Рішення № 135444924, 09.03.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/5358/25

Провадження № 2/309/1638/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, посилаючись на те, що:

-14.02.2022 між АТ «Акцент-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. З метою отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підписала в електронній формі власноручним цифровим підписом кредитний договір №б/н (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту);

-за умовами кредитного договору відповідачці встановлено кредитний ліміт на рахунок, який в подальшому збільшувався, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом;

-АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно умов договору;

-однак, відповідачка ОСОБА_1 зобов`язання згідно умов договору належним чином не виконала, а тому станом на 27.10.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 40788грн.41коп., з яких: 34561грн.17коп. - заборгованість за кредитом; 6227грн.24коп. - заборгованість по відсоткам; -0грн.00коп. - пеня; -0грн.00коп. - штраф;

-звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.02.2022 у розмірі 40788грн.41коп. та судові витрати у розмірі 2422грн.40коп..

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує та не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку за відсутності відповідачки, ухвалення заочного рішення /а.с.1-11/.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена /а.с.149-152/. Причини неявки відповідачки суду невідомі. Відзив чи заперечення проти позову від неї не надходили.

Процесуальні дії /забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження/ у справі не проводилися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити в відсутність представника позивача та відповідачки, без фіксування судового процесу.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.02.2022 між АТ «Акцент-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг №б/н. За умовами кредитного договору: відповідачці встановлено кредитний ліміт на рахунок, який було збільшено до 34600 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом /а.с.31-36, 90/.

Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» підписано відповідачкою власноручним цифровим підписом /а.с.31/.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно умов договору, що підтверджується довідкою за лімітами /а.с. 90/ та довідкою за картами /а.с.92/.

Відповідачка ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, що підтверджується випискою по картці ОСОБА_1 /а.с.37-89/, однак зобов`язання згідно умов договору належним чином не виконала, а тому станом на 27.10.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.02.2022 становить 40788грн.41коп., з яких: 34561грн.17коп - заборгованість за кредитом; 6227грн.24коп. - заборгованість по відсоткам; -0грн.00коп. - пеня; -0грн.00коп. - штраф /а.с.15-30/.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України: предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закон; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.526 ЦК України: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Положеннями частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності з ст.610- 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент звернення позивача до суду, зобов`язання за кредитним договором відповідачкою не виконані.

Заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.10.2025 становить 40788грн.41коп., з яких: 34561грн.17коп - заборгованість за кредитом; 6227грн.24коп. - заборгованість по відсоткам; -0грн.00коп. - пеня; -0грн.00коп. - штраф та підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.76-81 ЦПК України, відповідачкою не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідачки судових витрат у вигляді сплаченого судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422грн.40коп. /а.с.14/.

На підставі наведеного, керуючись ст.4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-284, 287-289, 354-355 ЦПК України, ст.509, 526, 610-612, 626, 639, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» /місце знаходження: 49074, м.Дніпро, вулиця Батумська, будинок №11; ЄДРПОУ 14360080/ до ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 / про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.02.2022 у розмірі 40788грн.41коп. станом на 27.10.2025, яка складається з наступного:

-34561грн.17коп. заборгованості за кредитом;

-6227грн.24коп. заборгованості за відсотками;

-0грн.00коп. - пеня;

-0грн.00коп. - штраф.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422грн.40коп..

Повне судове рішення складено 13 березня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Хустського

районного суду: О.В.Лук`янова