Ухвала суду № 135444897, 01.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14013/25

1-кс/308/1018/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР України у м.Львові ОСОБА_5 про відмові мову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025140160000340 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вищевказаною скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України.

Скарга обґрунтована тим, що у провадженні Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові знаходиться кримінальне провадження № 62025140160000340 від 22.03.2025 за ч. 2 ст. 372 КК України. Відомості до ЄРДР внесені на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 18.02.2025 за повідомленням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 08.01.2025.

03.02.2026 заявником отримано постанову про відмову у задоволенні заяви про залучення як потерпілого від 23 січня 2026.

В обґрунтування скарги, заявник зазначає, що постанова старшого слідчого ОСОБА_5 є завідомо незаконною, яка підлягає скасуванню в зв`язку з істотним порушенням слідчим норм кримінального процесуального закону, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом прав правам та свободам заявника, потерпілого від злочину за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України по факту позбавлення його волі та притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів із штучним створенням доказів та фальсифікацією процесуальних документів кримінальної справи №9311202 органом досудового слідства прокуратури Тячівського району Закарпатської області, яка знаходиться в архіві Закарпатського апеляційного суду. До повідомлення про злочин від 08.01.2025 було надано докази фальсифікації матеріалів кримінальної справи №9311202 в копіях на 76 аркушах. Твердження слідчого ОСОБА_5 , що після дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження, відсутні у кримінальному провадженні будь-які докази, які б свідчили про те, що можливим вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_4 завдано моральної, фізичної або майнової є безпідставними. Крім того, ставить під сумнів той факт, що 18.12.2025 здійснено заміну старшого слідчого групи слідчих в особі ОСОБА_5 .

На підставі наведеного, вважає постанову слідчого неправомірною.

В судовому засіданні заявник підтримав скаргу, з наведених в ній підстав.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення скарги. Зазначив, що потерпілим від злочину за ст. 372 КК України є особа, невинувата у вчиненні того злочину, що їй інкримінується.

Вказане узгоджується із положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та практики Верховного суду (постанова від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19), згідно яких право громадянина на сатисфакцію настає виключно внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому Основний Закон України визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Зауважимо, що у рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. № 12-рп/2011 надано офіційне тлумачення ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно з яким обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Згідно Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Основного Закону України моментом настання кримінальної відповідальності є момент набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Підтверджується сказане і статтями 62 Конституції України та 2 КК України, в яких проголошується невинуватість особи до того моменту, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду

Разом з цим, вироком апеляційного суду Закарпатської області від 24.04.2003, ухваленого щодо ОСОБА_4 та ухвалою Верховного суду України від 24.07.2003, якою даний вирок залишено без змін, останнього засуджено та такий відбуває покарання у місцях несвободи.

Таким чином ОСОБА_4 у розумінні ст. 55 КПК України та ст. 372 КК України у рамках кримінального провадження № 62025140160000340 від 22.03.2025, не може бути потерпілим, адже для цього, необхідно встановити відсутність у діях особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, події чи складу злочину, що фактично спростовується вищезгаданими рішеннями судів про засудження ОСОБА_4 .

Дослідивши подану скаргу та додані до неї матеріали, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000340 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.372 Кримінального кодексу України.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження, відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 внесені на підставі ухвали слідчого судді від 18.02.2025.

В матеріалах кримінального провадження наявна постанова про відмову у визнанні потерпілим від 23.01.2026.

З постанови яка оскаржується, слідчим Шостого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові майором Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025 за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України. Як випливає з даної постанови, слідчим зазначено, що на адресу ТУ ДБР у м.Львові наддійшла ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 30.12.2025 , відповідно до якої зобов`язано слідчих Шостого СВ ТУ ДБР у м.Львові розглянути клопотання ОСОБА_4 в порядку ст.. 220 КПК України.

В ході розгляду клопотання ОСОБА_4 про визнання потерпілим у кримінальному провадженні слідчим було прийнято рішення про відмову у її задоволенні. Під час досудового розслідування не отримано будь-яких відомостей з приводу завдання будь-якої шкоди даним кримінальним правопорушенням ОСОБА_4 . Не було встановлено будь-яких даних, котрі б вказували на наявність збитків заподіяних ОСОБА_4 .

Разом з тим, як випливає з матеріалів кримінального провадження, на час прийняття постанови будь-яких слідчих дій не проводилось.

Згідно з п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Аналіз наданих суду матеріалів, в сукупності з обставинами встановленими в судовому засіданні дозволяє слідчому судді дійти висновку, що оскаржувана заявником постанова є передчасною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом із тим, ураховуючи наведені заявником обставини, враховуючи його незгоду із рішенням слідчого про відмову у визнанні потерпілим, та аналізуючи на предмет законності оскаржувану постанову, слідчий суддя зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частиною 5 статті 55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Таким чином, чинний КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч.1 ст.55 КПК України.

Разом з тим, у разі встановлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення у будь-якому випадку має сформувати свої висновки у такий спосіб, що б вони кореспондували нормам ч. 5ст. 55 КПК України, оскільки таке процесуальне рішення є кінцевим фактично для особи у кримінальному провадженні, відповідно має бути вмотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Як вбачається з постанови слідчого, в обґрунтування прийнятого рішення про відмову у визнанні потерпілим слідчий посилається на те, що відсутні будь-які відомості з приводу завдання будь-якої шкоди даним кримінальним правопорушенням ОСОБА_4 .

Проте, як встановлено під час судового засідання, будь яких дій слідчим в даному кримінальному провадженні не вчинялось, заявник не був допитаний після внесення відомостей до ЄРДР, не вчинення жодних слідчих дій, не відомо яким чином встановлено відсутність завдання шкоди ОСОБА_4 .

Враховуючи, що у постанові про відмову у визнанні потерпілим, слідчий не вказав обставини за яких він дійшов висновку про відсутність таких підстав без належного розслідування та мотивування, слідчий суддя вважає, що постанова слідчого підлягає скасуванню, як така, що не відповідає нормам кримінального процесуального закону,

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40, 110,303,306-307,309-310 КПК України, слідчий суддя,-

.у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_4 на постанову про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України задовольнити.

Скасувати постанову старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали 03.04.2026 об 13-50 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1