Рішення № 135439373, 06.04.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2397/25

Провадження №: 2/343/61/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого - судді Лицура І.М.,

секретаря судового засідання - Бойків В.П.,

з участю адвоката - Малетина А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь борг за договором про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року в розмірі 25 378,20 грн., а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивували тим, що 02 жовтня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця було укладено електронний договір про споживчий кредит № 5087073, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто було укладено договір про споживчий кредит у вигляді електронного документа згідно вимог ст. 639 ЦК України, а для його підписання надано одноразовий ідентифікатор. Відповідно до умов договору про споживчий кредит, ТзОВ «Мілоан» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в сумі 3 600,00 грн. за ставкою 0,63 %, що нараховується від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування ним та стандартною (базовою) ставкою 5 %, яка нараховується від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування цих коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 28 грудня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, у відповідності до якого ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за договором про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року. В подальшому, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило ТзОВ «Коллект Центр» на підставі договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року належне йому право вимагати повернення коштів за вищевказаними договором № 5087073. Відповідач кредитні кошти не повернув у повному обсязі та не виконав інші грошові зобов`язання за договором, тому станом на день формування позовної заяви у нього наявна заборгованість за договором про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року в розмірі 25 378,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3 600,00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами на день відступлення прав вимоги - 21 778,20 грн. Вказані дії відповідача свідчать про відмову від добровільного повернення боргу, в зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_1 згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АТ № 1124103 від 04.01.2026 року (а.с. 96) адвокат Малетин А.Я. подав відзив на позовну заяву (а.с. 101-104), в якому просив відмовити ТзОВ «Коллект Центр» у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач жодного кредитного договору не укладав, а став жертвою шахраїв, оскільки саме 02.10.2021 року в нього було викрадено мобільний телефон та портмоне, в якому знаходилася кредитна картка, після чого він звернувся до банку і картку заблокував. Разом з тим, позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними не тільки тому, що такий договір відповідачем не укладався, а також з тих підстав, що проценти за користування кредитом нараховані поза межами погодженого сторонами 75-денного строку кредитування (15 днів та 60 днів пролонгації), тобто у позикодавця відсутні правові підстави для нарахування відсотків за період з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року в розмірі 10 444,00 грн. Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн., то вказана сума є необгрунтованою, оскільки вивчення та збір документів, складання позовної заяви не становлять надмірної складності, значних затрат часу та великого обсягу аналітичної і технічної роботи. Разом з тим, відповідач планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі близько 9 000,00 грн., а докази на підтвердження цих витрат будуть надані після ухвалення судом рішення.

Представником відповідача адвокатом Малетиним А.Я. також подано додаткові пояснення (а.с. 145-148), в яких він вказує, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору № 5087073 від 02.10.2021 року в порядку визначеному чинним законодавством. Докази, які надав позивач, зроблені ним самостійно як зацікавленою особою. Позивачем не надано жодного доказу, який дозволяє з`ясувати обставини укладення кредитного договору, неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину кредитодавцем, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом вказаного факту. ТзОВ «Коллект Центр» мало надати суду відповідні електронні докази укладення кредитного договору разом з позовною заявою. Крім того, подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні. Надані позивачем Витяги не містять підписів сторін, що уклали договір факторингу, що свідчить про те, що витяг виготовлено позивачем самостійно і що позивач може зазначити у вказаному витязі будь-яку інформацію на власний розсуд. Позивач вказує, що 28 грудня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, у відповідності до якого ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за договором про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року. В подальшому, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило ТзОВ «Коллект Центр» на підставі договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року належне йому право вимагати повернення коштів за вищевказаними договором № 5087073. Договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю). З копії договору про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року вбачається, що на ньому відсутній підпис відповідача за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», тобто електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача. Не містять матеріали справи і електронного повідомлення відповідача з його підписом про прийняття пропозиції про укладення договору (акцепту). Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів того, що відповідач виявив волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду в цій справі. Не заслуговують на увагу посилання позивача на довідки про ідентифікацію, оскільки з них вбачається, що відповідача було ідентифіковано ТзОВ «Мілоан» та те, що йому було надіслано одноразовий ідентифікатор, проте на самому договорі чи додатках до нього не міститься інформації про те, що його підписано за допомогою зазначеного ідентифікатора. Щодо відступлення прав вимоги, то необхідною умовою для цього є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, тому враховуючи, що договір про споживчий кредит не містить підпису відповідача за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», відсутні підстави вважати, що ТзОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до ОСОБА_1 . Просив врахувати правову позицію, викладену в Постанові Верховного Суду в складі касаційного цивільного суду від 04.02.2026 року по справі № 758/14925/23, згідно з якою якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

23.03.2026 року представником відповідача подано додаткові пояснення (а.с. 208-209), в яких він зазначив, що на виконання ухвали суду представниками позивача долучено CD-R диск, з якого вбачається, що файли: Contract 5087073, створений 13.07.2021 року та змінений 02.10.2021 року; Довідка по заяві на кредит: файл створений 15.08.2023 року, змінений 16.08.2023 року; Правила від 13.07.2026 року: файл створений і змінений 27.09.2024 року. Отже, дати створення файлів свідчать про те, що вони були створені і в 2023 році, і в 2024 році, тобто не можуть мати відношення до договору від 02.10.2021 року. Крім того, надані файли не є оригіналами електронних доказів відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України, оскільки згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». За таких обставин, очевидним є те, що позивачем не надано суду оригінали електронних доказів. Відповідач заперечує факт укладення кредитного договору у письмовій формі в розумінні ст.ст. 207,639 ЦК України та ставить під сумнів відповідність поданих копій (паперових копій) оригіналу. Крім того, надані на СD-R диску файли не дають можливості встановити, на які документи було накладено кваліфікований електронний підпис та чи був він накладений взагалі.

30 березня 2026 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано ще одні додаткові пояснення (а.с. 226-228), в яких він вказує, що у справі відсутні належні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення позичальнику та підтвердження пропозиції про укладення договору. Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів підписання та надсилання оригіналу електронного кредитного договору з додатками до нього на його електронну адресу або на його акаунт у інформаційно-комунікаційній системі та в якому вигляді він відправлявся, а відповідач ставить під сумнів відповідність поданих позивачем нібито оригіналів, зазначенні докази не повинні братися судом до уваги. Щодо наданого позивачем доказу на підтвердження перерахування кредитних коштів, то Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц виснував, що «належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування, оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Отже, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. У свою чергу, будь-якого електронного документу, квитанції або іншого документу, що підтверджує факт перерахування коштів відповідачу та їх отримання останнім, позивачем надано не було.

Представник позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 6) керівник Ткаченко М.М. подала до суду відповідь на відзив (а.с. 112-117), в якій вказала, що відповідачем не надано жодних доказів щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, зокрема звернень до поліції. Більш того, якщо б мало місце незаконне викрадення коштів з карткового рахунку відповідача, КПК України передбачено спеціальний порядок відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому. Таким чином, шахрайські дії щодо особи не звільняють її від обов`язку виконати взяті на себе кредитні зобов`язання, а спір між потерпілим та обвинуваченим не стосується правовідносин між боржником та кредитором і має вирішуватись окремо в рамках кримінального провадження. Щодо перерахування коштів, то на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3 600,00 грн. Враховуючи, що первісний кредитор не є банком, відповідна операція була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору, який є частиною господарської діяльності товариства, що підтверджується листом «Лікпей», відповідно до якого 02.10.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 3 600,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 . Позивач об`єктивно позбавлений можливості надати виписки з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, не заслуговують на увагу, так як останній намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів при цьому не надає, хоча має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази того, що кредитні кошти на його банківську картку, вказану в договорі, не надходили. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором № 5087073, то сторонами було погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписавши вказаний кредитний договір, відповідач погодився на зазначені в ньому умови, зокрема, на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Що стосується нарахування відсотків після відступлення права вимоги, то у разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов`язки кредитора за договором, що стосується умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок. Отже, договором факторингу не обмежено права наступного кредитора, в тому числі і право нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом. Щодо відшкодування витрат на користь відповідача на правничу допомогу, то заявлений представником відповідача розмір є неспівмірним з обсягом послуг, наданих відповідачу, та очевидно завищеним, враховуючи те, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження, є малозначною, а також типовою для представника відповідача. Матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (послуг) адвоката, акту прийому-передачі послуг, доказів оплати за надані послуги і взагалі будь-яких документів, що підтверджують факт надання правничої допомоги відповідачу.

Крім того, представником позивача керівником Ткаченко М.М. 09.03.2026 року подано письмові пояснення (а.с. 164-166), в яких зазначено, що кредитний договір № 5087073 було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором в електронній формі в особистому кабінеті позичальника відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Зокрема, укладення договору відбулося у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом акценту оферти кредитодавця в інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Мілоан» із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер мобільного телефону, зазначений самим відповідачем під час реєстрації. Перед підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства (п. 6.3. Договору). Використання такого одноразового ідентифікатора є аналогом власноручного підпису та підтверджує волевиявлення особи на укладення відповідного правочину. Ідентифікація та верифікація відповідача була здійснена через державну систему дистанційної ідентифікації BankID НБУ і дані повністю співпадають з інформацією, зазначеною відповідачем під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Особу ОСОБА_1 , крім іншого, було ідентифіковано в момент, коли останній вписав код одноразового ідентифікатора у відповідне поле з метою підписання кредитного договору, який отримав на вказаний ним телефонний номер. Тобто, якщо б відповідач не підписав договір одноразовим ідентифікатором, то не було б і довідки про ідентифікацію. До позовної заяви позивачем було додано довідку ТзОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_1 уклав договір № 5087073 від 02.10.2021 року з ТзОВ «Мілоан» шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «J44854», який 02.10.2021 року було направлено на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 . Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер телефону. У довідці з інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі SMS-повідомлення відображено інформацію щодо направлення позичальнику відповідного SMS-коду для підписання договору про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року, а саме: зазначається, що позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 02.10.2021 року о 17:55:28 год. було направлено одноразовий ідентифікатор «J44854». Важливою обставиною в ході доведення факту підписання договору позики саме відповідачем є ідентифікація останнього. Зокрема, кредитодавцем було проведено ідентифікацію та верифікацію позичальника в інформаційно-телекомунікаційній ТзОВ «Мілоан», яким є ОСОБА_1 , через систему BankID НБУ, яка є державною системою віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок до суб`єкта, який надає послугу користувачу. Дані, вказані заявником в анкеті-заяві, співпадають з тими, які отримано з системи BankID НБУ. Отже, факт укладення договору саме відповідачем має місце, ідентифікація та верифікація відповідача проведена за допомогою системи BankID НБУ, що виключає можливість укладення договору із первісним кредитором іншою особою, а не відповідачем. З інформації з електронного файлу (LogFile застосування коду) від 02.10.2021 року, наданої первісним кредитором, вбачається факт підписання кредитного договору з покроковим значенням кожної дії позичальника в процесі підписання договору електронним одноразовим ідентифікатором, що також підтверджується хронологією вчинення дій щодо укладання кредитного договору у формі електронного правочину за договором про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року. Таким чином, з урахуванням наведених обставин та поданих до матеріалів справи доказів, факт укладення договору № 5087073 від 02.10.2021 року саме відповідачем ОСОБА_1 є належним чином підтвердженим. Сукупність наданих доказів підтверджує, що саме відповідач пройшов процедуру ідентифікації, особисто вніс свої персональні дані до системи кредитодавця, отримав одноразовий ідентифікатор на свій номер телефону та використав його для підписання кредитного договору, що свідчить про наявність його вільного волевиявлення на вчинення відповідного правочину.

09 березня 2026 року представником позивача Ткаченко М.М. подано заяву на виконання вимоги суду надати для дослідження в судовому засіданні оригінал договору про споживчий кредит № 5087073 (а.с. 177-182), в якій зазначено про те, що відповідно до п. 6.3 договору № 5087073, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору, позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому. Правила надання фінансових кредитів ТзОВ «Мілоан» (в редакції 13.07.2021 року, що діяли на момент укладання договору) є невід`ємною частиною цього договору та були розміщені у вільному доступі протягом строку їх дії на веб-сайті товариства https://miloan.ua за посиланням: https://miloan.ua/s/documents. Згідно п. 6.4 договору № 5087073, укладання кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5 договору № 5087073, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Отже, обов`язковим реквізитом електронного документа є електронний підпис автора або прирівняний до нього підпис. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються смс, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. Підпис з використанням одноразового ідентифікатора неможливо перевірити через спеціальні сервіси, однак, дійсність укладання договорів з використанням таких підписів вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України. У даному випадку, підписання договору про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року позичальником ОСОБА_1 був використаний одноразовий ідентифікатор «J44854». Цей факт зафіксований у преамбулі договору наступним чином: «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором J44584. Час: 02.10.2021 17.56.» Отже, договір укладено за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, файл кваліфікованого електронного підпису позичальника у ТзОВ «Коллект Центр» відсутній, що відповідає природі такого способу укладання договору. Особливість електронних документів ТзОВ «Мілоан» полягає в тому, що підпис є прихованим, він наноситься за допомогою спеціального програмного забезпечення та відображається лише при відкритті документа у відповідному програмному середовищі, зокрема Adobe Acrobat. Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. Так, постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатись як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Представником позивача керівником Ткаченко М.М. 10.03.2026 року через систему «Електронний суд» подано заперечення на додаткові пояснення (а.с. 185-190), в яких вона вказала, що додаткові пояснення від представника відповідача, є необґрунтованими з огляду на те, що наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджується перехід від ТзОВ «Мілоан» до ТзОВ «Вердикт Капітал», а від нього до позивача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем. Договори факторингу та договори про відступлення прав вимоги, а також відповідні акти приймання-передачі Реєстрів боржників, які підтверджують належний та правомірний перехід прав вимоги, також наявні в матеріалах справи, тому посилання відповідача на відсутність підтвердження переходу права вимоги є безпідставними та не заслуговують на увагу. Натомість, відповідач не надав жодних доказів того, що надані суду копії документів не відповідають оригіналам або є сфальсифікованими. Доводи відповідача про відсутність належних доказів укладення спірного кредитного договору є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Твердження відповідача зводяться виключно до формального заперечення без надання жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що подані позивачем документи є недостовірними, не відповідають оригіналам або не підтверджують факту укладення договору. Натомість позивач послідовно надав як сам електронний договір, так і сукупність взаємопов`язаних доказів, які підтверджують ідентифікацію відповідача, направлення йому одноразового ідентифікатора, використання цього ідентифікатора для підписання договору, а також відображення відповідного підпису в електронному документі.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю № 38 від 07.01.2026 року (звор. а.с. 141) адвокат Пилипчук С.В. заявлені позовні вимоги підтримав, зіславшись на вищевикладені обставини та просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача адвокат Малетин А.Я. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, обгрунтувавши свої заперечення аргументами, викладеними у відзиві на позов та наданих ним письмових поясненнях.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТзОВ «Мілоан» на неодноразові виклики в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що товариство було належно повідомлено про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що згідно умов договору про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року, графіку платежів за договором про споживчий кредит, паспорта споживчого кредиту № 5087073 від 02.10.2021 року та довідки по заяві на кредит № 5087073 від 02.10.2021 року (а.с. 9-16), ТзОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 600,00 грн. для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом перерахування цих коштів на вказаний ним картковий рахунок № НОМЕР_3 , строком на 15 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.п. 1.5.2, 1.6, 1.7 кредитного договору, проценти за користування кредитом становлять 340,20 грн., які нараховуються за ставкою 0,63 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором є фіксованим.

Згідно з п. 4.2 даного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Довідка про ідентифікацію, видана ТзОВ «Мілоан» (а.с. 22), підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , з яким укладено договір № 5087073 від 02.10.2021 року, ідентифікований товариством і 02.10.2021 року на його телефон НОМЕР_2 було надіслано одноразовий ідентифікатор «J44854».

Згідно квитанції № 1781658519 від 02.10.2021 року (а.с. 23), ТзОВ «Мілоан» 02.10.2021 року о 17:56 год. перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 3 600,00 грн. згідно договору № 5087073.

З наданої первісним кредитором відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5087073 (а.с. 24) вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним договором становить 14 938,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 3 600,00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 11 338,20 грн.

Суд приймає даний розрахунок заборгованості до уваги та визнає його законним, оскільки він відповідає пункту 2.3.1.2, укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року, в якому вказано, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, вказаним договором визначено максимальний строк пролонгації дії укладеного кредитного договору - 60 днів після завершення встановленого договором 15-денного строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 договору.

За таких обставин, нарахування відсотків після спливу вищевказаного 60-денного строку пролонгації є незаконним, а тому розрахунки заборгованості за договором про споживчий кредит № 5087073, проведені ТзОВ «Вердикт Капітал» та позивачем (а.с. 25-26), згідно з якими загальний борг відповідача за вказаним кредитним договором складає 25 378,20 грн., суд не приймає до уваги, як такі, що суперечать умовам кредитного договору.

При цьому, посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 жодного кредитного договору не укладав, а став жертвою шахраїв, оскільки 02.10.2021 року в нього було викрадено мобільний телефон та портмоне, в якому знаходилася кредитна карточка, яку він відразу заблокував, суд вважає голослівними та такими, що спрямовані на ухилення від виконання кредитних зобов`язань, оскільки жодних доказів, які б свідчили про вчинення відносно відповідача шахрайських дій, суду не надано, зокрема, зокрема, відсутні звернення ОСОБА_1 з цього приводу до органів поліції чи первісного кредитора. Більше того, реквізити банківської карти для зарахування кредитних коштів було вказано відповідачем у довідці по заяві на кредит № 5087073 від 02.10.2021 року (а.с. 16) разом з анкетними даними позичальника, а також зазначено у самому договорі про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року та в паспорті споживчого кредиту, що підписані ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ідентифікація особи відповідача була проведена первісним кредитором за результатами заповнення ОСОБА_1 особистого кабінету, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Про факт визнання кредитного договору укладеним свідчить і сам відзив на позовну заяву, де представником відповідача проведено перерахунок відсотків по спірному договору.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що між первісним кредитором ТзОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено електроний кредитний договір, ТзОВ «Мілоан» надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, проте останній не дотримався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки та сплати процентів за користування коштами і на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань, загальний розмір його заборгованості за вказаним договором складає 14 938,20 грн.

З договору факторингу № 28/12-2021-72 від 28.12.2021 року та додатків до нього, актів приймання-передавання Реєстру боржників до вказаного договору, платіжного доручення № 0316880000 від 30.12.2021 року на суму 3 255 566,76 грн., Реєстру боржників до договору факторингу № 28/12-2021-72 від 28.12.2021 року та витягу з даного Реєстру (а.с. 27-38) вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 по договору про споживчий кредит № 5087073 ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал».

В подальшому, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до ОСОБА_1 по вказаному договору про споживчий кредит ТзОВ «Коллект Центр», що підтверджується договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, додатками до цього договору, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року, актами прийому-передачі Реєстру боржників за даним договором факторингу, Реєстром боржників до договору 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року та витягом з даного Реєстру (а.с. 39-57).

За викладених обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови договору про споживчий кредит, укладеного з первісним кредитором ТзОВ «Мілоан», своєчасно кредит не погашав та не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з нього на користь ТзОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року в розмірі 14 938,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3 600,00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 11 338,20 грн.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що останній спірного кредитного договору не укладав, оскільки вони є голослівними, спрямовані виключно науникнення обов`язку повернення грошових коштів, отриманих у кредит і спростовуються вищенаведеними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Безпідставними є і посилання представника відповідача на відсутність оригіналів електронних доказів, що підтверджують факт підписання кредитного договору № 5087073 від 02.10.2021 року саме ОСОБА_1 , оскільки він не враховує роз`яснення, надані Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 29.03.2021 року в справі № 554/5090/16-к, де вказано, що один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатись як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

В матеріалах справи наявні належні докази укладення між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року в електронній формі: сам договір про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року, графік платежів за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту № 5087073 від 02.10.2021 року (а.с. 9-16), що підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «J44854», який є аналогом електронного цифрового підпису та 02.10.2021 року та був направлений відповідачу на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 .

Сукупність наданих доказів підтверджує, що саме відповідач пройшов процедуру ідентифікації, особисто вніс свої персональні дані до системи кредитодавця, отримав одноразовий ідентифікатор на свій номер телефону та використав його для підписання кредитного договору, що свідчить про наявність його вільного волевиявлення на вчинення відповідного правочину.

Також судом встановлено, що ідентифікація та верифікація відповідача проведена за допомогою системи BankID НБУ, що виключає можливість укладення договору із первісним кредитором іншою особою. З інформації з електронного файлу (LogFile застосування коду) від 02.10.2021 року, наданої первісним кредитором, вбачається факт підписання кредитного договору з покроковим значенням кожної дії позичальника в процесі підписання договору електронним одноразовим ідентифікатором, що також підтверджується хронологією вчинення дій щодо укладання кредитного договору у формі електронного правочину за договором про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року (а.с. 167-170).

Твердження представника відповідача про відсутність будь-якого електронного документу, квитанції чи іншого документу, що підтверджує факт перерахування коштів відповідачу, спростовується листом «Лікпей», відповідно до якого 02.10.2021 року первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» було перераховано грошові кошти у розмірі 3 600,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , який вказав відповідач при укладенні даного кредитного договору № 5087073.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, в ч. 1 якої зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між ТзОВ «Коллект центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1746 від 01.10.2025 року та витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг становить 13 000,00 грн., що складається з усної консультації з вивченням документів 4 000,00 грн. та складання позовної заяви 9 000,00 грн. (а.с. 65-67,70-71).

Однак, суд вважає даний розмір витрат завищеним. Так, як слушно вказує у відповіді на відзив (а.с. 112-117) сама представниця позивача Ткаченко М.М., дана справа розглядається в порядку спрощеного провадження, є малозначною та типовою, не високої складності, не потребує значного обсягу часу, оскільки сам позов є шаблонним і не складним в написанні, а тому суд вважає вказаний розмір витрат на правову допомогу неспівмірним з обсягом послуг, наданих позивачу та очевидно завищеним, в зв`язку з чим його слід зменшити вдвічі та визначити в сумі 6 500,00 грн. При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд також враховує, що заяви про збільшення суми витрат в зв`язку з участю в судових засіданнях представника позивача, останній не подавав.

Виходячи з викладеного, оскільки суд задоволив позовні вимоги позивача на 58,86 %, то на його користь пропорційно слід стягнути з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 825,90 грн.

Також з відповідача на користь позивача слід стягнути 58,86 % сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що був сплачений згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0580090059 від 26.11.2025 року (а.с. 8), який становитиме 1 425,82 грн.

На підставі викладеного, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207,526,530,536,610,611,626,638,1054,1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 5087073 від 02.10.2021 року в розмірі 14 938,20 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень та 20 копійок), а також 1 425,82 грн. (одну тисячу чотириста двадцять п`ять гривень та 82 копійки) відшкодування сплаченого судового збору та 3 825,90 грн. (три тисячі вісімсот двадцять п`ять гривень і 90 копійок) витрат за надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» професійної правової допомоги адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», що знаходиться за адресою: 01133, м.Київ вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 06.06.2000 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», що знаходиться за адресою: 04107, м.Київ вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ: 40484607.

Суддя: