Ухвала суду № 135461692, 06.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/25598/25

Провадження № 2-о/638/105/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявників адвоката Коваленка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

Адвокат Коваленко Андрій Олександрович звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із заявою, в якій просить встановити той факт, що алежна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 2000 року, виданого фірмою «Аудит-Куп`янськ» згідно з розпорядженням №5950 від 15 червня 2000 року, зареєстрована Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу №145 за №18240 на підставі відмітки у свідоцтві про право власності на житло від 15 червня 2000 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності (по 1/3 частки кожному) квартира АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 2000 року, виданого Фірмою «Аудит Куп`янськ» згідно з розпорядженням №5950 від 15 червня 2000 року. Право власності на квартиру зареєстровано Куп`янським бюро технічної інвентаризації на праві спільної часткової власності, про що зроблено запис у реєстрову книгу №145 за №18240 та підтверджується відповідною відміткою у вищевказаному свідоцтві про право власності на житло, підписом та печаткою керівника БТІ. Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 , має загальну площу 37,4 кв. м. та житлову площу 19,3 кв. м.

Загальновідомим є той факт, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та поширення у грудні 2025 року лінії фронту на територію Куп`янського району Харківської області, місто Куп`янськ постійно потерпає від артилерійського та авіаційного обстрілу з боку військ рф, житловий фонд міста постійно знищується.

21 квітня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №381, якою затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення». Вказаний Порядок визначає механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення». Підтвердження права власності на пошкоджене або знищене житло - є обов`язковою умовою для отримання компенсації в межах електронної публічної послуги «єВідновлення». Таке підтвердження відбувається саме за наявною інформацією про право власності на пошкоджене/знищене житло в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

03.03.2025 р. заявники звернулась до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою №65571734 щодо внесення інформації про право власності на квартиру АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141. Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області від 04.03.2025 р. № 77608020 у здійсненні реєстрації права власності заявнику було відмовлено на підставі п.п. 4,5 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де зазначено, що державним реєстратором було встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно , а саме: Під час розгляду заяви державним реєстратором отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та встановлено, що інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - відсутня. Державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради направлявся запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області за № 360/0/50-25 від 29.01.2025 року. Департаментом реєстрації Харківської міської ради отримано відповідь Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області №316 від 31.01.2025 року, відповідно до якого було зазначено, що зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ». Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.01.2013 року. На даний час адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожеж знищено повністю, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені. Працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює». Таким чином, реєстрація речового права заявників на квартиру в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливлена об`єктивною неможливістю державного реєстратора отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права на квартиру заявника до 01 січня 2013 року, тобто підтвердити факт такої реєстрації. Незважаючи на те, що заявники на законних підставах набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на даний час не вбачається можливим.

Представник заявників зазначає, що єдиним способом підтвердити інформацію про зареєстроване речове право на нерухоме майно для здійснення державним реєстратором реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримати доступ до компенсації за програмою «єВідновлення» у заявників є звернення до суду для підтвердження факту проведення реєстрації права власності відповідним БТІ до 2013 року, про що свідчить щодо реєстрації за заявниками права власності на вищевказаним об`єкт нерухомого майна в Куп`янському БТІ на паперових носіях (реєстрових книгах), що підтверджується відповідною відміткою у свідоцтві про право власності на житло, підписом та печаткою керівника БТІ.

В судовому засіданні заявник та представник заявників подану заяву підтримали з підстав, зазначених у ній. Просили задовольнити.

Розглянувши заяву, заслухавши думку заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Конституції України).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997 у справі за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 травня 2022 року у справі № 443/398/15-ц (провадження № 61-15275св21).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли провадження у справі вже відкрито - закриває провадження в ній.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяв про встановлення факту, що має юридичне значення у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

У своїй заяві заявники фактично просять визнати за ними право власності, якого вони набули в минулому на законних підставах.

З огляду на те що йдеться про правовідносини, що стосуються права власності та повноважень власника, цілком очевидно, що закон, який регулює спірні правовідносини, є не процесуальним, а матеріальним.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України можна дійти висновку, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що за змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (див. постанови від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 та від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19).

Аналогічного висновку дійшов у своїй постанові Верховний Суд у справі № 201/9106/24 від 02 квітня 2025 року.

Результат аналізу наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка є власником/володільцем нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що фактично заявники шляхом звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, завили вимогу про визнання за ними права власності на нерухоме майно, тому така вимога має розглядатися у позовному провадженні. Оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви, а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.

З огляду на викладене, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 294, 315, 353 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Роз`яснити заявникам їх право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали суду складено 06.04.2026 року.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк