Постанова № 13546260, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9708/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

при секретарі Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Дитя і серце»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Дитя і серце»до Бориспільської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення форми «Р» від 01.06.2010р. № 9 та акту про проведення камеральної перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Дитя і серце» (далі позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення форми «Р»Бориспільської митниці Державної митної служби України від 01.06.2010р. №9 та Акту про проведення камеральної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду першої інстанції позивачем, було подано апеляційну скаргу, в якій він просить, з урахуванням уточнень в судовому засіданні, її скасувати в повному обсязі, як незаконну, та постановити нову, якою задовольнити позов.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.198 та п. 4 ст.202 КАС України, суд апеля2ційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі акта камеральної перевірки даних, заявлених при митному оформленні виробів медичного призначення, а саме електродів для кардіостимуляторів, ввезених позивачем за період 01.04.2007р. по 01.04.2010р. №К/00008/122000000/19245158 від 01.04.2010р., відповідачем прийняте податкове повідомлення форми «Р»№9 від 01.06.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 237 233 грн. 85 коп.

Судом першої інстанції зроблено висновок про правомірність казаного податкового повідомлення форми «Р», виходячи з того, що датою визначення податкового зобов'язання є момент його фактичного обчислення, а саме момент, коли відділом митних платежів у ході проведення камеральної перевірки здійснено розрахунок митних платежів позивачу на запит відділу контрольно - перевірочної роботи.

Разом з тим, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон України №2181), контролюючими органами є: митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

У п.35 ст.1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п.19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до п.п. «б»п. 10.1 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України №168) особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п.2.4 ст.2 цього Закону.

Відповідно до п. 2.4 Закону України №168, платником податку є будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Згідно з п. 10.3 ст.10 Закону України №168, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Вимоги п.10.4 ст.10 Закону України №168 передбачають, що контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральним податкового та митного органів.

Відповідно до абзацу 2 п.п. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону України № 2181, порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Спільним рішенням є Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за N 109/188 від 16.03.2001 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 даного Порядку контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Київська регіональна митниця згідно п.п. «б»п. 10.1 ст. 10 Закону України N 168 є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону.

Відповідно до п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 щодо визначення терміна «арифметична помилка або описка»під терміном «арифметична помилка»слід розуміти помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо).

Під терміном «методологічна помилка»слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п.10.3 ст.10 Закону «Про податок на додану вартість»та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України № 2181, митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181, дія якого не поширюється на митні органи (аналогічна позиція була висловлена в узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, повязаних зі справлянням податків і зборів митними органами від 01.01.2010 р.»).

Так, згідно з п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується, не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181, а не митний орган, який самостійно визначає базу оподаткування та ставку податку.

Зазначене відповідає правовій позиції і Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 02.06.2009 р., справа № 21-474во09) та правовій позиції Вищого адміністративного суду України (постанова від 23.03.2010 р., справа № к-19658/08).

Окрім цього, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2010р. відмовлено в задоволенні позову в частині оскарження акта камеральної перевірки №К/00008/122000000/19245158 від 01.04.2010р., на підставі висновків якого відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р»від 01.06.2010р. №9.

З цього приводу, Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм. Акти індивідуальної дії - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Тобто правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, так як його висновки так і сам акт в цілому, не тягнуть правових наслідків і не є обовязковими для виконання, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив в цій частині в задоволенні позовних вимог.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, судом першої інстанції в порушення вказаних норм права не були досліджені всі фактичні обставини справи, встановлення яких є необхідним для винесення обєктивного рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст.198, та п. 4 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, доводи апелянта частково спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Дитя і серце»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2010 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення скасувати.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Дитя і серце»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»№9 від 01.06.2010 року.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:І.В. Федотов

Судді:К.А. Бабенко

В.П. Мельничук

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2011.