Рішення № 135455910, 02.04.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/8300/25

Провадження № 2/0203/679/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

13 листопада 2025 року до суду звернулось АТ «ПУМБ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 04 липня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001349034401, за яким позичальнику видано кредит у сумі 50 814 грн. 20 коп. 21 жовтня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001999149101, за яким позичальнику надано кредит у сумі 50 000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03 липня 2025 року склала: по кредитному договору від 04.07.2019 р. № 2001349034401 81 205 грн. 55 коп., з яких: 50 814,20 грн. - заборгованість за кредитом; 30 391,35 грн. - заборгованість за процентами; по кредитному договору від 21.10.2021 р. № 1001999149101 26 902 грн. 19 коп. з яких: 20 834,50 грн. - заборгованість за кредитом; 5,29 грн. - заборгованість за процентами; 6 062,50 грн. - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 03.07.2025 р. склала 108 107 грн. 84 коп., які позивач прохає стягнути з відповідача разом із судовими витратами по справі. (а.с.1-5)

Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді щодо зареєстрованого місця проживання відповідача-фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.110), ухвалою судді від 19 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін (а.с.111)

В підготовче засідання 12 грудня 2025 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному засіданні було ухвалено продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти розгляд справи на 27 січня 2026 року для повторного виклику сторін по справі. (а.с.114)

В підготовче засідання 27 січня 2026 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, позивач в позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності. Оскільки всі дії з підготовки справи до розгляду в судовому засіданні були виконані судом було ухвалено закрити підготовче провадження у даній цивільній справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 26 лютого 2026 року. (а.с.119)

В судове засідання 26 лютого 2026 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 02 квітня 2026 року. (а.с.123)

02 квітня 2026 року було проведено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності та проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував. (а.с.4)

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надходив. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу судових повісток та СМС повідомлень. (а.с.а.с.112, 113, 115, 116, 120, 121, 124, 125) Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив. Конверти, направлені на адресу відповідача, повернулись до суду. (а.с.а.с.117, 118, 122)

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 04 липня 2019 року укладено кредитний договір № 2001349034401, на підставі якого відповідачу відкрито поточний рахунок та надано кредитну картку миттєвого випуску, встановлено кредитний ліміт у сумі 30 000 грн., що підтверджується Заявою № 2001349034401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспортом споживчого кредиту, які 04 липня 2019 року ОСОБА_1 підписав власноручно. (а.с.а.с.21, 21 на зв.)

З довідки про збільшення кредитного ліміту вбачається, що по договору № 2001349034401 від 04 липня 2019 року ОСОБА_1 04 липня 2019 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн., який в подальшому було збільшено неодноразово, востаннє 16 березня 2022 року до 50 814,20 грн. (а.с.33)

За розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2001349034401 від 04 липня 2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» станом на 03 липня 2025 року складає 81 205 грн. 55 коп., з яких: заборгованість за кредитом 50 814,20 грн., заборгованість по відсоткам 30 391,35грн. (а.с.36-45)

21 жовтня 2021 року відповідач звернувся до позивача з заявою № 1001999149101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. (а.с.1-20)

Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням цієї заяви клієнт підтвердив отримання Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідач просив надати йому споживчий кредит на загальні споживчі Цільове призначення: а) загальні споживчі цілі, б) сплата разової комісії банку. Сума 50 000 гривень, строком на 24 місяці, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99 % та процентної ставки 0,01 % річних.

Згідно з приписами розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згоден, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

21 жовтня 2021 року відповідач власноручно підписав паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого позивач надав йому кредит в розмірі 50 000 гривень, строком на 24 місяці, з фіксованою процентною ставкою 0,01% річних. Реальна річна процентна ставка 107,1144% річних. Загальні витрати з кредитом становлять 47 885 гривень 08 копійок. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотками, комісії та інші платежі) становить 97 885 гривень 08 копійок. (а.с.20 на зв.)

Відповідно до платіжної інструкції № ТR.53045757.68464.8810 від 21 жовтня 2021 року, АТ «ПУМБ» перерахував відповідачу 50 000 гривень на банківський рахунок як надання кредитних коштів за договором № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року (а.с.33 на зв.)

Згідно із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року, у відповідача станом на 03 липня 2025 року включно існує заборгованість у розмірі 26 902 грн. 29 коп., з яких: 20 834,50 грн. - заборгованість за кредитом; 5,29 грн. - заборгованість по процентам; 6 062,50 грн. - заборгованість за комісією. (а.с.34-35)

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача (а.с.45 на зв.-100) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково здійснював платежі на погашення заборгованості за тілом кредиту й відсотками за його користування, що в подальшому призводило до рекласифікації стандартної заборгованості за основним боргом в прострочену, рекласифікації заборгованості за нарахованими відсотками в прострочену, договірне списання коштів на погашення кредитного договору, автоматичне погашення строкової заборгованості, договірне списання коштів на погашення заборгованості та надходження грошових коштів для погашення заборгованості.

Згідно з вимогами ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст.ст.76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч.2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачкою.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч.1 ст.623 ЦК України боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи (а.с.45 на зв.-100), може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Отже, виписка по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами є підтвердженням користування відповідачем кредитними коштами.

Як судом вже встановлено та підтверджено матеріалами справи, дійсно відповідач з позивачем уклав 04 липня 2019 року кредитний договір № 2001349034401, за яким йому було надано кредит шляхом встановлення на його поточний рахунок кредитного ліміту у сумі 50 814 грн. 20 коп., позивач свої обов`язки за договором виконав та встановив на поточний рахунок відповідачу кредитний ліміт, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, грошові кошти на погашення кредиту не надав, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 03 липня 2025 року в розмірі 81 205 грн. 55 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом 50 814,20 грн., заборгованості за процентами 30 391,35 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року, яка відповідно до наданого банком розрахунку станом на 03 липня 2025 року включно становить 26 902 грн. 29 коп., з яких: 20 834,50 грн. заборгованість за кредитом; 5,29 грн. заборгованість за процентами; 6 062,50 грн. заборгованість за комісією.

Проте вказаний договір є договором споживчого кредиту.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до вимог п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з вимогами ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», тобто 10 червня 2017 року, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приписами ч.5 ст.216 ЦК України визначено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка складає 3,99 % (п.4 заяви № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року).

Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1 995 грн. щомісяця.

При цьому, суд наголошує, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, відповідно до приписів ст.215 ЦК та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», списання «комісії за обслуговування» є нікчемним в силу закону з моменту його укладення, а отже такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін, тому не потребує визнання його недійсним.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії в розмірі 6 062 грн. 50 коп. за кредитним договором № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що дійсно відповідач з позивачем уклав 21 жовтня 2021 року кредитний договір № 1001999149101, за яким йому було надано кредит у сумі 50 000 грн., позивач свої обов`язки за договором виконав та перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, грошові кошти на погашення кредиту не надав, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 03 липня 2025 року у сумі 26 902 грн. 29 коп., з яких: 20 834,50 грн. заборгованість за кредитом; 5,29 грн. заборгованість процентами; 6 062,50 грн. заборгованість за комісією, однак враховуючи, що вимоги п.4 кредитного договору № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року є нікчемним в силу закону з моменту його укладення, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 20 839 грн. 79 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20 834,50 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 5,29 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № 2001349034401 від 04 липня 2019 року у розмірі 81 205 грн. 55 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 50 814,20 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 30 391,35 грн.; заборгованості за кредитним договором № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року у розмірі 20 839 грн. 79 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20 834,50 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 5,29 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 286 грн. 55 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207, 526, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268, 274, 279-287 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість за кредитним договором № 2001349034401 від 04 липня 2019 року у розмірі 81 205 грн. 55 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 50 814,20 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 30 391,35 грн.; заборгованість за кредитним договором № 1001999149101 від 21 жовтня 2021 року у розмірі 20 839 грн. 79 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20 834,50 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 5,29 грн, а разом 102 045 (сто дві тисячі сорок п`ять) гривень 34 копійки.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) судовий збір в розмірі 2 286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 55 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Єдаменко