Постанова № 13545177, 25.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.01.11 Справа №2а-16759/10/1/0170

(15:23) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника позивача - Шиліна В.С.,

представника відповідача Решитова Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія»

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з адміністративним позовом Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» про стягнення з юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія», ЄДРПОУ 30691999, м.Сімферополь, вул.Акяр, мікрорайон Фонтани, 10, штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.95 р. код платежу 3021080908 (р/р 31114104700002 до державного бюджета м.Сімферополь, ГУ ГКУ в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) у сумі 840,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2010 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та пояснив, що 05.10.2010 року співробітниками податкової служби проведена перевірка господарської одиниці, яка належить ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія».

Представник позивача зазначив, що у ході перевірки встановлені порушення п.2,5,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” невидача розрахункового документа, проведення розрахункової операції без використання КОРО і білетів при проїзді в маршрутному таксі; не забезпечена відповідність сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаних у денному звіті РРО.

Представник позивача пояснив, що за результатами перевірки складений акт перевірки № 004594/1290/01/09/23 від 05.10.2010 р., на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0017822303 від 20.10.2010 р. на суму 840,00 гривень.

Представник позивача зазначив, що до теперішнього часу загальна сума заборгованості, що була визначена у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 840,00 гривень, відповідачем не сплачена.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, пояснив, що податковим органом при проведені перевірки не було встановлено порушень, за які до відповідача застосовані штрафні санкції в розмірі 840,00 гривень.

Представник відповідача зазначив, що згідно з рішенням про застосування штрафних санкцій штрафна санкція до відповідача застосована за порушення п.5 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, санкція за яке передбачена п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Представник відповідача підкреслив, що вищевказаних порушень, за які до відповідача застосовані штрафні санкції, акт перевірки не містить.

Представник відповідача зазначив, що в ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» розрахунки здійснюються з використанням квитків та ведеться КОРО, яка передбачена для міських пасажирських авто перевізників.

Представник відповідача пояснив, що в акті перевірки зазначено, що відповідачем використовувався квитково-касовий лист № 102418 з КОРО, який відображає рух квитків та грошових коштів у підзвітний період.

Представник відповідача зазначив, що відповідно до п.4 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” при розрахунках на автомобільному транспорті, коли видаються талони, квитанції, квитки з нанесеними друкарським способом серією, номером і номінальною вартістю, РРО та РК не застосовуються.

Представник відповідача підкреслив, що податковим органом неправомірно застосовано до відповідача штрафну санкцію в розмірі 340,00 гривень.

Представник відповідача зазначив, що взагалі відсутні підтвердження порушення відповідачем п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за яке передбачена відповідальність за ст.22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Представник відповідача пояснив, що податковим органом не складено покупюрний опис грошових коштів, крім того, в акті перевірки, не зазначено скільки саме білетів з початку робочого дня до моменту перевірки було фактично реалізовано.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Таким чином, судом також встановлено, що Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська транспортна компанія” є юридичною особою, 16.12.1999 року зареєстрована виконкомом Центральної районної ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 16.12.1999 року.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ “Сімферопольська транспортна компанія”являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що працівниками податкового органу Ковінським О.М. та Сухорученковим О.М. на підставі направлення № 1966/23-3 від 01.10.2010 року проведено перевірку за дотриманням ТОВ “Сімферопольська транспортна компанія” порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 004594/1290/01/09/23/30691999 від 05.10.2010 року (надалі акт перевірки).

В акті перевірки вказано про відсутність у позивача реєстратора розрахункових операцій.

В акті перевірки зазначено про надання послуги з перевезення пасажирів без видачі квитків на суму 2,00 грн (проїзід за маршрутом 7 міська лікарня Марьіно).

В акті перевірки зазначено, що РРО не застосовувався.

Перевіркою встановлено невідповідність суми грошових коштів, яка склала 100,00 гривень (130,00 гривень (розмінна монета) 30,00 гривень (згідно квитково-касового листа № 102418 від 01.10.2010 р.)

У ході перевірки працівниками податкового органу було встановлено порушення п. 5,2,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року.

Згідно з актом, перевірку проведено в присутності водія маршрутного таксі ОСОБА_5, який з актом перевірки ознайомився, акт підписав без заперечень, один екземпляр акту отримав.

20.10.2010 року на підставі акту перевірки прийнято рішення № 0017822303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ “Сімферопольська транспортна компанія” на суму 840,00 гривень.

Судом встановлено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було надіслано позивачеві та ним отримано, що підтверджується копією поштового повідомлення.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 840,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно пункту 5 статті 3 Закону субєкти підприємницької діяльності зобовязані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

Суд, крім того, зазначає, що відповідно до п.4 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська транспортна компанія”надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, відповідач здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-касового листа № 102418 від 01.10.10 року та відривних квитків.

Таким чином, відповідач відповідно до п.4 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків.

Суд зазначає, що під час проведення перевірки представниками податкового органу встановлено надання відповідачем послуги з перевезення пасажирів без видачі квитків на суму 2,00 гривні, що підтверджується актом перевірки.

Судом встановлено, що до позивача за вищевказане порушення рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій було застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 гривень на підставі п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Суд зауважує, що застосування відповідачем штрафних санкцій за надання відповідачем послуги без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним, з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видавати особі, яка отримує послугу, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному таксі.

Згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.00 року №614 і зареєстрованого у Мін'юсті України 05.02.01 року за №105/5296, квитки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

Таким чином, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квіток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квіток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

При цьому, суд виходить з того, що штрафна санкція, яку застосував позивач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

Суд зауважує, що відповідач не заперечує факту не видачі розрахункового документу (квитка), що є порушенням пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а оспорює факт застосування до нього штрафної санкції за інший вид порушення - за невикористання розрахункової книжки.

Суд зазначає, що відповідальність за невидачу розрахункового документу передбачена окремою нормою Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Таким чином, суд зауважує, що за проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки, без видачі розрахункового документу позивач мав право застосувати до позивача штрафні санкції тільки на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Суд зазначає, що вищевказана позиція підтверджується також Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 року по справі № 22-а-2266/08 за позовом Підприємства “Сімферопольська транспортна компанія”до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про скасування рішення.

Відповідальність за п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР передбачена виключно за невикористання розрахункової книжки у випадках, визначених п.5 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - у разі незастосування субєктами підприємницької діяльності реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, коли таке застосування РРО для них є обовязковим.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що застосування до відповідача рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0017822303 від 20.10.2010р. штрафних санкцій в сумі 340,00 гривень за проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним.

Щодо застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суд зазначає наступне.

Відповідно до п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до статті 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем встановлено невідповідність суми грошових коштів, яка склала 100,00 гривень (130,00 гривень (розмінна монета) 30,00 гривень (згідно квитково-касового листа № 102418 від 01.10.2010 р.)

Як зазначалося вище, відповідач при здійснення розрахунків при продажу квитків у міському автомобільному транспорті не зобовязаний застосовувати ані реєстратор розрахункових операцій, ані розрахункову книжку, а відтак застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня є протиправним.

Крім того, як встановлено вище, загальна сума продажу відповідача на момент проведення перевірки визначена податковим органом за квитково-касовим листом № 102418 від 01.10.2010 року, який є складовою частиною КОРО № 0109003236/1, в якому зазначено, що водію автобуса надані підзвітні розмінні кошти в сумі 30,00 гривень.

Суд підкреслює, що відповідач відомості до квитково-касового листу № 102418 від 01.10.2010 року, який є складовою частиною КОРО № 0109003236/1, має вносити в кінці робочого дня та не повинен відображати кожне надходження готівкових коштів в момент здійснення розрахункової операції.

Більш того, суд підкреслює, що квитково-касовий лист, який є складовою частиною КОРО, не можна прирівнювати до РК, в якій відображається загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Крім того, суд підкреслює, що позивач, зазначаючи про порушення відповідачем п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, не надає покупюрний опис на підтвердження наявної суми коштів на місці проведення розрахунків.

Отже, застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в розмірі 500,00 гривень суд також вважає безпідставним.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 840,00 гривень за рішенням № 0017822303 від 20.10.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій немає.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У звязку зі складністю справи судом 25.01.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 28.01.11 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.