Постанова № 13546028, 13.01.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-8767/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І.

при секретаріРозумняк О.В.

за участі:

представника позивача:

відповідача:Ковальчука В.О.

ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області <3-тя особа >до Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 <3-тя особа >про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області звернулася в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в якому просить винести рішення, яким стягнути з відповідача 40827 грн. 40 коп. - податкового боргу (податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 34929 грн. 90 коп. (11643 грн. 30 коп. - основний платіж, 23286 грн. 60 коп. - штрафні санкції); податок з доходів фізичних осіб на суму 2857 грн. 50 коп. (основний платіж); єдиний податок на суму 2500 грн. 00 коп. (основний платіж)

Свій позов позивач мотивує тим, що Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкова інспекції Хмельницької області зазначений податковий борг в добровільному порядку не сплачений, а завданнями органів державної податкової є здійснення контролю за додержаннями податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив суд стягнути вищезазначену заборгованість в повному обсязі. Також представник позивача вніс усне клопотання про уточнення прізвища відповідача, так як відповідач - ОСОБА_4 одружилася та взяла прізвище чоловіка слід рахувати прізвище відповідача ОСОБА_4

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та просила суд відмовити позивачу у задоволені адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрована як фізична особа підприємець виконавчим комітетом Камянець - Подільської міської ради Хмельницької області 12.09.2007 року за НОМЕР_2 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обовязкових платежів і зобовязана їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.

Кам'янець-Подільською об'єднаної державною податкової інспекцією Хмельницької області була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.09.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної позапланової перевірки від 16 січня 2009 року № 8 173 2998305922, в якому зазначено, що позивачем в порушення вимог п. п. 8.1.1, 8.1.2, п. 8.1, ст.8, п. п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 4 від 22.05.2003 року, не визначено оподатковуваний дохід громадян найманих працівників, не проведено утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11646,30 грн., із сум виплачених громадянам - найманим працівникам заробітної плати за виконані роботи по виготовленню меблів; також позивачем було порушено вимоги ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13 92 від 26.12.1992 року, п. п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2857,50 грн., від здійснення позивачем діяльності, яка не зазначена у свідоцтві платника єдиного податку на 2008 рік; крім того позивачем порушено ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року, внаслідок чого позивачу донараховано єдиний податок (50 відсотків) за найманих осіб в розмірі 2500 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000101742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000101742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000101742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000101742/3 від 13 серпня 2009 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб найманих працівників в сумі 34929,90 грн., в тому числі 11643,30 грн., основного платежу і 23286,60 грн., штрафних (фінансових санкцій), № 0000111742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000111742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000111742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000111742/3 від 13 серпня 2009 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в сумі 2857,50 грн., основного платежу, № 0000121742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000121742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000121742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000121742/3 від 13 серпня 2009 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання по єдиному податку в сумі 2500 грн.

Що стосується податкових повідомлень рішень № 0000111742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000111742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000111742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000111742/3 від 13 серпня 2009 року, якими відповідачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в сумі 2857,50 грн., основного платежу, то суд вважає, що їх необхідно визнати незаконними та в задоволенні їх слід відмовити.

В акті виїзної позапланової перевірки від 16 січня 2009 року № 8 173 НОМЕР_1 зазначено, що в порушення ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» відповідач як фізична особа підприємець не мала права здійснювати підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування за слідуючими видами діяльності:

- 36.11.0 виробництво меблів для сидіння;

- 36.12.0 - виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі;

- 36.13.0 - виробництво кухонних меблів;

- 36.14.0 - виробництво інших меблів, тому що дані види діяльності не вказані у Свідоцтві про сплату єдиного податку від 20.12.2007 року № 213771 серія Є отриманого позивачем на 2008 рік.

До такого висновку при проведенні перевірки посадова особа податкового органу прийшла в звязку з тим, що відповідач за період, що перевірявся перебувала на спрощеній системі оподаткування і здійснювала види діяльності, які не були внесені до свідоцтва про сплату єдиного податку. Дохід за такими видами діяльності підлягає оподаткуванню згідно із нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем було прийняті зазначені податкові повідомлення - рішення року яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку доходів фізичних осіб в сумі 2857,50 грн.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких субєктів малого підприємництва як - то фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно ст. 2 цього ж Указу Президента України субєкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

У разі коли фізична особа - субєкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Ставка єдиного податку для субєктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за місяць.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сімї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» визначено, що субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - субєктів малого підприємництва).

Відповідно до п. п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-4 від 22 травня 2003 року дохід (прибуток), одержаний само зайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Аналізуючи зазначені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком не підлягають оподаткуванню за правилами встановленими ст. ст. 13, 14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року.

Згідно ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто позивач повинен був виконати вимоги п. п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: почати вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобовязаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Разом з тим ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» містить вичерпний перелік умов запровадження для таких субєктів малого підприємництва як - то фізичних осіб спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких субєктів малого підприємництва як - то фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Суд вважає, що вказаний перелік умов розширеному тлумаченню не підлягає. У вказаних умовах запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не зазначено, що є якісь обмеження перебування на спрощеній системі оподаткування за видами діяльності, тобто якщо допустити, що позивач хоч і здійснювала види діяльності які не були зазначені у її свідоцтві про сплату єдиного податку, це не є підставою для переходу позивача із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування.

Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок із змісту підзаконного нормативного акту, яким є «Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого наказом ДПА України № 599 від 29 жовтня 1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 752/4045.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України № 1275/10/13-09 від 28.09.2009 року подібне обмеження не може бути застосоване, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Отже субєкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. Обмеження у застосуванні спрощеної системи оподаткування щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені пунктом 4 прикінцевих положень Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

Відповідач під дію таких обмежень не підпадає.

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить.

За таких обставин суд вважає, що режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи субєкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким субєктом малого підприємництва, визначається з врахуванням абзацу 3 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивач прийняв податкові повідомлення рішення, які не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто є незаконними тому в задоволені їх потрібно відмовити.

Відносно податкових повідомлень - рішень № 0000101742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000101742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000101742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000101742/3 від 13 серпня 2009 року, якими відповідачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб найманих працівників в сумі 34929,90 грн., в тому числі 11643,30 грн., основного платежу і 23286,60 грн., штрафних (фінансових санкцій), № 0000121742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000121742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000121742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000121742/3 від 13 серпня 2009 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання по єдиному податку в сумі 2500 грн., то суд вирішуючи питання про їх законність виходить з такого.

У акті виїзної позапланової перевірки від 16 січня 2009 року № 8 173 2998305922 зазначено, що згідно наданих матеріалів працівниками ВПМ позивача за № 3596/26 002/09 від 28.12.2008 року та наданих пояснень найманих працівників встановлено, що відповідач використовувала працю незареєстрованих згідно трудового законодавства найманих працівників в цеху по виробництву корпусних меблів та виплачувала їм доходи за виконані роботи.

Згідно ч. 4 ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» у разі коли фізична особа субєкт підприємницької діяльності платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участі у підприємницькій діяльності членів його сімї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну найману особу.

Згідно рішення Камянець Подільської міської ради Хмельницької області ставка єдиного податку по виробництву корпусних меблів становила 200 грн. Розрахунок розміру єдиного податку по працівниках, які працювали по найму у відповідача наведений у таблиці № 2 акту перевірки.

Суд при вирішенні питання про законність податкових повідомлень - рішень № 0000121742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000121742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000121742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000121742/3 від 13 серпня 2009 року, якими відповідачу визначено податкове зобовязання по єдиному податку в сумі 2500 грн., не бере до уваги пояснення відповідача про те, що так як єдиний податок не включений до переліку податків і зборів (обовязкових платежів), встановленого ст. ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно відповідач не мав права застосовувати до відповідача штрафні санкції і пеню по єдиному податку, а також те, що крім того ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» не передбачає відповідальність платника єдиного податку за несплату єдиного податку за використання праці найманих працівників, враховуючи такі обставини.

Відповідно до вказаних податкових повідомлень рішень відповідачу нараховані не штрафні санкції і пеня по єдиному податку, а основна сума податку, на підставі п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-3 від 21 грудня 2000 року, тобто такі дії податкового органу є обовязком у разі встановлення в результаті перевірки фактів заниження податкових зобовязань платником податків.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що позивач цілком законно прийняв податкові повідомлення - рішення № 0000121742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000121742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000121742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000121742/3 від 13 серпня 2009 року, якими відповідачу визначено податкове зобовязання по єдиному податку в сумі 2500 грн.

Крім того у акті виїзної позапланової перевірки від 16 січня 2009 року № 8 173 2998305922 зазначено, що згідно наданих матеріалів працівниками ВПМ позивача за № 3596/26 002/09 від 28.12.2008 року та наданих пояснень найманих працівників встановлено, що відповідач використовуючи працю незареєстрованих згідно трудового законодавства найманих працівників в цехах по виробництву корпусних меблів виплачувала їм доходи за виконані роботи по виробництву корпусних меблів.

При цьому податок з доходів фізичних осіб із виплачених доходів найманим працівникам не утримувався та не перераховувався до бюджету за період з 01.09.2007 року по 01.05.2008 року.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 4 від 22 травня 2003 року податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є субєктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Аналізуючи вказану норму закону, суд приходить до висновку, що відповідач у перевіряємий період мала статус податкового агента, так як використовувала найману працю інших фізичних осіб та проводила виплати заробітної плати таким іншим фізичним особам, що підтверджується письмовими поясненнями фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах з позивачем і отримували у неї щомісячну заробітну плату, а також постановою Камянець Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2009 року, якою позивач звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України на підставі ст. 1 п. В ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, тобто з нереалібітуючих підстав. Вказана постанова суду набрала законної сили 08 вересня 2009 року.

Відповідач обвинувачувалась у тому, що будучи приватним підприємцем та маючи право прийняття та звільнення з роботи працівників, визначення умов їх роботи і оплати праці, забезпечення дотримання інших нормативних актів, здійснюючи підприємницьку діяльність по наданню послуг з виробництва меблів, грубо порушуючи законодавство про працю, в порушення вимог п. п. 8.1.1, 8.1.2, п. 8.1, ст.8, п. п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 2, 24, 24 1, 253 КЗПП України без укладання трудової угоди з найманими працівниками проводила їм виплату заробітної плати, не сплачуючи податку до бюджету з доходів фізичних осіб.

У мотивувальній частині постанови суду, судом зроблено висновок про те, що вина позивача у скоєному злочині доведена повністю за обставин вказаних у обвинуваченні.

Згідно п. п. 8.1.1, 8.1.2, п. 8.1, ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідач як податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобовязана була утримувати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Як зазначено вище відповідач в порушення вимог чинного законодавства цього не робила, тобто не утримувала податок від суми такого доходу за рахунок найманих осіб і не перераховувала його до бюджету.

Відповідно до п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідач як податковий агент за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку повинна нести фінансову відповідальність.

Розрахунок податку з фізичних осіб наведений у таблиці № 6 акту перевірки.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що позивач цілком законно прийняв податкові повідомлення рішення № 0000101742/0 від 22 січня 2009 року, № 0000101742/1 від 27 березня 2009 року, № 0000101742/2 від 28 травня 2009 року, № 0000101742/3 від 13 серпня 2009 року, якими відповідачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб найманих працівників в сумі 34929,90 грн., в тому числі 11643,30 грн., основного платежу і 23286,60 грн., штрафних (фінансових санкцій).

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов частково обґрунтований та частково доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно частково задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», п. 1.15 ст. 1, п. п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 3, п. п. 8.1.1, 8.1.2, п. 8.1, ст.8, п. п. «а»п. 19.2 ст. 19, п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст. 13, 14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 1, 2, 4, 5, 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», ст. ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області податковий борг - податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 34929 грн. 29 коп. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 29 коп.) (р\р 33217801700003 одержувач Державний бюджет м. Кам'янець-Подільський код 23565590 банк ГУДКУ в Хмельницькій області МФО 815013)., єдиний податок на суму 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот грн.) (р\р 34210379700003 одержувач Державний бюджет м. Кам'янець-Подільський код 23565590 банк ГУДКУ в Хмельницькій області МФО 815013).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя< для копії >< Суддя >

"Згідно з оригіналом" СуддяП.І. Салюк