Постанова № 13545484, 07.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року о 12 год. 31 хв. Справа № 2а-3649/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріПавлові С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя,

м. Запоріжжя

провизнання протиправним і скасування рішення,

за участю Запорізької обласної прокуратури

за участю представників сторін:

від позивача: Гурильов С.Ю., паспорт НОМЕР_1 від 27.11.2009 р.;

Товстонос Я.В., довіреність № 2 від 11.01.2010 р.;

Попова Т.В., довіреність № 3 від 11.01.2010 р.

від відповідача: Темченко Л.В., довіреність № 10342/10-00 від 06.12.2010 р.;

Колісник І.О., довіреність № 32 від 27.07.2010 р.;

Каськова І.Є., довіреність № 7787/10-010 від 11.11.2010 р.

від прокуратури: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія» звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 10.06.2009 р. № 0000972301/0 про визначення податкового зобовязання за основним платежем на суму 6828796,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 6513686,10 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став хибний та необґрунтований висновок податкового органу про те, що позивачем порушено п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо завищення валових витрат на суму 24371605,49 грн. по операціям з придбання нафтопродуктів. З цього приводу позивач зазначає, що сформовані валові витрати по взаємовідносинам з АТ «Укртатнафта» підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними документами (рахунки, рахунки-фактури тощо). Вказує, що податковим органом безпідставно не прийнято до уваги залізничні накладні та акти прийому-передачі нафтопродуктів, які на думку позивача, відображають факт отримання позивачем нафтопродуктів та перехід права власності на матеріальні цінності.

Також вважає безпідставним висновок перевіряючи відносно порушення товариством вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення підприємством валових витрат на суму 110805,87 грн. Вказує, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять приписів щодо необхідності корегування валових витрат після закінчення строку позовної давності. У звязку із цим вважає, що товариство правомірно включило до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Оріон-офіс», яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності та одночасно не відкоригувало валові витрати.

Не погоджується позивач також із висновком податкової інспекції щодо завищення валових витрат у сумі 2832771 грн., а саме віднесення до складу валових витрат різниці, що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури в тих же періодах по взаємовідносинам з тими ж контрагентами, але за ціною вищої ніж реалізовані, а також не отримання доходу. Вказує, що перевіряючими не досліджено та не враховано закупівля та продаж нафтопродуктів у перевіряємий період, у інших контрагентів та не досліджено саме одержання доходу від господарської діяльності з купівлі-продажу нафтопродуктів. Стверджує, що на протязі перевіряємого періоду, придбаний у наведених контрагентів товар, був проданий іншим контрагентам, а реалізовувався товар, який був закуплений у інших постачальників нафтопродуктів та по іншим цінам, відповідно і реалізація була по іншим цінам. В свою чергу вказує, що всі укладені товариством договори є чинними, відповідають нормам діючого законодавства, у звязку із цим, діяльність ТОВ «Полонія», в розумінні ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» є господарською та направлена на отримання доходу.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позовні вимоги не визнає. В письмових запереченнях від 07.07.2009 р. вих. № 8586/10/10 посилається на те, що за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Полонія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. встановлено, що підприємством в порушення вимог 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 6828796,00 грн. у звязку із чим до підприємства також застосовано штрафні санкції у розмірі 6513686,10 грн.

Щодо правомірності віднесення понесених витрат у звязку з придбанням у АТ «Укртатнафта» нафтопродуктів до складу валових витрат зазначає, що фактично до перевірки товариством було лише частково надані накладні (на суму 1697501,13 грн.), а решту витрат підприємство відносило на підставі рахунків-фактур (на суму 24371605,49 грн.). Також стверджує, що позивачем під час перевірки не надані податковому органу товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчили б про транспортування нафтопродуктів; не надані документи, що підтверджують поставку ТМЦ на ТОВ «Полонія» та не надано актів приймання-передачі нафтопродуктів за формою № 5-НП.

Щодо безпідставного завищення валових витрат на суму 110805,87 грн. по операціям з придбання товару у ТОВ «Оріон-офіс» вказує, що позивач в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при включені до складу валових доходів звітного періоду суми заборгованості перед іншою особою, яка залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, одночасно не зменшив валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено таких витрат, відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Також податковий орган підтримує свою позицію щодо встановленого під час перевірки порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме безпідставного віднесення ТОВ «Полонія» до складу валових витрат різниці, що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури в тих же періодах по взаємовідносинам з тими ж контрагентами, але за ціною вищою ніж реалізовані, що для цілей оподаткування, не може бути віднесено до господарської діяльності товариства.

На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення, з підстав, викладених вище.

Згідно повідомлення від 02.07.2009 р. вих. № 05/1-2102-09 до участі у справі вступив прокурор. Представник прокуратури в судове засідання 07.12.2010 року не прибув,причини неявки суду не відомі. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 06.04.2009 р. № 300278, від 07.05.2009 р. № 300361 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Полонія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 28.05.2009 р. № 62/23-5/22143875.

Перевіркою зокрема встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 6828796 грн., у тому числі: за 1 півріччя 2008 року в сумі 715087 грн., за 3 квартали 2007 року в сумі 755007 грн., за 2007 рік в сумі 2471805 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 461360 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 2257520 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 3259095 грн., за 2008 рік в сумі 4356991 грн.

10 червня 2010 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972301/0, яким ТОВ «Полонія» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 13342482,10 грн., в т.ч. 6828796,00 грн. за основним платежем та 6513686,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, ТОВ «Полонія» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Щодо завищення валових витрат на суму 24371605,49 грн.

В акті перевірки зазначено, що товариство на порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно завищило валові витрати на суму 24371605,49 грн. по операціям з придбання та перевезення нафтопродуктів у АТ «Укртатнафта» (Полтавська область,м. Кременчук), які не підтверджені первинними документами, у тому числі по періодам: за 1 півріччя 2007 року 2697767,67 грн.; за 3 квартали 2007 року 2697767,67 грн., за 2007 рік 8969662,79 грн., за 1 квартал 2008 року 1457469,95 грн.; за 1 півріччя 2008 року 8354246,03 грн., за 3 квартали 2008 року 11566142,27 грн., за 2008 рік 15401942,71 грн.

Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «Полонія» придбало у АТ «Уктатнафта» нафтопродуктів на загальну суму 31282927,94 грн. (в т.ч. ПДВ 5213821,32 грн.) Перевезення нафтопродуктів здійснювалось автотранспортом та залізницею. На підтвердження факту придбання нафтопродуктів у АТ «Укртатнафта» та правомірності віднесення понесених у звязку з цим придбанням витрат до складу валових витрат відповідних періодів, відображених по рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток ТОВ «Полонія» до перевірки були надані частково накладні (на суму 1697501,13 грн.) на суму витрат, а частину витрат підприємство відносило до рядку 04.1 лише на підставі рахунків-фактур (на суму 24371605,49 грн.). Тобто операції з придбання нафтопродуктів у АТ «Укртатнафта» та послуги з перевезення та відвантаження продукція ТОВ «Полонія» відносило до складу валових витрат лише на підставі рахунків-фактур без видаткових, товарно-транспортних, залізничних накладних, актів приймання нафтопродуктів, актів надання послуг.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Із долучених до справи копій договорів, укладених між ТОВ «Полонія» (покупець) та ЗАТ «Укртатнафта» (постачальник) №№ 638/2/2118 від 21.03.2007 р., № 861/2/2118 від 22.03.2007 р., № 803/2/2118 від 04.04.2007 р., № 2915/2/2118 від 28.12.2007 р. вбачається, що постачальник зобовязався поставити покупцю нафтопродукти погодженими партіями, а покупець зобовязався їх оплатити та прийняти в асортименті, кількості згідно поданим заявкам, погодженим із постачальникам.

Згідно п. 4.2, п. 4.5, п. 4.7 та п. 4.8 вказаних договорів, покупець зобовязався проводити оплату товару попереднім платежем в повному обсязі. Підставою для перерахування попередньої оплати за товар є рахунок на передплату постачальника. В рахунку на оплату зазначається вартість товару, вартість послуг по відвантаженню, та вартість транспортування. Після проведеної поставки постачальник на підставі відвантажувальної документації оформлює рахунок-фактуру на оплату поставленого товару. Всі витрати на транспортування несе покупець. Покупець сплачує залізничний тариф, який виставляється Південною залізницею через постачальника.

Як зазначено на сторін. 8 висновку експерта № 2591/2592-09 від 30.07.2010 р., документально підтверджується отримання нафтопродуктів від ЗАТ «Укртатнафта» за період квітень 2007 року - грудень 2008 року у розмірі 25967648,49 грн. без ПДВ, у тому числі: 1 півріччя 2007 року 3171420,44 грн.; 9 місяців 2007 року 3171420,44 грн., 2007 рік 9465325,60 грн., 1 квартал 2008 року 1457469,95 грн., 1 півріччя 2008 року 8991616,07 грн., 9 місяців 2008 року 12603376,54 грн., 2008 рік 16502322,89 грн.

Також у висновку зазначено про те, що документально підтверджується перерахування коштів на адресу ЗАТ «Укртатнафта» за нафтопродукти за період квітень 2007 року - грудень 2008 року у розмірі 26047620,08 грн. без ПДВ, у тому числі: 2007 рік 9543503,79 грн. без ПДВ, 1908700,76 ПДВ, а всього з ПДВ 11452204,55 грн.; 2008 рік 16504116,28 грн. без ПДВ, 3300823,26 грн. ПДВ, а всього з ПДВ 19804939,54 грн.

Отже, висновком експерта підтверджується фактичне здійснення між ТОВ «Полонія» та АТ «Укртатнафта» господарських операцій з придбання нафтопродуктів.

У звязку із цим, суд вважає правомірним віднесення ТОВ «Полонія» до складу валових витрат підприємства суми витрат на придбання у АТ «Укртатнафта» нафтопродуктів.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Податковий орган зазначаючи в акті перевірки про те, що товариством надано до перевірки лише частину накладних, не конкретизує, які саме документи не надані ТОВ «Полонія».

Суд зазначає, що як до матеріалів справи так і експерту для проведення судової експертизи позивачем були надані і акти приймання-передачі нафтопродуктів і залізничні накладні, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про відсутність у платника податків таких документів.

Із копій листування, яке відбувалося між сторонами щодо надання документів до перевірки вбачається, що податковий орган стверджує, про відсутність таких документів у платника податків та необхідність їх надання, в свою чергу товариство посилається на їх наявність та відмову податківців у їх прийняті до уваги при проведенні перевірки.

Враховуючи те, що акт перевірки не був підписаний представниками позивача у звязку із їх незгодою щодо висновків податківців, а також у звязку із висловленням позивачем у запереченнях до акту перевірки зауважень стосовно неприйняття наявних у товариства документів первинної звітності, суд приймає до уваги долучені до справи первинні документи.

Щодо завищення валових витрат на суму 110805,87 грн.

В акті перевірки щодо вказаного порушення зазначено, що «…перевіркою встановлено що згідно даних журналу-ордеру № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на ТОВ «Полонія» обліковується кредитове сальдо по підприємству «Оріон-офіс» у сумі 132967,04 грн. Дана заборгованість виникла у листопаді 2004 року за отримані нафтопродукти, що підтверджується актом попередньої планової перевірки (№ 66/08-06/22143875 від 15.08.2007 р.). У 4 кварталі 2007 року ТОВ «Полонія» на підставі п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Оріон-офіс», яка залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності».

Посилаючись на положення п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо включення до складу його валових доходів суми кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності. В той же час податкова інспекція вважає, що при цьому платник податку повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, суд не може погодитися з такою думкою податкового органу та зазначає наступне.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону.

Тобто, заборгованість за товари (роботи, послуги) набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

В даному випадку, товариство, як це і зазначено в акті перевірки, за спливом стоку позовної давності відобразило суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Оріон-офіс», яка залишилася нестягнутою, у складі валового доходу відповідного звітного періоду.

Що ж до необхідності корегування у звязку із цим підприємством своїх валових витрат на вказану суму, то до цього не має відповідних законодавчо обґрунтованих підстав.

Зокрема, в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено лише дві підстави для здійснення корегування валових доходів та валових витрат платників податків, а саме: п. 5.10 ст. 5 Закону та п. 12.1 ст. 12 Закону.

Відповідно до п. 5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Вказана норма розповсюджує свою дію лише у випадках повернення товарів (робіт, послуг); повернення права власності на товари (роботи, послуги). Таким чином, дія вказаної норми не розповсюджується на випадок визнання боргу безнадійним у звязку із спливом строку позовної давності, оскільки в такому випадку ані повертаються товари, ані право власності на них.

Згідно п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказана ж норма передбачає не проведення корегування (сторнування) валових витрат покупця, а визначає обовязок покупця нараховувати валовий дохід на суму заборгованості при дотриманні однієї умови: заборгованість має бути визнана у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, ні одна з норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає проведення корегування валових витрат при списанні простроченої кредиторської заборгованості строк позовної давності якої закінчився.

У звязку із цим, посилання податкового органу на положення п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним, оскільки вказана норма визначає, що безоплатно надані товари (роботи, послуги), це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод.

В даному випадку, постачання запчастин здійснювалось на підставі договору ДГ-У86/258 від 01.07.2004 р., який носив оплатний характер, тому для стягнення вартості товарів, за яким скінчився строк позовної давності, не підпадають під визначення «безоплатно надані товари», оскільки основною ознакою останніх є саме відсутність умови їх грошової або іншої компенсації.

Слід зазначити, що експерт за вказаним епізодом порушення не зміг надати висновок, пославшись нате, що договір ДГ-У86/258 від 01.07.2004 р. та документи, якими підтверджується погашення заборгованості ТОВ «Полонія» перед ТОВ «Оріон-офіс» у розмірі 49000,00 грн. з ПДВ не надано.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з поясненнями представників позивача, наданих у судовому засіданні, вказані документи не були надані експерту з обєктивних причин, оскільки вони були знищені за закінченням строку зберігання. Отже, враховуючи те, що дійсно експертиза проводилась вже у 2009-2010 роках, а первинні бухгалтерські документи, про які йде мова в даному випадку охоплюють період 2004 року, то дії позивача відповідають вимогам чинного законодавства щодо строку збереження бухгалтерської документації.

Щодо завищення валових витрат у сумі 2832771 грн.

В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Полонія» безпідставно віднесено до складу валових витрат різницю що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури в тих же періодах по взаємовідносинам з контрагентами, але за ціною вищою ніж реалізовані, що для цілей оподаткування, відповідно до вказаного Закону, не може бути визнано як господарська діяльність. В результаті здійснення зазначених операцій, які носять постійний характер, ТОВ «Полонія» у період з 01ю.04.2007 р. по 31.12.2008 р. завищено валові витрати всього у сумі 2832771 грн., у тому числі: за І півріччя 2007 року в сумі 162580 грн., за 3 квартали 2007 року в сумі 322258 грн., за 2007 рік в сумі 806753 грн., за І квартал 2008 року в сумі 387968 грн., за І півріччя 2008 року в сумі 675832 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 1470238 грн., за 2008 рік в сумі 2026018 грн.

В ході перевірки встановлено, що у періоді з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. ТОВ «Полонія» мало взаємовідносини з рядом контрагентів, які одночасно виступали як постачальниками так і покупцями нафтопродуктів, рівноцінними за якісними показниками та одного призначення, які користуються одним попитом та мають єдиний ринок збуту, а саме: ТОВ «Фукра-Прим», ТОВ «ВК 06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія».

В акті перевірки зазначено, що договори з даними контрагентами до перевірки не надані, посадовими особами підприємства в усній формі надані номери та дати їх укладання, що унеможливлює перевірити виконання умов щодо обсягів, номенклатури, цін, транспортування та передбачених розрахунків за придбаний чи відвантажений товар.

В акті також зазначено, що проведеним аналізом видаткових та податкових накладних встановлено, що в періоді з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. зазначеним контрагентам була реалізована та придбана від них в основній частині одна й та ж нафтопродукція.

Також слід зазначити, що податкова інспекція у звязку із тим, що у видаткових та податкових накладних не зазначено коефіцієнт переводу з ціллю доведення даних до виду придатного для аналізу та порівняння застосовані середні коефіцієнти, відповідно до Методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується субєктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження методики розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується субєктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності» від 06.09.2000 р. № 293, для дизельного палива 0,85, для бензину 0,74. Таким чином відвантажений та придбаний товар обчислювався в єдиному вимірнику літрах.

Враховуючи викладену методику, податкова інспекція дійшла висновку, що витрати повязані з придбанням бензину А-76, бензину А-92, бензину А-95 та дизпалива у періоді з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. перевищують доходи отримані від реалізації цієї ж нафто продукції в однакових обсягах на загальну суму 2832771 грн., у тому числі ІІ квартал 2007 року в сумі 162580 грн., ІІІ квартал 2007 року в сумі 159678 грн., ІV квартал 2007 року в сумі 484495 грн., І квартал 2008 року в сумі 387968 грн., ІІ квартал 2008 року в сумі 287864 грн., ІІІ квартал 2008 року в сумі 794406 грн., ІV квартал 2008 року в сумі 555780 грн.

Однак суд вважає, що податкова інспекція дійшла необґрунтованих висновків про допущення товариством порушень вимог чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону, «господарська діяльність» - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід зазначити, що висновком експерта підтверджується факт отримання нафтопродуктів від ТОВ «Фукра-прим» у розмірі 10034495,63 грн. без ПДВ за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 55 від 01.12.2006 р.; від ТОВ «Торгова компанія Ольвія» на суму 20728648,83 грн. без ПДВ за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 4 від 03.03.2008 р.; від ТОВ «Таврія Будпостач» в сумі 22995201,08 грн. без ПДВ за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 03/12 від 03.12.2007 р.; від ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» у розмірі 9401642,85 грн. без ПДВ за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 27 від 01.03.2007 р.; від ТОВ «ВК 06» на суму 10377998,64 грн. без ПДВ за договором купівлі-продажу нафтопродуктів б/н від 02.01.2007 р.

Також у висновку зазначено, що придбання нафтопродуктів у період квітень 2007 року грудень 2008 року здійснювалось у інших постачальників, результати дослідження яких наведено в додатку № 3 до висновку експертизи.

Крім того, експертизою встановлено, що ТОВ «Полонія» здійснювалась реалізація нафтопродуктів наступним основним контрагентам: ТОВ «ВК 06» на підставі договору б/н на відпуск нафтопродуктів через АЗС від 01.02.2007 р. та договору купівлі-продажу нафтопродуктів № ДГ-0000032 від 02.01.2007 р.; ТОВ «Фукра Прим» на підставі договору б/н на відпуск нафтопродуктів через АЗС від 02.01.2007 р. та договору купівлі-продажу нафтопродуктів б/н від 02.01.2007 р.; ТОВ «ТД Будмонтаж Запоріжжя» на підставі договору № 45/1 від 02.01.2007 р. на відпуск нафтопродуктів через АЗС та договору № 45/1 від 01.03.2007 р. купівлі-продажу нафтопродуктів; ТОВ «Таврія Будпостач» згідно умов договору б/н від 03.12.2007 р. на відпуск нафтопродуктів через АЗС та умов договору б/н купівлі-продажу нафтопродуктів від 03.12.2007 р.; ТОВ «ТК Ольвія» згідно мов договору № 9 на відпуск нафтопродуктів через АЗС від 03.03.2008 р. та договору № 9 купівлі-продажу нафтопродуктів від 03.03.2008 р.

При цьому як зазначено у висновку, розрахунки за вказаними угодами здійснювалися як шляхом безготівково перерахунку коштів, так і заліком зустрічних однорідних вимог.

Експертом підтверджено, що ТОВ «Полонія» за період з квітня 2007 року по грудень 2008 року застосовувала коефіцієнт переводу одиниць виміру тн., кг в літри із застосуванням показника густини нафтопродуктів згідно вимог «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України».

На сторінці 16 висновку експерта вказано, що у результаті співставлення документів, якими відображено рух нафтопродуктів за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року при застосуванні оцінки вибуття запасів за методом ФІФО та коефіцієнту переводу одиниць виміру із застосуванням показника густини нафтопродуктів (тн., кг в літри) установлено, що різниця між ціною придбання і ціною реалізації (прибуток) нафтопродуктів покупцям ТОВ Торгівельна компанія Ольвія», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «ВК-06», ТОВ «Фукра-прим», ТОВ «Таврія Будпостач» без ПДВ становить 488261,79 грн.

В бухгалтерському обліку операції з реалізації нафтопродуктів А-76, А-92, А-95 та дизпалива відображено по дебету рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» і кредиту рахунку 70 «Доходи від реалізації». Валові доходи з продажу нафтопродуктів відображено у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2007-2008 р. р. як «доходи від реалізації товарів, робіт, послуг».

Таким чином, призначеною у справі судовою експертизою встановлено отримання позивачем за перевіряємий період та за спірними операціями валового доходу в сумі 488261,79 грн. Отже, спростовується висновок податкового органу про збиткову різницю що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури в тих же періодах по взаємовідносинах з тими ж контрагентами, але за ціною вищою ніж реалізовані.

Судом із усних пояснень представників відповідача та письмових заперечень встановлено, що податковий орган користується критерієм визначення «доходу» окремо до кожної операції, як це передбачено п. 5 П(С)БО № 15 «Доход».

Однак такий підхід слід визнати неправомірним, оскільки п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому посилання податкової інспекції на п. 1.43 ст. 1 Закону не спростовує, а навпаки підтверджує позицію, щодо необхідності користування саме терміном «валові доходи», визначеним у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказана норма передбачає, що «інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначених термінів».

Крім того, податковий орган при визначені «доходності» спірних операцій з придбання та реалізації нафтопродуктів у перевіряємий період застосовувало Методику розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується субєктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності, не врахувавши наступних чинників.

Так, відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що з метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті…вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податків методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Пунктом 8 наказу «Про облікову політику» від 30.12.2006 р. № 1, ТОВ «Полонія» визначено, що при вибутті запаси, товари оцінюються за методом, встановленим стандартом № 9 «Запаси» - за методом «ФІФО» в бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно п. 19 П(С)БО № 9 «Запаси» зазначено, що оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущені, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Як зазначалося вище, підприємство дійсно застосовувало метод оцінки вибуття запасів за методом ФІФО та коефіцієнт переводу одиниць виміру із застосуванням показника густини нафтопродуктів, як це в свою чергу було визначено наказом по підприємству № 1 від 30.12.2006 р.

Таким чином, податкова інспекція при здійсненні оцінки господарських операцій товариства мала застосовувати ті ж самі методики оцінки вибуття запасів та коефіцієнт переводу одиниць виміру, які використовувало саме підприємство, задля достовірності проведених розрахунків.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податку на прибуток приватних підприємств згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпунктів п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 6828796 грн. та необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000972301/0 від 10 червня 2009 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Полонія» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000972301/0 від 10 червня 2009 р. - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000972301/0 від 10 червня 2009 р., яким товариству з обмеженою відповідальністю «Полонія» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 13342482,10 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена у строк, передбачений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова