Рішення № 135461183, 06.04.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/482/26

Номер провадження 2/555/596/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Оксенюк Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 25.01.2022-100005107 від 25 січня 2022 року у розмірі 10 306 грн 21 коп., з яких: 8 828 грн 53 коп. основний борг та 1 477 грн 68 коп. проценти.

Позов обґрунтовано тим, що 25 січня 2022 року між сторонами ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачці ОСОБА_1 надано кредит у сумі 11 000 грн, строком на 42 дні, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та комісію в порядку і строки, визначені договором.

Позивач ТзОВ «Споживчий центр»послався на те, що кредитні кошти були фактично перераховані ОСОБА_1 , однак остання свої зобов`язання виконала лише частково, сплативши 5 361 грн 47 коп. 10 лютого 2022 року, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 16 560грн.

Також позивач просив покласти на ОСОБА_1 судові витрати. У позовній заяві зазначено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, а докази щодо витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи та зазначив, що докази щодо понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Від відповідачки ОСОБА_1 19 березня 2026 року надійшли відзив на позовну заяву, заява про застосування строку позовної давності та клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відзиві ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору за допомогою електронного підпису та одноразового ідентифікатора, а також проходження ідентифікації через систему BankID, однак просить відмовити у задоволенні позові у зв`язку зі спливом позовної давності. Також зазначає, що ставить під сумнів правильність визначення залишку тіла кредиту, однак вказує, що сплив позовної давності, на її думку, є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.

У клопотанні про розгляд справи без її участі відповідач ОСОБА_1 заперечила проти ухвалення заочного рішення та просила розглянути справу

в порядку спрощеного позовного провадження з ухваленням рішення по суті на підставі наявних матеріалів.

Представник позивача своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався; станом на час розгляду справи будь-яких заяв, пояснень чи відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, а якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. За змістом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на подані заяви сторін про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, відзив, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом установлено, що 25 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 25.01.2022-100005107.

За умовами договору відповідачці надано кредит у сумі 11 000 грн строком на 42 дні, з фіксованою процентною ставкою 1 % за кожен день користування кредитом, а також комісією, пов`язаною з наданням кредиту, у сумі 1 650 грн.

Із паспорта споживчого кредиту та заявки вбачається, що загальна вартість кредиту для споживача за погоджений строк становила 16 084 грн 42 коп., а графік передбачав три платежі, перший із яких - 5 361 грн 47 коп.

З поданих електронних документів вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, підтвердила отримання інформації про істотні умови договору та підписала його одноразовим ідентифікатором J452, який було надіслано на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . У додатку до анкети позичальника цей номер вказаний як основний/фінансовий, а сама відповідачка у відзиві не заперечила факту укладення договору таким способом.

Факт надання кредитних коштів також підтверджується квитанцією про виплату від 25.01.2022 на суму 11 000 грн, із зазначенням призначення платежу: «Видача за договором № 25.01.2022-100005107».

Оцінюючи подані докази, суд виходить із того, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину у випадках, визначених законом. Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу, що при вирішенні спорів щодо електронних мікрокредитів слід перевіряти сукупність обставин: ідентифікацію особи, використання одноразового ідентифікатора, належність реквізитів позичальнику та підтвердження фактичного перерахування коштів.

Отже, суд доходить висновку, що позивач ТОВ «Споживчий центр» належними та допустимими доказами довів факт укладення між сторонами кредитного договору та факт надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів, а доводи відповідачки про відсутність належної доказової бази спростовуються поданими матеріалами та її власною поведінкою після укладення договору.

Судом також установлено, що 10 лютого 2022 року відповідачка ОСОБА_1 здійснила часткову оплату заборгованості в сумі 5 361 грн 47 коп.

У відзиві відповідач прямо погодилась із тим, що така дія може розцінюватися як визнання боргу.

Крім того, ТзОВ «Споживчий центр» у поданій позовній заяві просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 не всю загальну вартість кредиту, а лише

залишок основного боргу 8 828 грн 53 коп. та проценти, нараховані лише за період з 25.01.2022 по 07.03.2022, тобто в межах погодженого строку кредитування, у сумі 1 477 грн 68 коп.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання; боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначених договором. Верховний Суд виходить із того, що проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за правомірне користування кредитом до моменту настання прострочення, а не санкцією за порушення.

Оскільки позивач ТзОВ «Споживчий центр» нарахував проценти лише в межах погодженого строку кредитування до 07 березня 2022 року, вимога про їх стягнення є вимогою про стягнення плати за користування кредитом, а не вимогою про відповідальність за прострочення.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності суд виходить із наступного.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у поданій до суду заяві про застосування позовної давності вказує, що новий трирічний строк почався 11 лютого 2022 року і закінчився 11 лютого 2025 року.

Однак такі доводи відповідача не враховують спеціальних правил, які діяли у спірний період.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину строки, визначені статтями 257-259 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 карантин на всій території України відмінено лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, яким на час дії воєнного стану також було продовжено строки позовної давності, визначені статтями 257-259 ЦК України.

Лише Законом № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 було виключено, причому цей Закон набрав чинності 04.09.2025.

Отже, у спірних правовідносинах дія законодавчого режиму продовження перебігу позовної давності на час воєнного стану тривала до 04 вересня 2025 року.

Таким чином, твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що сам факт введення воєнного стану не має значення без доведення неможливості звернення до суду, є помилковим, оскільки в цій справі йдеться не про поновлення пропущеного строку за поважних причин, а про спеціальне законодавче продовження позовної давності, встановлене безпосередньо законом.

За таких обставин на день звернення позивача до суду 05 березня 2026 року строк позовної давності не сплив, а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності немає.

Посилання відповідачки на постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 369/13303/21 саме по собі не спростовує наведеного висновку, оскільки загальне правило про відмову в позові у разі спливу позовної давності застосовується лише тоді, коли такий строк дійсно сплив, чого у цій справі не відбулося.

Щодо доводів ОСОБА_1 про необґрунтованість розрахунку суд зазначає, що відповідачка не подала власного розрахунку та не спростувала

даних позивача належними доказами. Поданий позивачем розрахунок узгоджується з умовами договору, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, сумою фактично наданого кредиту та частковою оплатою, здійсненою відповідачкою.

Оцінюючи всі зібрані у справі докази в сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні заяви відповідачки про застосування позовної давності слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 526, 530, 610, 612, 1048, 1049, 1054, 257, 264, 267 ЦК України, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити в повному обсязі.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.01.2022-100005107 від 25 січня 2022 року у загальному розмірі 10 306 (десять тисяч триста шість) гривень 21 копійка, з яких: 8 828 грн 53 коп. основний борг; 1 477 грн 68 коп. - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, електронна адреса: info@sgroshi.com, номер телефону: 380630731405.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя А.Ю. Собчук