Рішення № 135456026, 25.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/9543/25

Номер провадження2/205/691/26

Справа № 205/9543/25

Провадження № 2/205/691/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Волошенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Кудіна А.В. звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначила, що 05.06.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06001-06/2024, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. 19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 20.06.2024 року до Договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 34 070 грн., з яких: 12 800 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 020 грн. сума заборгованості за відсотками, 3 250 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 06001-06/2024 від 05.06.2024 року.

Далі зазначає, що 17.06.2024 року та 13.07.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитні договори № 18243-06/2024 та № 13290-07/2024, які було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. 27.11.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27112024/2, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27112024/2, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за:

- кредитним договором № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року у розмірі 30 450 грн., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 450 грн. сума заборгованості за відсотками, 14 000 грн. - сума заборгованості за штрафом;

- кредитним договором № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року у розмірі 24 000 грн., з яких: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 000 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 000 грн. - сума заборгованості за штрафом.

Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитними договорами № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року та № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року.

20.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7907306, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. 27.02.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27022025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 27022025 від 27.02.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 29 776,70 грн., з яких: 8 848,82 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 927,88 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 000 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 7907306 від 20.05.2024 року.

14.06.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2614816, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 25 680 грн., з яких: 8 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 680 грн. сума заборгованості за відсотками, 16 000 грн. сума заборгованості за пенею. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 2614816 від 14.06.2024 року.

На підставі викладеного, представник позивача звертається до суду та просить стягнути із відповідача заборгованість за:

- кредитним договором № 06001-06/2024 від 05.06.2024 року у розмірі 34 070 грн., з яких: 12 800 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 020 грн. сума заборгованості за відсотками, 3 250 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями;

- кредитним договором № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року у розмірі 30 450 грн., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 450 грн. сума заборгованості за відсотками, 14 000 грн. - сума заборгованості за штрафом;

- кредитним договором № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року у розмірі 24 000 грн., з яких: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 000 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 000 грн. - сума заборгованості за штрафом;

- кредитним договором № 7907306 від 20.05.2024 року у розмірі 29 776,70 грн., з яких: 8 848,82 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 927,88 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 000 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

- договором позики № 2614816 від 14.06.2024 року у розмірі 25 680 грн., з яких: 8 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 680 грн. сума заборгованості за відсотками, 16 000 грн. сума заборгованості за пенею, а всього стягнути заборгованість за вказаними договорами у загальному розмірі 143 976,70 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.05.2025 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

08.09.2025 року відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву у якому просила поновити строк на подачу відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилалась на те, що матеріали справи не містять доказів того, яким чином встановлювалась особа, яка підписувала спірні кредитні договори. Зазначає, що вказані договори вона не підписувала. Позивачем надаються кредитні договори де у полі клієнта зазначено багато номерів телефону і незрозуміло на який саме номер було направлено ідентифікатор підпису. Наявні у матеріалах справи паперові копії спірних кредитних договорів не можуть вважатися електронними документами та не є належними доказами укладення договору між відповідачем та кредитором. На думку відповідача, долучені до матеріалів справи розрахунки за кредитними договорами не є належними доказами наявності заборгованості, оскільки докази перерахування кредитних коштів на картку чи рахунок відповідача матеріали справи не містять. Наданий до суду витяг з реєстру боржників до договору факторингу фактично не є таким витягом, а є аркушем паперу, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній у реєстрі боржників, а тому позивач не довів наявність права вимоги до відповідача у вказаній справі. Окрім того, відсотки за вказаними договорами нараховані після закінчення строку кредитування, а нарахування неустойки та штрафу є безпідставним, оскільки заборонено спеціальним законодавством на період дії карантину та воєнного стану в Україні. Також зазначила, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки заявлено вимоги щодо різних договорів, кожен з яких має аналізуватися окремо, а не в сукупності. Також зазначила, що нею понесено витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн., докази понесення яких будуть надані протягом встановленого строку. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

18.09.2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив у якій вона зазначила, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. Також зазначила, що електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договори в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті первісних кредиторів подала заявки на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісні кредитори надіслали позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності), який відповідач використала для підтвердження підписання кредитних договорів. Верифікація та ідентифікація позичальника здійснюється через ІТС первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора та доступний, зокрема, через сайт первісного кредитора та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Далі представник позивача пояснила, яким чином відбувається укладення договору в електронній формі. Так, позичальник здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті первісного кредитора, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. При заповненні форм заявки позичальнику необхідно внести всі обов`язкові дані, включаючи ПІБ, ІНН, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система первісного кредитора здійснює реєстрацію заявника на сайті первісного кредитора і формує особистий кабінет позичальника. Приймаючи заявку до розгляду, первісний кредитор не приймає на себе зобов`язання надати кредит. У разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту, первісний кредитор робить позичальнику в особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі кредитного договору, який містить усі істотні умови. Позичальник може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти кредитний договір або відмовитися від пропозиції. У випадку готовності позичальника прийняти пропозицію (оферту), позичальник натискає кнопку «згоди», після чого позичальнику надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який позичальник має ввести у відповідне поле. У момент введення коду на сайті первісного кредитора позичальник направляє первісному кредитору електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду кредитний договір вважається підписаним. Тобто, для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Звертає увагу суду, що саме відповідач ОСОБА_1 ініціювала укладення договорів, оформивши заявки на сайті первісних кредиторів та підписавши договори з використанням одноразового ідентифікатора. Для укладення кредитних договорів в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті первісних кредиторів відповідачем власноруч. Спірні договори містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, тобто, зазначено суму кредиту, дату видачі та строк повернення, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитних договорів висловлено не було, відповідних доказів матеріали справи не містять. Жодних застережень або зауважень зі сторони відповідача, щодо неповного розуміння змісту кредитних договорів або незгоди з їх умовами під час їх підписання, до суду стороною відповідача не надано. У випадку неповного розуміння умов кредитних договорів у відповідача була можливість відмовитися від їх підписання, якою вона не скористалася. Таким чином, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. На думку представника, факт укладання відповідачем кредитних договорів в електронній формі та їх підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», доведено у повному обсязі, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідачем не спростовано презумпції правомірності кредитного договору - всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, підлягають виконанню. Звертає увагу суду, що відповідач, як власниця карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів, однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належать. Заперечуючи проти перерахування коштів за вказаними договорами, відповідач не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них. З метою надання вичерпної інформації по справі, позивач звернувся до первісних кредиторів з відповідними запитами про надання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу за укладеними договорами та детальних розрахунків заборгованості. Станом на 16.09.2025 року позивачем було отримано:

- інформаційний лист про перерахування коштів № 3466_250423100919 від 23-04 2025 року;

- інформаційний лист про перерахування коштів № 20250702-1535;

- інформаційний лист про перерахування коштів № 20250702-1538;

- інформаційний лист про перерахування коштів № 20250228-18.1;

- детальний розрахунок заборгованості № 06001-06/2024;

- детальний розрахунок заборгованості № 7907306;

- детальний розрахунок заборгованості № 18243-06/2024;

- детальний розрахунок заборгованості № 13290-07/2024.

Звертає увагу суду на те, що на момент подачі позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» було надано до суду всі наявні документи по кредитним справам, які були передані первинними кредиторами в рамках укладених договорів факторингу. Однак, позивач звернувся до первісних кредиторів із запитами для отримання додаткових доказів з метою повного та всебічного розгляду справи, а також для спростування тверджень відповідача, які було зазначено у відзиві на позовну заяву. Щодо надання повних реєстрів боржників представник повідомив, що вони носять в собі зобов`язання про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, у зв`язку з чим, весь реєстр надати позивач не може. Але, для повного та об`єктивного дослідження доказів стосовно відступлення права вимоги до позовної заяви було долучено завірені належним чином витяги з реєстрів боржників. Також, з метою повного та всебічного розгляду справи, а також на спростування тверджень відповідача стосовно ненадання доказів сплати коштів за відступлені права вимоги за договорами факторингу, представником до відповіді на відзив надано витяги з реєстрів боржників та копії квитанції платіжних інструкцій, яке є доказом сплати коштів за договорами факторингу. Таким чином, матеріали справи містять належні докази переходу права вимоги до позивача за вказаними кредитними договорами. Враховуючи викладене, представник позивача просить розгляд справи проводити за її відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02.10.2025 року підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача Панкратова Т.В. у судове засідання не з`явилася, у відповіді на відзив просила розгляд справи проводити за її відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у відзиві просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Судом враховано правовий висновок, викладений у постанові КЦС ВС від 24.10.2024 року № 752/8103/13-ц (61-6892св23), відповідно до якого якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином суд, враховуючи ту обставину, що сторонам по справі були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи та наявність відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, 05.06.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06001-06/2024, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. У вказаному договорі містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору, сторони погодили суму кредиту у розмірі 13 000 грн., строк кредиту 120 днів та стандартну процентну ставку у розмірі 1,50%.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили відсоткову ставку.

За інформацією сервісу онлайн платежів ТОВ «Аванс Кредит», 05.06.2024 року о 08:05:02 год. було успішно перераховано грошові кошти у сумі 13 000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 191124/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 20.06.2024 року до Договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 34 070 грн., з яких: 12 800 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 020 грн. сума заборгованості за відсотками, 3 250 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

Представником позивача також надано детальний розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 34 070 грн., з яких: 12 800 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 020 грн. сума заборгованості за відсотками, 3 250 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.06.2024 року та 13.07.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитні договори № 18243-06/2024 та № 13290-07/2024, які було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразових ідентифікаторів W0848 та W3601 відповідно, надісланих на номер мобільного телефону відповідача. У вказаних договорах містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договорів, сторони погодили суму кредиту у розмірі 7 000 грн. та 5 000 грн., строк кредиту 120 днів, та процентну ставку у розмірі 1,50% в день в межах строку кредитування.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили відсоткову ставку.

За інформацією сервісу онлайн платежів ТОВ «ПейТек», яка була долучено до відповіді на відзив, 17.06.2024 року о 08:25:01 год. було успішно перераховано грошові кошти у сумі 7 000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 , та 13.07.2024.2024 року о 12:20:04 год. було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5 000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

27.11.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27112024/2, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27112024/2, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за:

- кредитним договором № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року у розмірі 30 450 грн., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 450 грн. сума заборгованості за відсотками, 14 000 грн. - сума заборгованості за штрафом;

- кредитним договором № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року у розмірі 24 000 грн., з яких: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 000 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 000 грн. - сума заборгованості за штрафом.

Представником позивача також надано детальні розрахунки заборгованості за вказаними кредитними договорами, відповідно до яких заборгованість відповідача за кредитним договором № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року складає 30 450 грн., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 450 грн. сума заборгованості за відсотками, 14 000 грн. - сума заборгованості за штрафом та за кредитним договором № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року складає 24 000 грн., з яких: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 000 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 000 грн. - сума заборгованості за штрафом.

Судом також встановлено, що 20.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7907306 (далі кредитний договір № 7907306), який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора - С9474, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. У вказаному договорі містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору, сторони погодили суму кредиту у розмірі 10 000 грн., строк кредиту 360 днів, та стандартну процентну ставку у розмірі 1,50% в день в межах строку кредитування.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили відсоткову ставку.

За інформацією сервісу онлайн платежів ТОВ «ПейТек», яка була долучено до відповіді на відзив, 20.05.2024 року о 12:55:09 год. було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10 000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

27.02.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27022025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 27022025 від 27.02.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 29 776,70 грн., з яких: 8 848,82 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 927,88 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 000 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Представником позивача також надано детальний розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 29 776,70 грн., з яких: 8 848,82 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 927,88 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 000 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Матеріалами справи також підтверджено, що 14.06.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2614816, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора 5JVR02., надісланого на номер мобільного телефону відповідача. У вказаному договорі містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору, сторони погодили суму кредиту у розмірі 8 000 грн., строк кредиту 30 днів, та денну процентну ставку у розмірі 0,75 % в день в межах строку кредитування та 2,7 % за понадстрокове користування позикою.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили відсоткову ставку.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 25 680 грн., з яких: 8 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 680 грн. сума заборгованості за відсотками, 16 000 грн. сума заборгованості за пенею.

Представником позивача також надано детальний розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 25 680 грн., з яких: 8 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 680 грн. сума заборгованості за відсотками, 16 000 грн. сума заборгованості за пенею.

Також, представником позивача надано докази оплати за вищевказаними договорами факторингу.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, у якій зазначено що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Суд враховує основні засади цивільного судочинства, в тому числі, принципи пропорційності, змагальності, диспозитивності, які гарантують право кожного учасника процесу подати свої докази, відстоювати свою позицію перед судом, враховуючи значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, та обов`язок суду сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, та розглянути справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог та на підставі поданих доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Беручи до уваги вищевикладене, а також важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк та долучити відзив відповідача ОСОБА_3 до матеріалів справи.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077 ЦК України.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні визначено у ст. 513 ЦК України, згідно вимог якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду по справі № 465/646/11 (Постанова від 31.10.2018 року) зазначила, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження №12-61гс21) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи в сукупності надані стороною позивача докази на підтвердження відступлення прав вимоги, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором.

При цьому, згідно із положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України, закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач оспорювала договори факторингу в частині передання прав вимоги до нього за оспорюваними кредитними договорами.

У відзиві на позов відповідач посилалась на е, що надані до суду витяги з реєстру боржників до договору факторингу фактично є аркушем паперу, на якому позивач надрукував певну інформацію яка на його думку, відповідає інформації, наявній у реєстрі боржників, а тому позивач не довів наявність права вимоги до відповідача у вказаній справі.

В свою чергу, у відповіді на відзив представником позивача зазначено, що надання повних реєстрів боржників є неможливим, оскільки вони носять в собі зобов`язання про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію. Однак, з метою повного та всебічного розгляду справи, а також на спростування тверджень відповідача, стороною позивача надано:

- належним чином завірену копію договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 року;

- належним чином завірену копію договору факторингу № 27112024/2 від 27.11.2024 року;

- належним чином завірену копію договору факторингу № 27022025 від 27.02.2025 року;

- належним чином завірену копію договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року;

- витяг з реєстру боржників від 19.11.2024 року до договору факторингу № 191124/2 від 19.11.2024 року;

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 27112024/2 від 27.11.2024 року;

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 27112024/2 від 27.11.2024 року;

- витяг з реєстру боржників від 27.02.2025 року до Договору факторингу № 27022025 від 27.02.2025 року;

- витяг з реєстру боржників № 41 від 24.01.2025 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року;

- належним чином завірені копії платіжних інструкцій № 545, № 22470, № 554, № 634 про сплату коштів за договорами факторингу.

Дослідивши надані представником позивача докази суд вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують факт переходу права вимоги за вказаними кредитними договорами від первісних кредиторів до позивача.

Таким чином, враховуючи надані докази, суд дійшов висновку, що вказані договори факторингу є дійсними та чинними, а тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі чинних договорів набуло право вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Особливості укладання договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Згідно із частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» .

Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що спірні договори між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису сторін.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті первісних кредиторів подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісні кредитори надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений нею номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідач використала для підтвердження підписання вказаних договорів.

Без здійснення вищевказаних вказаних дій відповідачем вказані кредитні договори не були би укладеними, отже такі правочини, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі № 127/33824/19, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Суд зазначає, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення вказаних договорів. Дії відповідача спрямовані на укладання договорів шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронних договорів, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору є неможливим.

Суд також звертає увагу на те, що зазначений у вказаних договорах номер телефону « НОМЕР_2 », за допомогою якого здійснювалася ідентифікація відповідача, шляхом направлення на зазначений номер одноразового ідентифікатора у вигляді смс-коду, відповідач зазначила як контактний у заяві про ознайомлення з матеріалами справи від 04.09.2025 року. Будь-яких доказів того, що вищевказаний номер телефону відповідачу не належить матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем і відповідачем було укладено кредитні договори та договір позики у електронній формі та погоджені всі їх істотні умови.

Спірні договори містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк повернення, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. Матеріали справи свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договорів, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.

Згідно із ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

При цьому, згідно із положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010, відповідно до якої ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням відсутності спростування відповідачем презумпції правомірності договору на рівні закону або судового рішення, неможливості учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), суд дійшов висновку, що вказані кредитні договори є дійсними та чинними, а тому їх умови в обов`язковому порядку мають виконуватись сторонами.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від її імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно відповідача шахрайських дій остання не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладених договорів.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Згідно із статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Положеннями ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 , будучи стороною вказаних правочинів, мала можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на її карткові рахунки, вказані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки їй не належать, проте зазначеного не зробила, та, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що вказані договори вона не укладала або доказів погашення нею зазначеної заборгованості.

Суд вважає, що сторона відповідача, заперечуючи отримання кредитних коштів, застосувала концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 не надано при тому, що відповідач мала безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факт підписання нею спірних договорів та перерахування коштів спростовується матеріалами справи.

Суд зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження своїх позовних вимог кореспондуються між собою, є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими та достатніми доказами на підтвердження існування між сторонами договірних відносин та наявності заборгованості.

Відповідач заперечувала щодо нарахування відсотків за кредитними договорами поза межами строків кредитування.

Детально оглянувши вказані кредитні договори в частині строку їх дії, а також розрахунки заборгованості в частині нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Водночас, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Суд зазначає, що відповідно до умов договору № 2614816 від 14.06.2024 року, сторони погодили суму кредиту у розмірі 8 000 грн., строк кредиту 30 днів.

Представником позивача надано детальний розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якого сума заборгованості відповідача за відсотками складає 1 680 грн.

Відповідно до умов договору № 7907306 від 20.05.2024 року, сторони погодили суму кредиту у розмірі 10 000 грн., строк кредиту 360 днів.

Представником позивача надано детальний розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якого сума заборгованості відповідача за відсотками складає 15 927,88 грн.

Відповідно до умов договорів № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року та № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року, сторони погодили суму кредиту у розмірі 7 000 грн. та 5 000 грн., строк кредиту 120 днів.

Представником позивача надано детальні розрахунки заборгованості за вказаними кредитними договорами, відповідно до яких сума заборгованості відповідача за відсотками за кредитним договором № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року складає 9 450 грн. та за кредитним договором № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року 9 000 грн.

Відповідно до умов договору № 06001-06/2024 від 05.06.2024 року, сторони погодили суму кредиту у розмірі 13 000 грн., строк кредиту 120 днів.

Представником позивача надано детальний розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якого сума заборгованості відповідача за основною сумою боргу складає 12 800 грн.

Суд звертає увагу, що заборгованість за вказаними договорами розрахована після закінчення строку кредитування, передбаченого умовами договорів.

Разом з тим, детально оглянувши надані розрахунки заборгованості суд встановив, що заборгованість за відсотками розрахована в межах строку кредитування і не змінюється до кінця розрахункового періоду.

Таким чином, представником позивача було проведено розрахунок заборгованості поза межами строку кредитування, проте сума заборгованості за відсотками починаючи з моменту закінчення строку дії договорів не змінюється, а тому суд вважає за можливе стягнути із відповідача заборгованість за відсотками у зазначеному представником позивача розмірі.

Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 року по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача суми заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками за вказаними кредитними договорами.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за штрафами та пенею, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно із якими у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу штрафи та пеню, яка стягненню не підлягає, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, суд не вбачає порушення правил об`єднання позовних вимог, як про це зазначає відповідач, оскільки позивачем подано одну позовну заяву, в якій об`єднано вимоги про стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами, які пов`язані між собою. Укладення відповідачем зазначених кредитних договорів відбулося у 2024 році, порядок укладання/нарахування заборгованості та основні умови суттєво не відрізняються, тобто є однорідними, які виникають з одних і тих самих та/або аналогічних підстав.

При цьому, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії та сприяє швидшому та ефективнішому розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 4, 6 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за:

- кредитним договором № 06001-06/2024 від 05.06.2024 року у розмірі 30 820 грн., з яких: 12 800 сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 020 грн. сума заборгованості за відсотками;

- кредитним договором № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року у розмірі 16 450 грн., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 450 грн. сума заборгованості за відсотками;

- кредитним договором № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року у розмірі 14 000 грн., з яких: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 000 грн. сума заборгованості за відсотками;

- кредитним договором № 7907306 від 20.05.2024 року у розмірі 24 776,70 грн., з яких: 8 848,82 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 927,88 грн. сума заборгованості за відсотками;

- договором позики № 2614816 від 14.06.2024 року у розмірі 9 680 грн., з яких: 8 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 680 грн. сума заборгованості за відсотками за період з 14.06.2024 року по 14.07.2024 року, а всього стягнути заборгованість за вказаними договорами у загальному розмірі 95 726,70 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити через їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних, у розмірі 2 013,25 грн. (95 726,70 грн. * 3 028 грн. / 143 976,70 грн.).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15-16, 509, 512, 514, 525-526, 598-599, 610, 611, 612, 614, 615, 625, 626, 628, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) заборгованість за:

- кредитним договором № 06001-06/2024 від 05.06.2024 року у розмірі 30 820 грн., з яких: 12 800 сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 020 грн. сума заборгованості за відсотками;

- кредитним договором № 18243-06/2024 від 17.06.2024 року у розмірі 16 450 грн., з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 450 грн. сума заборгованості за відсотками;

- кредитним договором № 13290-07/2024 від 13.07.2024 року у розмірі 14 000 грн., з яких: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 000 грн. сума заборгованості за відсотками;

- кредитним договором № 7907306 від 20.05.2024 року у розмірі 24 776,70 грн., з яких: 8 848,82 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 927,88 грн. сума заборгованості за відсотками;

- договором позики № 2614816 від 14.06.2024 року у розмірі 9 680 грн., з яких: 8 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 680 грн. сума заборгованості за відсотками за період з 14.06.2024 року по 14.07.2024 року, а всього стягнути заборгованість за вказаними договорами у загальному розмірі 95 726,70 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 70 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 013,25 (дві тисячі тринадцять) гривень 25 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя: Федотова В.М.