перевірки від 26.11.2008 року №006520, є недоведеним, а рішення від 12.12.2008 року №90 суперечить вимогам чинного законодавства та є необґрунтованим.

Однак, з такими висновками Чернігівського окружного адміністративного суду колегія суддів погодитись не може.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками позивача 26 листопада 2008 року було проведено перевірку Щорської районної державної лабораторії ветеринарної медицини з питань правильності формування і застосування цін, за наслідками якої складно відповідний Акт №006520 від 26.11.2008, в якому зафіксовано порушення з боку відповідача порядку формування тарифів на платні послуги ветмедицини за рахунок врахування до статті «Накладні витрати»витрат майбутніх періодів, тоді як накладні витрати визначаються за фактичними витратами і розподіляються пропорційно заробітній платі з нарахуваннями згідно з калькуляцією.

За результатами перевірки прийнято рішення від 12.12.2008 року № 90 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом вилучення у відповідача в доход державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки в сумі 1151 грн. 03 коп. та штрафу в сумі 2302 грн. 06 коп.

Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення»та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, та повноваження органів державного управління в галузі встановлення та застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) покладено на Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 26 Закону України «Про ветеринарну медицину»тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.

Законом України «Про ціни і ціноутворення» передбачається, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, Урядом України можуть вводитися інші методи державного регулювання цін і тарифів (ст. ст. 6, 8).

У даному випадку таким методом є запровадження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.96 р. N 51 «Про механізм формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.04.96 р. за N 176/1201, і виданого на виконання Закону України «Про ветеринарну медицину», Постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1992 р. N 478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів»та від 21.10.94 р. N 733 «Про ціноутворення в умовах реформування економіки».

Згідно з Механізмом формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги до розрахунку тарифу включаються накладні витрати на поточний рік.

Однак, під час проведення перевірки відповідача, працівниками Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області виявлено включення відповідачем до складу «накладних витрат»витрати майбутніх періодів, тоді як зазначені витрати визначаються виходячи за фактичними витратами і розподіляються пропорційно заробітній платі з нарахуваннями, згідно калькуляції.

Зазначені обставини під час розгляду справи відповідачем не спростовані.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.92 р. N 478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів».

Даною Постановою Кабінету Міністрів України визначений перелік послуг, які надаються закладами ветеринарної медицини за рахунок замовників таких послуг.

Пунктом 6 зазначеної Постанови зобов'язано Міністерство сільського господарства і продовольства України розробити та затвердити єдиний порядок формування тарифів на послуги державної ветеринарної медицини. На виконання цієї постанови вказане Міністерство сільського господарства і продовольства України наказом від 19.02.1996 р. за N 51 затвердило Механізм формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги.

Статтею 8 Закону України «Про ветеринарну медицину»передбачено, що підрозділи ветеринарної медицини діють на підставі положень, погоджених з Державним департаментом ветеринарної медицини, згідно з якими керівникам ветлікарень надано право встановлювати тарифи на платні ветеринарні послуги.

Отже, цим Департаментом делеговані на місця повноваження по встановленню тарифів на платні послуги, виходячи з собівартості послуг в окремих регіонах, але з дотриманням встановленого порядку формування тарифів.

Таким чином, обґрунтованим є висновок контролюючого органу про те, що на тарифи на ветеринарні послуги не можуть встановлюватися вільні ціни, оскільки щодо них запроваджене державне регулювання, що в свою чергу підтверджується наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 07.03.1997 р. за N 29, в п. 4 якого вказано, що при формуванні тарифів на ветеринарні роботи і послуги слід керуватися Механізмом формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, затвердженим наказом Мінсільгосппроду України від 19.02.1996 р.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819 затверджено Положення «Про державну інспекцію з контролю за цінами».

Так, відповідно до ст. 3 вказаного Положення основними завданнями Держінінспекції є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Пунктом 4 Положення передбачено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї повноважень у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1. Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи наведені норми діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення, на підставі якого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, прийнято позивачем на підстав, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зазначене рішення відповідачем у встановленому законодавством порядку не оскаржено, є чинним на момент розгляду справи, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року постановлена судом з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області до Щорської районної державної лабораторії ветеринарної медицини про стягнення суми необґрунтованої виручки та штрафу задовольнити.

Стягнути з Щорської районної державної лабораторії ветеринарної медицини (Державний бюджет Щорського району, р/р 311112106700569, код 21408863, банк отримувача: ГУ ДКУ у Чернігівській області, МФО 853592) 1151 (одну тисячу сто пятдесят одну) грн. 03 коп. необґрунтовано одержаної виручки та штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки 2302 (дві тисячі триста дві) грн. 06 коп., а всього 3453 (три тисячі чотириста пятдесят три) грн. 09 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяЮ.В. Сауляк

СуддіО.О. Беспалов

О.А. Губська