Постанова № 13544292, 18.01.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

18.01.11                                                                                           Справа № 11/91

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Давид Л.Л.

                                                            Якімець Г.Г

розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2010р.

у справі № 11/91

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт», м.Львів

до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м.Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Ужгородської міжрайонна державна податкова інспекція, м.Ужгород

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у м.Львові, м.Львів

про стягнення 245965,36 грн.

За участю представників:

позивача, третіх осіб: не з’явились

відповідача: Гачак І.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2010р. у справі № 11/91 відмовлено у задоволенні позовних вимоги Відкритого акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт», м.Львів, до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів, про стягнення 245965,36 грн. безпідставно стягнутих за липень 2007р. по липень 2008р. коштів за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.10, 11, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.1, 7, 8 «Про транзит вантажів», ст.ст. 3-7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись з рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, позовні вимоги задоволити, з мотивів у ній наведених.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач та треті особи участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, про причини неявки не повідомили, пояснень з приводу апеляційної скарги не надали.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 25.12.2002р. між позивачем (користувачем) і підрозділом відповідача (залізницею) було укладено договір № 394 про подачу та забирання вагонів.

Відповідно до п.1 вказаного договору, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Чоп Львівської залізниці.

Пунктом 14 договору № 394 від 25.12.2002р. передбачено, що користувач сплачує залізниці плату за подачу і забирання вагонів та маневрову роботу згідно Тарифного керівництва № 1, а за додаткові послуги/перевід ручних стрілок –згідно діючих цін і тарифів на договірні послуги за фактично виконану роботу. Збори і плати вносяться щодобово по накопичувальній картці та відомості плати за користування вагонами (контейнерами) за фактично виконану роботу по станції Чоп.

20.05.2005р. між позивачем (вантажовласник) та відповідачем (залізниця) був укладений договір № 148/12 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п.2.2 договору № 148/12 від 20.05.2005р., залізниця зобов'язалась приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласнику, подавати під завантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Пунктом 3.2 договору № 148/12 від 20.05.2005р. встановлено, що у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін.

По закінченні кожного місяця залізниця надає вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну.

10.06.2005р. між позивачем (ЗІП) та відповідачем (залізниця) була укладена угода № 409 про взаємодію Львівської державної залізниці та Відкритого акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт» при перевезенні вантажів відповідно до транспортного права ЦІМ та СМГС.

За цим договором позивач проводить перевантаження вантажів із вагонів колії 1435 мм у вагони колії 1520 мм, які прибувають по документах ЦІМ та СМГС з відміткою у відповідних графах перевізних документів «Перевантаження «ЗІПом».

01.02.2006р. між позивачем (користувачем) і підрозділом відповідача (залізницею) було укладено договір № 29 про подачу та забирання вагонів по станції Мукачево.

Відповідно до п.1 вказаного договору, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Мукачево Львівської залізниці.

Пунктом 14 договору № 29 від 01.02.2006р. передбачено, що користувач сплачує залізниці плату за подачу і забирання вагонів та маневрову роботу згідно Тарифного керівництва № 1, а за додаткові послуги/перевід ручних стрілок –згідно діючих цін і тарифів на договірні послуги за фактично виконану роботу. Збори і плати вносяться щодобово по накопичувальній картці та відомості плати за користування вагонами (контейнерами) за фактично виконану роботу по станції Мукачево.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з липня 2007 року по липень 2008 року на підставі накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами відповідач списав з особового рахунку позивача вартість наданих послуг, нараховуючи на їх вартість податок на додану вартість в сумі 245965,36 грн.

Відповідач не заперечує факту надання позивачеві послуг за період з липня 2007р. по липень 2008р. та факту списання, крім вартості наданих послуг, також суми податку на додану вартість в розмірі 245965,36 грн., однак вважає таке списання правомірним.

Оцінивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доказів, які б підтверджували виконання умов кожного з договорів сторонами, зокрема, види робіт та послуг, їх вартість, суду не надано. Позивач у заявах про збільшення розміру позовних вимог визнав, що оплата робіт та послуг, що виконувались по цих договорах, списувалась відповідачем з рахунку ТехПД єдиними переліками ТехПД на підставі відомостей та накопичувальних карток різних станцій залізниці, без посилання на конкретні договори. Також не доведено, на підставі якого саме договору і які саме транзитні роботи (послуги) і на яку суму виконувались.

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України №6 44 від 21.11.2000р., у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника. При цьому чинне законодавство не вимагає згоди від платника в будь-якій формі на нарахування та списання податку на додану вартість.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування за загальним правилом є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. П. 6.1. Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Згідно з п.5.15 ст.5 вказаного закону, звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про транзит вантажів», транзит вантажів – це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Транзитні послуги (роботи) –безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницькою діяльністю учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Згідно з ст.7 Закону України «Про транзит вантажів», транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво - чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. При цьому, договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про транзит вантажів» тарифи на транзитні послуги (роботи) визначаються договорами (контрактами), зазначеними у статті 7 цього Закону, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, для забезпечення їх конкурентоспроможності порівняно з відповідними послугами (роботами) у суміжних державах. Розрахунки між вантажовласниками та іншими учасниками транзиту здійснюються у порядку, визначеному цими договорами (контрактами), згідно з якими вантажовласники можуть попередньо перераховувати на рахунки інших учасників транзиту кошти, що не є власністю останніх і використовуються ними виключно для розрахунків від імені вантажовласників за транзитні послуги (роботи) з їх надавачами (виконавцями), після чого такі операції оподатковуються відповідно до законодавства України як оплата цих послуг (робіт).

Як вбачається з матеріалів справи, договори (контракти) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод щодо транзиту вантажів у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про транзит вантажів» між сторонами не укладались. З долучених до матеріалів справи документів, зокрема відомостей плати за користування вагонами, накопичувальних карток, ВМД, залізничних накладних, не вбачається факту замовлення позивачем у відповідача послуг з транзиту вантажу, надання відповідачем транзитних послуг. При проведенні позивачем оплати наданих відповідачем послуг, не зазначено, що оплата здійснюється за послуги з транзиту вантажів.

Позивач зазначив, що вказана плата стягувалась як плата за подачу та забирання вагонів, за користування вагонами загального парку залізниць України колії 1520 мм, за перевід стрілок при подачі та забиранні вагонів в рамках договору № 148/12 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 20.05.2005р. Вказаний договір укладений у відповідності до вимог Статуту залізниць України. Згідно з ст.4 Статуту залізниць України, перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Таким чином, плата за подачу та забирання вагонів передбачена у документах, які регулюють внутрішні вантажні перевезення, а тому вони не можуть встановлювати особливостей при нарахуванні плати за транзит вантажів.

Отже, положення Закону України «Про транзит вантажів» свідчать, що належними доказами транспортно-експедиційного обслуговування саме транзитних вантажів та виконання транзитних послуг (робіт), пов’язаних з транзитом вантажів, є договори, що укладені у відповідності з положеннями ст.ст.1, 7 цього Закону та залізничні накладні ЦІМ (СІМ) або УМВС (СМГС), що підтверджують укладення та виконання договору його сторонами. Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, зазначені в ст.ст. 1, 7 вказаного Закону угоди не укладались, доказів зворотнього сторонами не надано.

Сума нарахованого відповідачем податку на додану вартість була перерахована до Державного бюджету України відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На суму сплаченого податку на додану вартість відповідач надав позивачу податкові накладні. У зв'язку з цим, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість »у позивача виникло право на формування податкового кредиту. Доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем суду не надано. Таким чином, позивач не позбавлений права отримати відшкодування спірної суми податку за рахунок Державного бюджету України, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування вищезазначена сума податку, не подано.

Як вбачається з акту контролюючого органу ДПІ (код ЄДРПОУ 01059900) за період з 01.07.2007 по 30.09.2008р. порушень відповідачем податкового законодавства, в тому числі правильності нарахування та сплати податку на додану вартість, не виявлено. Крім того, судом встановлено, що станом на 01.01.2009р. ДТГО «Львівська залізниця» суми ПДВ сплачено до Державного бюджету України.

Відповідно до вимог ст.ст.1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Спірна сума є податком на додану вартість, яка відповідачем перерахована до Державного бюджету України. А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що така сума податку не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України. Отже, посилання позивача на ст.ст.1212-1214 ЦК України є безпідставним.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 13.12.2010р. у справі № 26/2.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2010р. у справі № 11/91 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт», м.Львів - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.