Постанова № 13545814, 20.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2011 року Справа № 2а-9955/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Чукіної А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лабіринт-С» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Лабиринт-С» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття поданих приватним підприємством «Лабиринт-С» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року;

- зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти подані приватним підприємством «Лабиринт-С» податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року;

- зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську перенести до електронної бази податкової служби, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданих приватним підприємством «Лабиринт-С» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Приватне підприємство «Лабиринт-С» направляло до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року, але вони не були прийняті податковим органом без надання будь-яких правових підстав, що є порушенням вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Жодних пропозицій від податкового органу щодо надання нової податкової декларації з виправленими показниками на день звернення до суду на адресу підприємства не надходило. Приватне підприємство «Лабиринт-С» вважає, що Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську порушила права підприємства щодо прийняття звітності як субєкта господарської діяльності. Відсутність нарахувань по особовому рахунку сум податкових зобовязань може свідчити про відсутність фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність ведення діяльності, передбаченої статутними документами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 11.01.2011 за № 912/10 (а.с.71-73). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.

Відповідач у запереченнях зазначив, що податкові декларації позивача за квітень, травень та червень 2010 року не визнані податковою звітністю, оскільки всупереч п.п.1.2 п.1 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ» затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982, в поданих деклараціях вказаний недійсний номер свідоцтва платника ПДВ. Податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року не були прийняті, тому що мали помарки на печатці підприємства, що також суперечить Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982. Податкова декларація за вересень 2010 року не визнано податковою звітністю, оскільки відповідно до абз.2 п.п.2.2 п.2 зазначеного порядку у разі, якщо особа, зареєстрована платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим звітним періодом, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. ПП «Лабиринт-С» 28 вересня 2010 року отримало нове свідоцтво платника ПДВ, його податковий період розпочинається 28 вересня 2010 року та закінчується 31 жовтня 2010 року, та податкова декларація за вересень не подається.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську запропонувала ПП «Лабиринт-С» виправити вказані недоліки, направивши листи, та надати знову декларації з податку на додану вартість, заповнені згідно затвердженого порядку. З огляду на викладене, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську вважає, що діяла згідно чинного законодавства та висновки про вчинення неправомірних дій є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 11.01.2011 за № 912/10.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) Приватним підприємством «Лабиринт-С» надано до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську:

- 10 серпня 2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, про що свідчить відмітка про одержання, а саме штамп Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (а.с.28-33);

- 10 серпня 2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, про що свідчить відмітка про одержання, а саме штамп Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (а.с.34-39);

- 10 серпня 2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, про що свідчить відмітка про одержання, а саме штамп Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (а.с.40-45);

- 6 серпня 2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, про що свідчить відмітка про одержання, а саме штамп Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (а.с.45-51);

- 29 вересня 2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість за серпнеь 2010 року з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, про що свідчить відмітка про одержання, а саме штамп Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (а.с.52-57);

- 27 жовтня 2010 року податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, про що свідчить відмітка про одержання, а саме штамп Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (а.с.58-63);

Згідно листів Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19.08.2010 за № 39274, від 07.09.2010 за № 5798/28-521, від 01.10.2010 за № 45512, від 02.11.2010 за № 50676, податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010 року не визнані як податкова звітність, оскільки податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2010 року, всупереч п.п.1.2 п.1 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ» затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982, вказаний недійсний номер свідоцтва платника ПДВ, податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 мали помарки на печатці підприємства, що також суперечить Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982, а податкова декларація за вересень 2010 року, відповідно до абз.2 п.п.2.2 п.2 зазначеного порядку не повинна була подаватися (арк. справи 74, 80, 84, 88).

Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин (надалі Закон № 2181).

У відповідності із пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобовязань регулюється статтею 4 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на імя керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобовязаний погасити податкове зобовязання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків не визнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982), декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.4 Порядку № 166).

У разі подання декларації на паперових носіях платником згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Порядку № 166 подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків).

У відповідності із пунктом 4.2 Порядку № 166 у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/ (спеціальної). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобовязань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали пятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»); при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з підпунктом 4.4 Порядку № 166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобовязаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту №329 від 05 серпня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, з 04 серпня 2010 року було анульовано реєстрацію свідоцтва №100206294 платника податку на додану вартість приватного підприємства «Лабиринт-С», код ЄДРПОУ 32586685, індивідуальний податковий номер 325866812360 (а.с.92).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100303042, приватному підприємству «Лабиринт-С» 28 вересня 2010 року присвоєно індивідуальний податковий номер 325866812360 (а.с.27).

Відповідно до абз.2 п.п.2.2 п.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) звітним (податковим) періодом є один календарний місяць (за винятком випадків, указаних у пункті 2.3 цього Порядку). У разі, якщо особа, зареєстрована платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим звітним періодом, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. У разі, якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, оскільки ПП «Лабиринт-С» 28 вересня 2010 року отримало нове свідоцтво платника ПДВ, його податковий період розпочинається 28 вересня 2010 року та закінчується 31 жовтня 2010 року, та податкова декларація за вересень не подається, а її показники повинні бути включені у податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року. Таким чином, податкова декларація з ПДВ за вересень 2010 року правомірно не визнана податковою звітністю відповідачем.

Через те, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року правомірно не прийнята, посилання позивача на неправомірність дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року та невнесення показників податкової декларації до особового рахунку та вимоги про зобовязання відповідача прийняти та занести до особового рахунку податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.

При огляді в судовому засіданні оригіналів поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року не знайшли свого підтвердження доводи відповідача стосовно порушень позивачем положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982).

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження неправомірні дії відповідача в частині неприйняття у приватного підприємства «Лабиринт-С» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень та серпень 2010 року, та невнесення показників податкових декларацій до особового рахунку ПП «Лабиринт-С».

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування причин неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень та серпень 2010 року, суд вважає такими, що не підпадають під передбачений підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 20 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 січня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у Приватного підприємства «Лабиринт-С» (ідентифікаційний код 32586685) податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року.

Зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та занести до особового рахунку Приватного підприємства «Лабиринт-С» (ідентифікаційний код 32586685) податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лабиринт-С» (ідентифікаційний код 32586685, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 40 офіс 303) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена у повному обсязі 25 січня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб