Ухвала суду № 13546291, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15671/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сауляка Ю.В.,

суддів Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретаріКочума О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»- Пришепи Михайла Олександровича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2010 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення №0000502200/1 від 20.11.2009 року - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та поставити по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що висновки суду першої інстанції суперечать нормам матеріального права та обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які зявилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка TOB «СіЕйчЕс Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.02.2008р. по 31.03.2009р., за наслідками якої складено відповідний Акт від 17.08.2009р. №177/23-50/35704808.

Під час перевірки було встановлено, що при перерахуванні процентів за користування позикою в іноземній валюті по договору позики від 10.04.2008 б/н на користь компанії Europe SA»(Швейцарія) TOB «СіЕйчЕс Україна»не було сплачено податку з доходів з джерелом їх походження з України, в розмірі 10%, а саме 50 049,89 грн. (25.03.2009 року перераховано нерезиденту 64 999,86 дол. США - процентів за користування позикою (на суму 1064999,86 дол. США).

У звязку з виявленням зазначеного порушення відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000502200/0 від 28.08.2009 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 150149,89 грн., в т.ч. за основним платежем - 50049,89 грн., за штрафними санкціями -100099,78 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Підпунктом «а»цієї статті визначено, що одним із видів доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України є проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з п. 13.2 зазначеної статті резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п. п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Положення п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст. 1 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал»від 10.01.2002 N 2929-III, ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Статтею 4 Конвенції визначено резидентом Договірної Держави будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію.

Статтею 11 цієї Конвенції встановлено, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі (п. 1). Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів (п. 2).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність чіткого законодавчого закріплення оподаткування процентів тільки в одній з Договірних Держав.

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на норми п. 5 та 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 N 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

Як вбачається зі змісту наведеної Постанови Кабінету Міністрів України нею визначено процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України, в той час як підставі звільнення від оподаткування доходів визначені в самій Конвенції.

Тому надання позивачем довідки про підтвердження статусу резидентства компанії СНS Europe SA не може бути підставою для звільнення позивача від оподаткування податком на прибуток, а є лише обовязковою умовою для такого звільнення, якщо операції, проваджувані підприємствами, підпадають під ознаки, закріплені Конвенцією для віднесення їх до переліку таких, що не підлягають оподаткуванню на території України.

Ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, позивач доказів того, що проценти, які ним сплачені, є такими, що сплачуються:

- у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;

- у зв'язку з продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству;

- за позиками будь-якого виду, що надаються банком; або

- самій Договірній Державі, або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади, а тому підстави для звільнення їх від оподаткування податком на прибуток в Україні відсутні.

Підсумовуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»- Пришепи Михайла Олександровича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяЮ.В. Сауляк

СуддіО.О. Беспалов

О.А. Губська

(Повний текст Ухвали складено 25.01.2011 року.)