Ухвала суду № 135444894, 06.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4478/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Міхо Кирило Вадимович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Міхо Кирило Вадимович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2026 вказана позовна заява залишена без руху із зазначенням недоліків які слід усунути, а саме вказано на те, що:

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою корить суму 220 400 000 (Двісті двадцять мільйонів чотириста тисяч) грн., що еквівалентно 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на 17 березня 2026 року, а також 3% річних, а саме 31 962 369,04 грн.

Позов є майновим, та відповідно визначено ціну позову що становить 252 092 369 грн. 04 коп.

При цьому позивачем вказано про сплату суми судового збору у розмірі 16 640,00 грн.

У додатку до позовної заяви додано квитанцію ID 9080-0585-1469-2834 від 2026-03-17 на суму 16 640,00 грн., сплаченого судового збору за позовом ОСОБА_1 , Ужгородський міськрайонний суд.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3674-VI судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, зокрема й з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Станом на 30.03.2026 підтвердження сплати позивачем судового збору згідно копії квитанції про доплату сплату судового збору, при перевірці в автоматичному та ручному режимах в комп`ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3» відсутнє.

Тобто, позивачу необхідно надати суду, підтвердження зарахування сплаченого ним судового збору до Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 40 «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року №1591-IX (далі - Закон № 1591-IX) платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Постановою правління Національного банку від 29.07.2022 № 163 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція).

Пунктом 37 Розділу ? Інструкції встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача (або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код отримувада та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Пунктом 40 Розділу ? Інструкції визначено, що платник має право ініціювати платіжну операцію за фактичного платника та/або на користь фактичного отримувача коштів шляхом надання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг платника. Платіжна інструкція, крім обов`язкових реквізитів, визначених у пункті 37 розділу II цієї Інструкції, повинна містити: 1) унікальний ідентифікатор фактичного платника або найменування/ прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного платника та/або 2) унікальний ідентифікатор фактичного отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного отримувача.

З огляду на вищевказане, звертаю увагу, що одним з обов`язкових реквізитів платіжного документу є призначення платежу, а також найменування отримувача, код отримувача та номер його рахунку, найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Відповідно до пункту 41 Інструкції, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Крім того, Верховний Суд, зокрема, в ухвалі від 31 травня 2018 року у справі № 922/496/17 та у постанові від 19 січня 2019 року у справі № 905/1057/18 звернув увагу на обов`язковість правильного оформлення платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору та вказав, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Однак наявна в матеріалах справи квитанція, подана позивачем, як доказ сплати ним судового збору не містить відомостей щодо того: за який саме позов сплачено судовий збір, відсутні відомості про відповідача.

Вказане свідчить про те, що позивачем фактично не надано до позовної заяви документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, позивачу було вказано на необхідність надати відповідний доказ до суду, щодо сплати ним судового збору у розмірі, за подачу до суду позовної зави з вимогами майнового характеру, відповідно до ціни позову, що передбачений ЗУ «Про судовий збір» ст.. 4, а саме в сумі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень та зазначено платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях.

Також в ухвалі суд звертає увагу на те, що позивач заявив вимогу до відповідача про стягнення боргу за договором позики (безвідсоткової) укладеного між ним ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) в м. Київ 22 вересня 2017 р. та в додатку до позовної заяви додано копію вказаного договору та Акт приймання-передачі грошових коштів від 22 вересня 2017 року.

Зі змісту договору вбачається, що строк виконання (повернення) коштів настав 01 лютого 2018 року (п.2.1); єдиним підтвердженням повернення коштів є підписання сторонами акту приймання-передачі грошей (п.3.3);…

Суд зазначає, що вказати на те, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №235/5555/16-ц (провадження № 61-28858св18).

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, позивачу було вказано на необхідність надати до суду оригінал договору позики, а не його копію.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не вказано на відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Так, відповідно до п.5.3 Договору позики від 22.09.2017 передбачено, що всі спори пов`язані з цим Договором вирішується шляхом переговорів між Сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

Для усунення вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліків було надано строк, три дні з дня отримання копії ухвали.

Ухвалу про залишення позовної зави без руху отримано представником позивача 31.03.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Станом на 06.04.2026 недоліки на які вказано судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунуто, клопотання про надання додаткового строку для усунення недоліків від позивача по справі до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, вважаю за необхідне повідомити заявника, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Міхо Кирило Вадимович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики, - вважати неподаною і повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош