Рішення № 135451728, 06.04.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 р. № 400/11505/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,49094,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 2), в якому позивачка просила суд:

визнати неправомірними дії ГУ ПФУ у Миколаївській області, що полягають у відмові в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів: з 05.09.1977 по 25.04.1985, з 26.04.1985 по 15.08.1986, з 19.02.1988 по 20.06.1995, з 11.07.1995 по 04.03.1998;

зобов`язати ГУ ПФУ у Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу всього 18 років 11 місяців 6 днів, а саме з 05.09.1977 по 25.04.1985, з 26.04.1985 по 15.08.1986, з 19.02.1988 по 20.06.1995, з 11.07.1995 по 04.03.1998;

зобов`язати ГУ ПФУ у Миколаївській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 21.07.2025 року.

Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

08.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд прийняти до розгляду дану заяву та позовні вимоги викласти в наступній редакції:

визнати неправомірними дії ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, що полягають у відмові в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 05.09.1977 по 25.04.1985, з 26.04.1985 по 15.08.1986, з 19.02.1988 по 20.06.1995, з 11.07.1995 по 04.03.1998 та скасувати рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області №143050001137 від 28.07.2025 про відмову у призначення пенсії за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ у Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу всього 18 років 11 місяців 6 днів, а саме з 05.09.1977 по 25.04.1985, з 26.04.1985 по 15.08.1986, з 19.02.1988 по 20.06.1995, з 11.07.1995 по 04.03.1998;

зобов`язати ГУ ПФУ у Миколаївській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 21.07.2025 року.

Ухвалою від 12.12.2025 суд постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 23.02.2026 суд залучив до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1).

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області їй було відмовлено в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що в неї відсутній необхідний страховий стаж. Такого висновку орган Пенсійного фонду України дійшов, в зв`язку з тим, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності за трудовою книжкою позивачки, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог законодавства України, а саме - в графі «дата народження» наявне необумовлене виправлення дати народження власника. Також, в записах трудової книжки про період роботи у Казахській РСР з 05.09.1977 по 25.04.1985 наявне необумовлене виправлення дати наказу на прийняття, та не виконано умови Постанови 562 від 16.05.2025 року. У рішенні від 27.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії відповідач також зазначає, що «періоди трудової діяльності на території республік колишнього Союзу РСР до 1992 року враховуються при обчисленні пенсії за умови зазначення особою в заяві інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат в іншій державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за заначений період». Позивачка звертає увагу суду, що вона зверталась до органів Пенсійного фонду України в 2019 року і рішенням від 21.08.2019 відповідач 1 спірні періоди було враховано при розрахунку стажу. Крім того, позивачка зазначає, що до заяви про призначення пенсії вона додала повідомлення про не отримання пенсії в інших державах. Позивачка, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначає що на неї не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в її трудовій книжці. Відтак позивачка вважає відмову Пенсійного фонду протиправною, просить позов задовольнити.

11.11.2025 на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії встановлено, що до страхового стажу не підлягають зарахуванню періоди догляду за дитиною до 3 х років ( ОСОБА_2 ), оскільки свідоцтво про народження дитини ( НОМЕР_1 ) видане Казахською РСР - не виконано умови Постанови №562 від 16.05.2025; періоди роботи відповідно трудовій книжки НОМЕР_2 від 20.07.1978, оскільки на першій (титульній) сторінці наявне необумовлене виправлення дати народження власника, що суперечить вимогам пункту 2.10 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" № 162 від 20.06.1974 та пункту 2.11 Інструкції №58 від 29.07.1993. Відповідач 2 стверджує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.07.2025 № 143050001137 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позову як безпідставному.

Позивач скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, в якому, в спростування доводів відзиву, зазначила, що всупереч висновкам попереднього рішення від 21.08.2019 року про відмову у призначенні пенсії, відповідач 2 відхилив весь набутий стаж, який раніше визнавав. Позивачка вказує, що не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, особам які працювали за межами України, у зв`язку з припиненням (денонсацією) угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відповідач 1 відзив надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, аналогічним викладеним у відзиві відповідачем 2.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Суд встановив, що вперше позивачка зверталась до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за віком в 2019 році.

Рішенням Головного управління ПФУ у Миколаївській області від 21.08.2019 № 272/03.19р їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Визначено, що її стаж становить 18 років 11 місяців 6 днів, проте для оформлення пенсії у віці 59 років необхідний стаж становить 26 років.

Судом встановлено та не є спірним, що 21.07.2025 позивач повторно звернулася з заявою для призначення пенсії за віком. Вік заявниці на час звернення - 65 років 3 дні.

В заяві міститься підпис позивачки на підтвердження не призначення пенсії в іншій державі, не отримання пенсії іншого виду в рф.

З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.

Розглянувши подані заявником документи відповідач 1 28.07.2025 прийняв рішення № 143050001137 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

До страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до 3 х років ( ОСОБА_2 ), оскільки свідоцтво про народження дитини ( НОМЕР_1 ) видане Казахською РСР - не виконано умови Постанови №562 від 16.05.2025; періоди роботи відповідно трудовій книжки НОМЕР_2 від 20.07.1978, оскільки на першій (титульній) сторінці наявне необумовлене виправлення дати народження власника, що суперечить вимогам пункту 2.10 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" № 162 від 20.06.1974 та пункту 2.11 Інструкції №58 від 29.07.1993. Дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 28.07.2025 - відсутні.

В рішенні є додатковий коментар такого змісту: у записах трудової книжки за період роботи за межами України у Казахській РСР з 05.09.1977 по 25.04.1985 роки наявне необумовлене виправлення дати наказу на працевлаштування, також не виконано умови Постанови №562 від 16.05.2025.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відомостями якого її матір`ю є ОСОБА_1 , місце народження - м. Караганда. На свідоцтві про народження є відбиток штампу, з якого вбачається, що ОСОБА_2 оформлено паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 18.11.1999.

Також, до позовної заяви долучено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 , виданої 20.07.1978. На титульній сторінці трудової книжки міститься напис щодо дати народження : « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». При цьому, написання цифри « 8» дещо відрізняється від написання інших цифр.

Відповідно до паспорта громадянина України дата народження позивачки - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважаючи неправомірною відмову відповідача 1 у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).

Згідно частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача 1 від 28.07.2025, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено про те, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_2 є виправлення в даті народження позивачки.

Суд зазначає, що виправлення в трудовій книжці відомостей про місяць народження позивачки хоч і здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162 ), проте не позбавляє можливості ідентифікувати особу, якій належить ця трудова книжка, як позивачку.

Крім того, суд враховує, що на момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією №162.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо внесення достовірної дати заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58.

Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 записи про періоди роботи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко, є логічними та послідовними. Тобто, вказані записи не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Оцінюючи позицію відповідачів, викладену у відзивах щодо того, що період трудової діяльності позивачки на території Казахстану (з 05.09.1977 по 25.04.1985 ) не зарахований до страхового стажу у зв`язку з виходом України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, російською федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього срср за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Разом з тим, не зарахований відповідачем до страхового стажу період трудової діяльності на території Казахстану відноситься до періоду, коли приведена вище угода була чинною для України, тому зазначений період має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Досліджуючи рішення відповідача 1 в частині відмови включення до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не виконано умови Постанови № 562 від 16.05.2025, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього срср для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України ввід 16 травня 2025 р. № 562 (далі - Порядок № 562),

У разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього срср, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Пунктом 4 Порядку № 562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього срср, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього срср.

З заяви позивачки про призначення пенсії від 21.07.2025 суд встановив, що нею засвідчено власним підписом неотримання пенсійних виплат від інших держав. Також, позивачка стверджує, що до заяви нею було додано відповідне повідомлення щодо цього. Відповідачі це твердження не спростували.

Також, щодо зарахування до страхового стажу позивачки періоду уходу за дитиною, суд звертає увагу на наступне.

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 вбачається, що позивачка є її матір`ю.

Також, свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_2 отримала паспорт громадянки України серія НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 24 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2015 року № 302 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 745) працівник територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби України уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника для оформлення паспорту громадянина України перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови.

Відбиток штампу на спірному свідоцтві про народження і, власне, факт видачі паспорта громадянина України дочці позивача на підставі цього свідоцтва, підтверджують що при оформленні паспорта державним органам України вже була перевірена відповідність свідоцтва про народження ОСОБА_2 вимогам законодавства України.

За таких обставин, піддання сумніву Пенсійним фондом України дійсності відомостей, внесених до свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 19.08.1983, після прийняття цього свідоцтва як належно оформленого іншим державним органом України, є порушенням гарантії стабільності відносин між державою і громадянином.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ.

За приписами частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Пунктом 11 Порядку №637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку є протиправною.

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання органу Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності, відомості про які містяться в трудовій книжці позивачки серія НОМЕР_2 та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивачка як громадянка України за умови підтвердження трудового стажу наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

В той же час суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та призначити їй пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати подання заяви, а саме з 21.07.2025.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Що стосується пенсійного органу, який має повторно розглянути заяву позивача від 21.07.2025 про призначення пенсії за віком, суд зауважує, що згідно Порядку 22-1 , після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Оскільки зазначене рішення судом скасовується, слід виходити з того, що заява підлягає повторному розгляду саме тим органом Пенсійного фонду, до якого її було направлено.

Таким чином, вчинити дії з повторного розгляду заяви від 21.07.2025 має ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як орган, на розгляді якого перебуває подана заява, яка після скасування відповідного рішення за наслідками її розгляду, фактично не є розглянутою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту права позивачки, що відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, є зобов`язання відповідача 1 зарахувати до стажу роботи спірні періоди, а також повторно розглянути заяву позивача від 21.07.2025, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 645,33 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,49094 ЄДРПОУ 21910427) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №143050001137 від 28.07.2025 про відмову у призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди догляду за дитиною до 3 х років ( ОСОБА_2 ) відповідно до свідоцтво про народження дитини ( НОМЕР_1 ), періоди роботи відповідно трудовій книжки НОМЕР_2 від 20.07.1978.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2025 про призначення пенсії за віком.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,49094 ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 645,33 (шістсот сорок п`ять гривень 33 коп) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко